Служіння зцілення

Розчарування, небезпеки

Люди, котрі трудяться для загиблих, розчаровуватимуться в багатьох, хто подає надію на виправлення. Переміна у звичках і діях багатьох носитиме лише поверховий характер. Вони керуються миттєвими поривами; деякий час може здаватися, що вони змінилися, однак у їхніх серцях не відбулося справжньої зміни. Такі люди продовжують плекати самолюбство, відчувають той самий потяг до безглуздих задоволень, те саме бажання догоджати собі. Вони не знають, що таке формування характеру, і на них не можна покластися як на принципових людей. Вони підірвали свої розумові й духовні сили потуранням апетитові і пристрастям, а це ослабило їх. Вони непостійні й мінливі. Усі їхні спонукання ведуть до задоволення чуттєвих бажань. Такі особи часто є джерелом небезпеки для інших. Оскільки вони створюють враження чоловіків і жінок, що виправилися, їм довіряють відповідальну ділянку роботи, де їхній вплив розбещує невинних. СЗ 123.3

Навіть люди, котрі щиро прагнуть виправитися, не застраховані від падіння. У ставленні до них потрібно виявляти велику мудрість і чуйність. Схильність підносити й лестити по відношенню до людей, які були підняті з глибин гріха, часом сприяє їхній загибелі. Звичай запрошувати чоловіків та жінок прилюдно розповідати про своє гріховне життя несе небезпеку як для промовця, так і для слухачів. Зосередження уваги на сценах зла розтліває розум і душу. Робити з людей, урятованих від влади гріха, якихось видатних осіб шкідливо для них. Чимало з них починають вважати, що їхнє гріховне життя надає їм певної оригінальності. Цим самим заохочується любов до визнання і дух самовпевненості, які є згубними для душі. Вони зможуть встояти лише тоді, коли перестануть довіряти собі, а покладатимуться на милість Христа. СЗ 124.1

Усіх, чиє життя свідчить про справжнє навернення, — потрібно заохочувати працювати для інших. Нехай ніхто не віджене душі, котра залишила служіння сатані задля служіння Христу. Коли стає очевидним, що на людину діє Дух Божий, заохочуйте її всіма засобами до служіння Господу. “Тож будьте милосердні до тих, що вагаються!” (Юди 22). Якщо люди мають мудрість Божественного походження, вони помітять душі, котрі потребують допомоги, щиро розкаялися, але без підбадьорення навряд чи наважаться мати надію. Господь вкладе в серця Своїх слуг спонукання прийняти ці розкаяні тремтячі душі до свого люблячого братства. Якими б не були їхні пороки, як би низько вони не впали, якщо в покаянні вони приходять до Христа, Він приймає їх. А тоді дайте їм можливість щось зробити для Нього. Якщо вони бажають працювати, підіймаючи інших з ями загибелі, з якої самі були врятовані, дайте їм таку можливість. Познайомте їх із досвідченими християнами, щоб вони могли отримати духовну силу. Заповніть їхні серця й руки роботою для Господа. СЗ 124.2

Коли в душі спалахне світло, деякі з тих, хто, здавалося, був повністю відданий гріхові, почнуть успішно працювати для таких же грішників, якими були самі. Завдяки вірі в Христа декотрі підіймуться до високого становища в служінні, їм буде довірена відповідальна робота спасіння душ. Такі люди бачать, у чому полягає їхня слабкість, та усвідомлюють порочність власної натури. Їм відома сила гріха, сила поганої звички. Вони розуміють, що без допомоги Христа не здатні перемогти, тому постійно благають: “На Тебе покладаюся у своєму безсиллі”. СЗ 125.1

Такі люди можуть допомагати іншим. Хто був спокушуваний і випробуваний, хто майже втратив надію, але завдяки вістці любові був спасенний, той може збагнути науку спасіння душ. Той, чиє серце сповнене любові до Христа, бо його самого Спаситель знайшов і повернув до отари, знає, як шукати загиблих. Він може вказати грішникам на Агнця Божого. Він віддав усього себе без остачі Богові і був прийнятий в Улюбленому. Слабка рука, простягнута за допомогою, відчує потиск Його руки. Завдяки служінню таких людей багато блудних синів буде приведено до Отця. СЗ 125.2

Для кожної душі, що намагається піднятися з гріховного життя до чистоти, великий заряд сили міститься в єдиному “імені під небом, даному людям, яким належить нам спастися” (Дії 4:12). Якщо хто спраглий утішливої надії та звільнення від гріховних нахилів, Христос запрошує: “хай приходить до Мене і п'є” (Івана 7:37). Єдиний цілющий засіб від гріха — це благодать і сила Христа. СЗ 125.3

Добрі спонукання, які спираються на власні сили, ні до чого не приведуть. Усі клятви світу не зламають сили згубної звички. Ніколи люди не стануть стриманими в усьому, якщо їхні серця не будуть оновлені Божественною благодаттю. Ані на хвилину ми не можемо вберегти себе від гріха. Кожної миті ми залежні від Бога. СЗ 125.4

