В небесних оселях

13 липня. Наш перший обов'язок

“А Бог усякої благодаті, Який в Ісусі Христі покликав вас до Своєї вічної слави, нехай тих, хто трохи постраждав, поновить; нехай укріпить, нехай зміцнить, нехай твердо поставить!” (1 Петра 5:10). ВНО 203.1

Характер людини, яка бажає стати учнем Христа, має бути таким досконалим, що невіруючі кажуть: нікому не досягнути такої досконалості. Однак усі, хто претендує на звання Божих дітей, повинні показати аж ніяк не гірший взірець. Невіруючі не знають, що всі, хто вірою шукає його, отримують допомогу згори. Бог зробив усе необхідне, щоб кожна душа могла приєднатися до Божественного єства і мати повноту в Ісусі Христі. Кожну ваду необхідно розпізнати й викорінити з характеру з нещадною рішучістю. ВНО 203.2

Кожну справу Божий народ має виконувати з посвяченням і молитвою. Їжу щоразу потрібно вживати так, неначе вона є ознакою і виявом любові безмежного Бога. Завершення одного завдання має стати початком наступного. Ось тоді християнський характер і буде явлений у житті, яке вирізняється постійним послухом та служінням Ісусові Христу. ВНО 203.3

За яку б справу не взялися християни, вони повинні нести ярмо свого обов'язку перед Христом. Саме в цьому виражається їхня відданість. Їм потрібно пам'ятати, що вони зв'язані найвищим обов'язком. Господь Ісус Христос поклав Своє ярмо на шию кожного учня. Беручи Його ярмо, учень заприсягається провадити життя служінням. Усе, що шкодить або заважає його досконалому служінню Богові, необхідно усунути, що б це не було... ВНО 203.4

Господь спеціально з'єднав Своє єство з людським, щоб стати більш відчутним і певним для наших роздумів і любові. Він запрошує нас наблизитися до Нього та розмірковувати про велике світло, про невидимого Бога, Котрий зодягнувся в людське єство, випромінюючи настільки пом'якшену і приглушену славу, щоб наші очі були здатні витримати її сяйво. Христос — Світло Небес. У Його образі ми побачимо Бога. Не забувайте молитву Христа про те, щоб Його народ став єдиним з Ним, як Він єдиний з Отцем, і Його послідовники були там, де Він, та побачили Його славу¹⁷. ВНО 203.5