Служіння зцілення

Місіонерські сім'ї

Існує потреба, щоб місіонерські сім'ї поселялися в незаселених місцевостях. Нехай фермери, фінансисти, будівельники й умільці, що знаються на різних ремеслах, вирушать у занедбані місця та обробляють землю, організовують кустарну промисловість, будують скромні оселі для себе і допомагають своїм сусідам. СЗ 137.3

Місця суворої природи, безлюдні землі Бог зробив привабливими, помістивши прекрасне серед непридатного. До такої праці покликані й ми. Навіть пустеля з її непривабливим виглядом може стати Божим садом. СЗ 137.4

“І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть, і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть!” (Ісаї 29:18, 19). СЗ 137.5

Часто найбільш ефективною допомогою бідним є навчання їх якогось практичного заняття. Як правило, люди, не навчені працювати, не звикли до працелюбства, наполегливості, ощадливості і самозречення. Вони не знають, як організувати роботу. Часто через недбалість і брак розсудливості даремно витрачається те, що завдяки дбайливому й ощадному використанню могло би забезпечити для їхніх сімей пристойне життя з вигодами. “Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я” (Прип.13:23). СЗ 137.6

Ми можемо давати бідним і завдати їм шкоди, навчаючи залежності від інших. Таке подаяння заохочує до егоїзму та безпорадності. Часто воно призводить до бездіяльності, марнотратства і нестриманості. Жодна людина, здатна заробити собі на життя, не має права бути на утриманні інших. Прислів'я “Світ зобов'язаний мене утримувати” містить натяк на неправду, шахрайство і грабіжництво. Світ не зобов'язаний утримувати того, хто може працювати і заробляти собі на життя. Справжня доброчинність дає людям можливість допомагати самим собі. Якщо хтось приходить до наших дверей і просить хліба, ми не повинні відпускати його голодним — його бідність може бути наслідком якогось лиха. Але справжня доброчинність означає дещо більше, ніж тільки дари. Вона означає щиру зацікавленість у благополуччі інших. Ми повинні намагатися зрозуміти потреби бідних і нужденних, надаючи допомогу, що принесе їм найбільшу користь. Віддавати цій справі думки, час, власні зусилля коштує значно більше, ніж просто дати гроші. Однак це — справжня доброчинність. СЗ 138.1

Хто навчився заробляти собі на життя, той ще з більшим успіхом навчиться розумно використовувати зароблені кошти. Навчаючись покладатися на самих себе, такі люди можуть не тільки утримувати самих себе, але й допомагати іншим. Навчіть важливості життєвих обов'язків тих, які не використовують своїх можливостей. Покажіть їм, що біблійна релігія ніколи не чинить людей неробами. Христос завжди заохочував до працьовитості. “Чому ви стоїте тут без діла цілий день?” — запитував Він незайнятих роботою. “Доки є день, потрібно, щоб ми робили... надходить ніч, коли ніхто не зможе робити” (Матв.20:6; Івана 9:4). СЗ 138.2

Привілей кожної людини — своїм життям у сім'ї, своїми звичками, вчинками, організованістю представити світові доказ того, що може зробити Євангеліє для покірних йому. Христос прийшов у світ, щоби показати нам приклад того, якими ми можемо стати. Він очікує, що Його послідовники будуть зразком у всіх сферах життя. Він бажає, аби Божественний дотик був помітний у зовнішніх проявах життя. СЗ 138.3

Наші оселя й садиба повинні стати наочними уроками, котрі навчали б інших шляхів удосконалення, аби працьовитість, чистота, смак і витонченість витіснили неробство, неохайність, вульгарність та безладдя. Своїм життям і прикладом ми можемо допомогти іншим зауважити непривабливі риси в їхньому характері або оточенні, а християнською люб'язністю заохотити до вдосконалення. Виявляючи зацікавленість у них, ми знайдемо можливість навчити їх якнайкраще використовувати свої сили. СЗ 139.1