В небесних оселях

Листопад

1 листопада. Наша місія у світі

“Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ” (Івана 17:18). ВНО 318.1

Чи станемо ми, відокремившись від світу в послусі Божественній заповіді, непридатними для праці, яку залишив нам Господь? Чи завадить це нам робити добро оточуючим? Ні, але чим рішучіше триматимемося Небес, тим кориснішими станемо тут, на Землі. Ми повинні вивчати Взірець, щоб дух, який перебував у Христі, міг перебувати і в нас. Спаситель не бував у вищих колах цього світу. Він не проводив час серед тих, хто шукав легкого життя й задоволень. Він трудився, щоб допомагати нужденним, рятувати заблудлих і загиблих, підіймати похилених, звільняти від гніту поневолених, зціляти страждальців, потішати пригноблених і засмучених. Від нас вимагається наслідувати цей приклад. Чим більше ми долучаємося до духу Христа, тим більше добра чинитимемо для ближніх. Ми будемо благословляти нужденних і потішати згорьованих... ВНО 318.2

Час благодаті ось-ось завершиться... Незабаром буде виголошена остання молитва за грішників, пролита остання сльоза, дано останнє застереження, останнє напучення і ніжний голос милості вже більше не буде чути. Ось чому сатана робить такі величезні зусилля, щоб спіймати людей у свої сіті... Ворог веде битву за кожну душу. Він прагне позбавити нас усього, що має духовну природу, і замість дорогоцінних чеснот Христа наповнити наші серця злими рисами тілесної природи — ненавистю, лихими підозрами, ревнощами, любов'ю до світу, любов'ю до себе, любов'ю до задоволень та житейською гордістю. Нам потрібно укріплятися проти наступів ворога... бо якщо ми не будемо пильнувати і молитися, то ці вади укоріняться в серці й витіснять усе добре¹. ВНО 318.3

Яка ж велика відповідальність покладена на учня Христа! Наскільки незмінний його обов'язок відображати небесне світло у світі, оповитому мороком! Чим густішою стає навколишня темрява, тим яскравіше має сяяти світло християнської віри та християнського прикладу². ВНО 318.4