Служіння зцілення

Вдови та сироти

Вдови й сироти є об'єктом особливого піклування Господа. СЗ 145.1

“Сиротам батько й вдовицям суддя, — то Богу святому мешканні Своїм!” (Псал.68:6). СЗ 145.2

“Бо Муж твій, Творець твій, — Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель — Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий!” (Ісаї 54:5). СЗ 145.3

“Залиши свої сироти, Я утримаю їх при житті, а вдови твої хай надію на Мене кладуть!” (Єрем.49:11). СЗ 145.4

Не один батько, коли прийшла пора розлучитися зі своїми улюбленими, помер у вірі, покладаючись на Божу обітницю потурбуватися про них. Господь забезпечує вдів і сиріт з допомогою чуда, — не посилаючи їм манну з небес або круків, які приносили б їм їжу, а чуда, котре Він здійснює над людськими серцями, позбавляючи їх егоїзму та відкриваючи джерела христоподібної любові. Нещасних, які зазнали важкої втрати. Він доручає Своїм послідовникам як дорогоцінних підопічних. Їм належить найбільше право на наше співчуття. СЗ 145.5

У домах, забезпечених усіма вигодами для життя, у коморах і засіках, переповнених плодами щедрого врожаю, на складах, завантажених промисловими товарами, у підвалах, де зберігається золото і срібло, — Бог забезпечив засоби для підтримки нужденних. Він закликає нас бути каналами, через які зливалися б Його щедроти. СЗ 145.6

Не одна овдовіла мати, залишившись із дітьми-сиротами, мужньо намагається нести свій подвійний тягар, часто працюючи понад силу, щоб утримувати себе і своїх малюків та забезпечувати їхні потреби. У неї мало часу для їхнього виховання й повчання, мало можливостей оточити їх впливом, який наповнив би радістю їхнє життя. Вона має потребу в підбадьоренні, співчутті, матеріальній допомозі. СЗ 145.7

Бог закликає нас задовольнити, наскільки це можливо, потреби цих дітей у батьківській опіці. Замість того щоб залишатися осторонь, нарікати на їхні вади та неприємності, які вони можуть спричинити, допомагайте їм, як тільки можете. Намагайтеся допомогти змученій турботами матері. Полегшіть її тягарі. СЗ 145.8

Крім того, безліч дітей повністю позбавлені батьківського керівництва та упокорювального впливу християнської родини. Нехай християни відчинять свої серця й оселі для цих безпомічних. Цю роботу їм доручив Бог, це їхній особистий обов'язок, і вона не повинна перекладатися на якийсь доброчинний заклад або залишатися на милість світських опікунів. Якщо в дітей немає родичів, які могли би подбати про них, нехай члени церкви приймуть їх до своїх домівок. Наш Творець призначив нам бути об'єднаними в родинах, а єство дитини найкраще сформується в атмосфері любові, що панує в християнській оселі. СЗ 146.1

Чимало людей, які не мають власних дітей, могли б зробити добру справу, піклуючись про чужих дітей. Замість того аби приділяти увагу домашнім тваринам, щедро даруючи любов безсловесним істотам, нехай вони приділяють увагу маленьким дітям, характери котрих можуть сформувати за Божественною подобою. Віддайте свою любов безпритульним членам людської родини. Подивіться, скільки таких дітей ви змогли б виховати в науці та напучуванні Господньому. Багато хто отримав би таким чином велику користь для себе. СЗ 146.2