Служіння зцілення

Випробування характеру

“Ви завжди маєте бідних біля себе, — сказав Христос, — і будь-коли можете робити їм добро”. “Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем — це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу” (Марка 14:7; Якова 1:27). СЗ 147.4

Христос випробовує тих, хто називає себе Його послідовниками, поселяючи серед них безпомічних і бідних, залежних від їхньої турботи. Своєю любов'ю до Його нужденних дітей та служінням для них ми доводимо правдивість нашої любові до Нього. Знехтувати ними — значить оголосити себе фальшивими учнями, чужими Христові та Його любові. СЗ 147.5

Навіть якби було зроблено усе можливе для забезпечення дітям-сиротам притулку в сім'ях, все одно ще залишилося б дуже багато тих, які потребують опіки. Чимало з них успадкували схильність до зла. Вони безперспективні, непривабливі, зіпсуті, проте куплені кров'ю Христа і в Його очах такі ж дорогоцінні, як і наші власні малюки. Якщо їм не простягти руку допомоги, вони виростуть у неуцтві, загрузнуть у пороках і злочинах. Багатьох таких дітей можна врятувати завдяки діяльності притулків для сиріт. СЗ 148.1

Аби ці заклади діяли якомога ефективніше, їх потрібно створювати, по можливості, за зразком християнської родини. Замість великих закладів, у яких скупчується багато дітей, організовуйте невеликі осередки в різних місцях. Не розміщуйте їх у великих містах або на їхніх околицях, натомість обирайте для них сільську місцевість, де можна обробляти землю і де діти зможуть жити поряд з природою, отримуючи користь від трудового виховання. СЗ 148.2

Завідувачами такого дому повинні бути чоловіки й жінки, котрим притаманні великодушність, культура, самовідданість; котрі беруться за цю роботу з любові до Христа, виховуючи дітей для Нього. При такій опіці багато безпритульних і занедбаних дітей можуть бути підготовлені, щоб стати корисними членами суспільства, похвалою на честь Христа і водночас допомагати іншим. СЗ 148.3

Чи мало людей зневажають ощадливість, плутаючи її зі скупістю й обмеженістю. Однак ощадливість сумісна зі щедрістю в її найбільш повному розумінні. І справді, без ощадливості не може бути справжньої щедрості. Ми повинні бути економними, щоб мати що дати іншим. СЗ 148.4

Ніхто не може практикувати справжню доброчинність без самозречення. Лише життя, сповнене простоти, самозречення й суворої ощадливості, дасть можливість виконати роботу, призначену для нас як працівників Христа. З наших сердець необхідно усунути гордість і світське честолюбство. У всій своїй роботі ми маємо керуватися принципом безкорисливості, явленим у житті Христа. На стінах наших осель, картинах, набутках ми повинні читати: “Уведи до хати бідних, безпритульних”. На наших шафах маємо бачити неначе написані перстом Божим слова: “Зодягни голого!” В їдальні, на столі, що ломиться від достатку їжі, повинні читати: “З голодним своїм хлібом поділися” (Ісаї 58:7). СЗ 148.5

Перед нами відчиняються двері для тисячі корисних справ. Ми часто журимося з приводу обмеженості ресурсів, які є в нашому розпорядженні, однак якби християни серйозно поставилися до цієї справи, вони могли б у тисячу разів примножити ці кошти. Саме егоїзм, самодогоджання служать перешкодою на шляху нашої корисності. СЗ 149.1

Скільки коштів витрачається на речі, котрі є лише ідолами, речі, що поглинають думки, час і сили, які могли би бути використані для вищої мети! Скільки грошей витрачається на дорогі будинки й меблі, на егоїстичні задоволення. рясну нездорову їжу, шкідливі забаганки! Скільки коштів розтринькується на дарунки, які нікому не приносять користі! На речі непотрібні, часто шкідливі, люди, що сповідують християнство, витрачають сьогодні більше, набагато більше коштів, ніж на справу спасіння людських душ від спокусника. СЗ 149.2

Чимало людей, які називають себе християнами, витрачають на одяг так багато коштів, що в них нічого не залишається для нужд інших. Вони вважають за необхідне мати коштовні оздоби й дорогий одяг і водночас не зважають на потреби тих людей, які ледве можуть дозволити собі придбати навіть найпростіший одяг. СЗ 149.3

Сестри мої, якби ви узгодили свою манеру одягатися з викладеними в Біблії правилами, то мали б надмір коштів для допомоги біднішим сестрам. У вас були б не тільки кошти, але й час, якого зазвичай найбільше бракує. Існує багато таких, кому ви могли б допомогти порадою, тактовністю, умінням. Покажіть їм, як одягатися просто, але зі смаком. Багато жінок не відвідують дім Божий, бо їхній зношений, погано припасований одяг разюче відрізняється від одягу інших. Не одна вразлива натура зазнає гіркого приниження і сповнюється відчуттям несправедливості від такого контрасту. Унаслідок нього багато хто починають сумніватися в правдивості релігії, їхні серця робляться запеклими по відношенню до Євангелія. СЗ 149.4

Христос велить нам: “Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало!” У той час як щодня тисячі гинуть від голоду, кровопролиття, пожеж та епідемій, було б добре, аби кожна згодна з цією думкою душа дбала, щоб нічого не пропало, нічого не витрачалося надаремно з того, що можна було б використати з користю для інших. СЗ 150.1

Недобре витрачати даремно наш час, наші думки. Ми втрачаємо кожну хвилину, використану для власної користі. Якби ми цінували і правильно використовували кожну хвилину, то мали б час на всі необхідні справи для себе та світу. Нехай кожен християнин, витрачаючи гроші, час, сили й можливості, звертається до Бога, прохаючи Його керівництва. “Коли ж кому з вас бракує мудрості, хай просить у Бога, Який дає всім щедро і не докоряє; тож буде йому дано” (Якова 1:5). СЗ 150.2