Справжнє перетворення починається з очищення душі. Наша праця для заблудлих принесе справжній успіх лише тоді, коли благодать Христа змінить характер і душа буде приведена до живого зв'язку з Богом. СЗ 125.5

Христос провадив життя досконалого послуху Божому Законові і цим залишив приклад кожній людській істоті. З допомогою Його сили та під Його керівництвом ми повинні жити життям, яким Він жив у цьому світі. СЗ 126.1

У нашій роботі для занепалих вимоги Закону Божого та необхідність бути відданими Господу повинні закарбуватися в розумі й серці. Ніколи не пропускайте нагоди показати, що між тим, хто служить Богові, і тим, хто Йому не служить, існує помітна різниця. Бог є любов, однак Він не може вибачити свідоме нехтування Його повеліннями. Закони Його правління такі, що люди не можуть уникнути наслідків невірності. Він може вшанувати тільки тих, хто шанує Його. Поведінка людини в цьому світі визначає її вічну долю. Що вона посіє, те змушена буде пожинати. Причина викликає наслідки. СЗ 126.2

Ніщо крім абсолютного послуху не може відповідати тому рівню, якого вимагає Бог. Він не залишив Своїх вимог невизначеними. Він не дав жодного повеління, яке не було б необхідним для того, аби привести людину в гармонію з Ним. Ми повинні вказувати грішникам на Його ідеал характеру та приводити їх до Христа, винятково благодаттю Котрого можна досягнути такого ідеалу. СЗ 126.3

Спаситель узяв на Себе немочі людства і жив безгрішним життям, щоб люди не боялися, що через слабкість людської природи вони не зможуть вийти переможцями. Христос прийшов зробити нас “учасниками Божественної природи”, і Його життя свідчить: людське в поєднанні з Божественним не чинить гріха. СЗ 126.4

Спаситель переміг, щоби показати людині, як вона може перемагати. Усі спокуси сатани Христос зустрічав з Божим Словом. Покладаючись на Божі обітниці, Він отримував силу підкорятися Божим Заповідям, і спокусник не зміг подолати Його. На кожну спокусу Його відповіддю було: “Так написано”. Отже, Бог дав нам Своє Слово, з допомогою якого можемо протидіяти злу. Нам належать надзвичайно великі дорогоцінні обітниці, щоб через них “ми стали учасниками Божественної природи, уникнувши морального розтління, що у світі” (2 Петра 1:4). СЗ 126.5

Закликайте спокушуваного дивитися не на обставини. не на власну слабкість чи силу спокуси, а насилу Божого Слова. Уся його сила належить нам. “Я в серці своїм, — говорить псалмист, — заховав Твоє Слово, щоб мені не грішити проти Тебе”. “За словом уст Твоїх я стерігся доріг гнобителя” (Псал.119:11; 17:4). СЗ 127.1

Говоріть людям слова, що вселяють мужність; заносьте за них молитви до Бога. Багато з тих, кого подолали спокуси, відчувають приниження через свої невдачі. Вони вважають, що для них наблизитися до Бога — даремна справа, але цю думку навіює їм ворог. Коли вони згрішили й відчувають, що не можуть молитися, скажіть їм, що саме тоді слушний час для молитви. Вони можуть відчувати сором і глибоке приниження, однак якщо визнають свої гріхи, Той, Хто вірний і праведний, простить їхні гріхи й очистить від усякої неправедності. СЗ 127.2

Ніхто не є, на перший погляд, більш безпорадним, а насправді більш непереможним, ніж душа, котра усвідомлює свою нікчемність і повністю покладається на заслуги Спасителя. Через молитву, вивчення Його Слова, віру в Його постійну присутність найслабші з людських істот можуть жити в єднанні з живим Христом, а Він підтримуватиме їх, ніколи не відпускаючи зі Своєї руки. СЗ 127.3

Для кожної душі, котра перебуває в Христі, ці дорогоцінні слова можуть стати її власними. Вона може сказати: СЗ 127.4

“А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене! Не тішся, моя супротивнице, з мене, хоч я впала, Сіонська дочка, проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло!” (Михея 7:7, 8). СЗ 127.5

“Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи” (Михея 7:19). СЗ 127.6

Бог обіцяє: “Я зроблю людину дорожчою від щирого золота, і смертну людину — від офірського золота” (Ісаї 13:12). СЗ 128.1

“Коли ви спочиваєте між обійстями — то крила голубки покриті сріблом, а пера її — зеленкавістю золота” (Псал.68:14). СЗ 128.2

Ті, кому Христос найбільше простив, найбільше любитимуть Його. Останнього дня вони стоятимуть найближче до Його престолу. СЗ 128.3

“І побачать Його обличчя, а Його Ім'я на їхніх чолах” (Об'явл.22:4). СЗ 128.4