В небесних оселях

4 травня. Послух — критерій істинної релігії

“Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду” (Луки 6:44). ВНО 131.1

“Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі” (2Кор. 13:5). Деякі сумлінні душі, прочитавши ці слова, відразу починають докоряти себе за кожне своє почуття й емоцію. Однак це хибне самодослідження. Досліджувати потрібно не дрібні почуття й емоції. Досліджувати потрібно життя, характер, виміряючи їх єдиним вірним критерієм — Божим святим Законом. Плід свідчить про дерево. Про нас свідчать наші вчинки, а не почуття. ВНО 131.2

Бадьорі або, навпаки, пригнічені почуття не повинні слугувати мірилом духовного стану. Наш справжній стан перед Богом визначається за допомогою Слова Божого. Багато кого це приводить у замішання. Коли вони щасливі й радісні, їм здасться, що Бог прихильний до них. Коли ж обставини змінюються і до них приходить смуток, вони думають, що Бог залишив їх... Бог не бажає, щоб ми йшли життям без віри в Нього... Коли ми були ще грішникам, Бог віддав Свого Сина на смерть задля нас. Чи можемо ми сумніватися в Його доброті?.. ВНО 131.3

Однак сумлінне виконання обов'язку йде пліч-о-пліч із правильною оцінкою Божого характеру. Перед нами серйозна праця для Господа. Христос прийшов проповідувати Євангеліє бідним, і Він послав Своїх учнів звершувати справу, яку звершував Сам. Точно так само Він посилає Своїх працівників і сьогодні. Ми повинні зібрати для Нього снопи на дорогах і загородах. ВНО 131.4

Надзвичайно важлива для нас перспектива вічності вимагає від нас не уявної релігії, релігії слів та обрядів, де істина залишається в зовнішньому дворі, щоб нею захоплювалися, як ми захоплюємося прекрасною квіткою. Вона вимагає чогось більшого, ніж релігія почуттів, яка не довіряє Богові, коли приходять труднощі й випробування. Святість полягає не у визнанні, а в несенні хреста, виконанні Божої волі... “Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди. А хто дотримується Його слова, у тому Божа любов справді є досконалою” (1 Івана 2:4, 5)⁵. ВНО 131.5