Велика боротьба між Христом і Його ангелами та сатаною і його ангелами

Розділ 32. Просіювання

Я бачила, як деякі із сильною вірою й болісними вигуками благали Бога. Їхні обличчя були блідими і носили відбиток великої тривоги, що говорило про внутрішню боротьбу. Вираз їхніх облич свідчив про стійкість та велику ревність; великі краплі поту падали з їхнього чола. Час від часу їхні обличчя освічувалися знаками Божого схвалення, після чого до них знову повертався той самий серйозний, ревний вираз. ВБ58 155.1

Злі ангели юрмилися навколо цих Божих дітей, навіюючи на них морок, щоб сховати Ісуса від їхнього погляду, аби їхні очі були прикуті до оточуючої темряви і вони перестали довіряти Богові, а потім почали нарікати на Нього. Однак єдиний порятунок полягав у тому, щоб тримати свій погляд спрямованим угору. Ангелам було доручено турбуватися про Божий народ, і коли отруйна атмосфера злих ангелів згущувалася навколо цих стурбованих душ, ангели, піклуванню яких вони були доручені, постійно розганяли густий морок навколо них помахами своїх крил. ВБ58 155.2

Деякі, як я бачила, не брали участі в цьому молінні, яке супроводжувалося душевними стражданнями. Вони здавалися байдужими й безтурботними. Вони не чинили опору темряві навколо них, і вона огорнула їх, подібно до густої хмари. Ангели Божі залишили їх і поспішили на допомогу ревним душам, котрі молилися. Я бачила Божих ангелів, що поспішали на допомогу тим, які з усіх сил чинили опір злим ангелам і намагалися допомогти собі, наполегливо кличучи до Бога. Однак ангели залишили тих, хто не докладав жодних зусиль, аби допомогти собі, і я втратила їх з очей. ВБ58 156.1

У той час як молільники продовжували ревно кликати, час від часу їх відвідував промінь світла від Ісуса, підбадьорюючи їхні серця й освічуючи обличчя. ВБ58 156.2

Я запитала про значення побаченого просіювання. Мені було показано, що воно буде викликане прямим свідченням, даним за порадою істинного Свідка лаодикійцям. Воно впливатиме на серце того, хто приймає свідчення, і спонукає його піднести норми та проповідувати чисту Істину. Деякі не зможуть витримати цього прямого свідчення. Вони повстануть проти нього, і це стане причиною просіювання серед Божого народу. ВБ58 156.3

Я бачила, що до свідчення Істинного Свідка не прислухалася і половина. До серйозного свідчення, від якого залежить доля Церкви, поставилися легковажно, якщо не з повною байдужістю. Це свідчення має спричинити глибоке розкаяння, і всі, хто справді його прийме, підкоряться йому й будуть очищені. ВБ58 156.4

Ангел сказав: “Слухай!” Незабаром я почула голос, що звучав неначе безліч музичних інструментів, видаючи досконалі, прекрасні, повні гармонії звуки. Він перевершував усяку музику, яку я будьчула, і, здавалося, був повний милосердя, співчуття й піднесеної святої радості. Він привів усю мою істоту в трепет. Ангел сказав: “Дивися!” Тоді мою увагу привернула група людей, яких я бачила раніше, котрі були сильно приголомшені. Мені були показані ті, кого я споглядала раніше: вони плакали і молилися в душевній агонії. Я бачила, що група ангелів-хоронителів навколо них зросла удвічі, а люди від голови до ніг були одягнуті в зброю. Вони рухалися в суворому порядку, рішуче, як військо солдат. їхні обличчя носили відбиток суворої боротьби, через яку вони пройшли, — перенесеної ними жорстокої битви. Проте їхні лиця з відбитком суворої внутрішньої боротьби тепер сяяли світлом і славою Небес. Вони здобули перемогу, і це викликало в них глибоку вдячність, святу таємну радість. ВБ58 156.5

