В небесних оселях

18 серпня. Міра цінності людини

“Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно” (Михея 6:8). ВНО 240.1

Те, якою є людина, впливає на оточуючих більше, ніж те, що вона говорить. Спокійне, послідовне, благочестиве життя служить живим листом, який упізнають і читають усі люди. Святість не з'являється із зовні, її не вдягають як одяг. Вона сяє із середини. Якщо в серці живуть добрість, чистота, лагідність, покора й чесність, вони засяють у характері, і такий характер сповнений сили. Уся слава належить не знаряддю, а великому Майстрові, у Чиїх руках перебуває це знаряддя. Серце, наповнене любов'ю Спасителя, день за днем отримує благодать, щоб наділяти нею інших. Життя такої людини свідчить про викупну силу Істини. ВНО 240.2

Про Ісуса було засвідчено: “Ніколи ще жодна людина не говорила так, як Цей Чоловік” (Івана 7:46). Христос говорив, як ніхто інший, бо Він жив, як ніхто інший. Якби Христос не жив так, як жив, Він не зміг би і говорити так, як говорив. Його слова мали в собі переконливу силу, оскільки вони виходили із чистого, святого серця, переповненого любов'ю, співчуттям, милосердям та Істиною... ВНО 240.3

Коли пастухи пасли свої отари на пагорбах Вифлеєма, їх відвідали небесні ангели. Так і сьогодні, коли покірний Божий працівник виконує свою справу, поруч із ним стоять ангели, слухаючи його слова, відзначаючи його працю... Якщо його віра в Бога незмінна, ці ангели-хоронителі не допустять, щоб його справа зруйнувалася. Вони не дозволять, щоб вона пішла неправильним шляхом, який піддасть небезпеці Божу справу. Господь дивиться на роботу, здійснену руками Його народу. Він дасть оцінку кожній справі та випробує її. ВНО 240.4

Чиста, незаплямована релігія говорить сама за себе. Вона перетворює характер усіх, хто її приймає, примножуючи їхню корисність та привносячи красу в усе, із чим вона стикається. Цінність людини вимірюється не її відповідальним становищем, а христоподібним духом, який вона виявляє. Коли Спаситель перебуває в серці, праця людини несе на собі відбиток Божого дотику. Тоді власне “я” не виявляє себе. Людина відображає Того, Хто весь — люб'язність²⁹. ВНО 240.5