Число людей у групі зменшилося. Деякі були просіяні й відпали в дорозі. Безтурботні і байдужі — які не приєдналися до людей, котрі цінували перемогу і спасіння так високо, що були готові страждати, наполегливо домагатися їх і благати про них, — не отримали перемоги й спасіння, залишившись позаду в темряві. Однак їхнє число негайно поповнилося тими, хто прийняв Істину і став до лав. Злі ангели все ще тіснилися навколо них, проте не мали над ними жодної влади. ВБ58 157.1

Я чула, що зодягнені в зброю проголошували Істину з великою силою. Це подіяло. Я споглядала тих, що були зв'язані: деякі жінки були зв'язані своїми чоловіками, а діти — батьками. Щирі душі, яких стримували та яким перешкоджали слухати Правду, тепер рішуче схопилися за проголошувану Істину. Будь-який страх перед родичами зник. Тільки Істина була для них вище за все. Вона була дорожчою й ціннішою за життя. Вони прагнули і бажали Правди. Я запитала, що спричинило таку велику зміну. Ангел відповів: “Це пізній дощ; приємність від Господнього лиця; гучний поклик третього ангела”. ВБ58 157.2

Велика сила супроводжувала цих вибраних. Ангел сказав: “Дивися!” Моя увага була звернена на нечестивих та невіруючих. Усі вони були збуджені. Завзяття й сила Божого народу викликали в них роздратування і гнів. Сум'яття, сум'яття панувало навкруги. Я бачила, що були вжиті заходи проти цієї групи, яка мала силу й Боже світло. Морок згустився навколо них, але вони стояли, покладаючись на Бога та отримуючи від Нього схвалення. Я побачила серед них замішання. Потім я почула, як вони ревно кликали до Бога. Удень і вночі не переставали призивати Бога. Я чула ці слова: “Хай буде, о Боже, Твоя воля! Якщо Твоє Ім'я буде прославлене, відкрий шлях спасіння Твоєму народові! Звільни нас від язичників, що оточили нас! Вони визначили нам смерть; але рамено Твоє може дати спасіння”. Це все, що я запам'ятала з їхніх слів. Вони, здавалося, глибоко усвідомлювали власну негідність та виявляли повне підкорення Божій волі; проте кожний, без винятку, ревно кликав і, подібно до Якова, боровся за звільнення. ВБ58 158.1

Незабаром після того, як вони почали ревно кликати, ангели, сповнившись співчуття, хотіли було визволити їх. Проте високий ангел-командувач не дозволив їм. Він сказав: “Божа воля ще не виконана. Вони мають випити чашу. Вони повинні хреститися хрещенням”. ВБ58 158.2

Згодом я почула Божий голос, від якого захиталися небо й земля. Стався могутній землетрус. Усюди хитаються й руйнуються будівлі. Тоді я почула тріумфальний поклик перемоги — гучний, мелодійний, ясний. Я дивилася на цю групу, котра ще недавно перебувала в такому горі і рабстві. Вони були звільнені з полону. Чудове світло осявало їх. Якими гарними вони виглядали! Уся втома і сліди турбот минули. На кожному обличчі — здоров'я і краса. Їхні вороги-язичники, що оточували їх, падали немов мертві. Вони були не здатні витримати світло, що сяяло на звільнених святих. Ці світло й слава залишаються на них, доки Ісус не з'являється на хмарах небесних і група випробуваних вірних раптом, миттєво, змінюється від слави в славу. Могили відкриваються, і зодягнені в безсмертя святі виходять із вигуком: “Перемога над смертю й могилою!” Разом із живими святими вони були підхоплені на зустріч зі своїм Господом у повітрі, водночас кожний безсмертний язик, кожні святі уста видають голосні мелодійні поклики слави і перемоги. ВБ58 158.3

Див. Псалом 86; Осії 6:3; Огія 2:21—23; Матвія 10:35—39; 20:23; Ефесян 6:10—18; 1Солунян 4:14—18; Об'явлення 3:14 ВБ58 159.1