Служіння зцілення

Розділ 11. Служіння нестриманим

У роботі Євангелія є місце для кожної справжньої реформи, бо вона пробуджує душі до нового, благороднішого життя. Особливо реформа у сфері стриманості вимагає підтримки християнських працівників. Вони повинні привертати увагу до цієї справи, роблячи її життєво важливим питанням. Необхідно всюди знайомити людей із принципами справжньої стриманості, закликаючи дати обіцянку жити поміркованим життям. Необхідно докладати серйозних зусиль заради тих, хто перебуває в рабстві поганих звичок. СЗ 118.1

Усюди необхідно працювати для тих, які впали через нестриманість. Багато молодих людей із церковних громад, релігійних закладів та християнських сімей обирають дорогу, що провадить до загибелі. Через нестриманість вони стягають на себе хвороби, а через жадібність до грошей, які витрачаються на гріховні забаганки, стають на шлях нечесності. Здоров'я і характер руйнуються. Відчужені від Бога, покидьки суспільства, ці бідні душі гадають, що не мають надії ані на це життя, ані на життя прийдешнє. Серця батьків розбиті. Люди говорять про ці заблудні душі як про безнадійні, проте Бог не вважає їх такими. Він розуміє, які обставини призвели до цього, і з жалістю дивиться на цих людей. Вони потребують допомоги. Ніколи не давайте їм приводу казати: “Ніхто не турбується про мою душу”. СЗ 118.2

Серед жертв нестриманості є представники всіх верств і професій. Мужі, котрі обіймають високі посади, володіють надзвичайними талантами і котрим належать великі досягнення, потурають власному апетитові, доки не стають безсилими опиратися спокусі. Деякі з них, колись заможні, втрачають оселі, друзів, зазнають страждань, злиднів, хвороб і деградації. Вони втратили самовладання. Якщо не простягнути їм руку допомоги, вони опускатимуться все нижче й нижче... Для таких людей потурання власним бажанням стає не тільки моральним гріхом, а й фізичною хворобою. СЗ 119.1

Часто, допомагаючи нездержливим, ми повинні насамперед — як часто робив Христос — приділяти увагу їхньому фізичному станові. Їм необхідні незбудливі здорові їжа й пиття, чистий одяг, можливість дотримуватися фізичної чистоти. Їх потрібно оточити атмосферою доброго, благотворного християнського впливу. У кожному місті має існувати місце, де раби згубних звичок зможуть отримати допомогу, щоб розірвати ланцюги, які зв'язують їх. Чимало людей вважають алкоголь єдиною розрадою в біді, але цього може не бути, якщо люди, що називають себе християнами, наслідуватимуть приклад милосердного самарянина, а не гратимуть роль священика й левита. СЗ 119.2

Працюючи з жертвами нестриманості, необхідно пам'ятати, що маємо справу не з людьми здорового розуму, а з тими, котрі на даний час перебувають під владою бісів. Будьте терплячими й толерантними. Думайте не про відразливу, неприємну зовнішність, а про дорогоцінне життя, котре Христос викупив Своєю смертю. Коли пияк пробуджується до усвідомлення свого падіння, робіть зі свого боку все можливе, щоб він побачив у вас друга. Не говоріть йому слова осуду. Нехай ані ваші дії, ані погляд не виказують докору чи огиди. Цілком імовірно, що бідна душа проклинає себе. Допоможіть їй підвестися. Говоріть слова, які зміцнюють віру. Намагайтеся укріпити кожну добру рису характеру. Навчайте людину підійматися вгору. Покажіть, що вона може жити так, аби завоювати повагу ближніх. Допоможіть їй усвідомити цінність талантів, які дарував їй Бог і вдосконаленням яких вона нехтує. СЗ 119.3

Хоч воля розбещена й ослаблена, для людини є надія в Христі. Він пробудить у серці високі спонукання і святі бажання. Заохочуйте її вхопитися за надію, запропоновану Євангелієм. Розгортайте Біблію перед спокушуваним, котрий бореться, знову й знову читайте йому обітниці Божі. Ці обітниці будуть для нього наче листя з дерева життя. Терпляче продовжуйте працювати, аж поки з вдячністю і радістю тремтяча рука вхопиться за надію викуплення через Христа. СЗ 120.1

Ви повинні міцно тримати тих, кому намагаєтеся допомогти, інакше перемога ніколи не буде за вами. Вони будуть постійно спокушувані злом. Знову й знову вони будуть майже переможені сильним потягом до алкоголю; знову й знову можуть упасти, але не припиняйте через це своїх старань. СЗ 120.2

Вони вирішили спробувати жити для Христа, однак їхня сила волі ослаблена, тому їх мають старанно оберігати люди, котрі пильнують душі як ті, кому доведеться звітуватися за них. Вони втратили людську подобу і повинні повернути її назад. Багатьом доводиться боротися із сильними успадкованими нахилами до зла. Неприродні сильні бажання, чуттєві імпульси — ось що вони успадкували від народження. Вони повинні старанно оберігати себе від цього. Усередині і зовні людини точиться боротьба за панування між добром та злом. Людям, котрі ніколи не переживали чогось подібного, невідома майже нездоланна сила апетиту або запекла боротьба між звичкою потурати своїм бажанням та рішенням бути поміркованим у всьому. Ця битва має відбуватися знову й знову. СЗ 120.3

Багато з тих, кого Христос привертає до Себе, не матимуть моральної мужності продовжувати боротьбу з апетитом і пристрастю. Та працівник не повинен через це розчаровуватися. Хіба до старої звички повертаються лише ті, кого було врятовано із найбільших глибин гріха? СЗ 120.4

Пам'ятайте: ви працюєте не самі. Ангели-служителі об'єднуються в роботі з кожним щирим сином і кожною щирою донькою Божими. А Христос відновлює. Великий Лікар Сам стоїть поряд зі Своїми вірними працівниками, промовляючи до покаяної душі: “Сину, прощаються твої гріхи!” (Марка 2:5). СЗ 121.1

Багато знехтуваних усіма людьми вхопляться за надію, що перед ними в Євангелії, та ввійдуть до Царства Небесного; водночас ті, котрі були благословенні великими можливостями і великим світлом, але не використали їх, залишаться в зовнішній темряві. СЗ 121.2

Жертви згубних звичок повинні пробудитися й усвідомити необхідність самостійних зусиль. Інші можуть робити найсерйозніші спроби підняти їх, при цьому може щедро зливатися Божа благодать. Христос може благати. Його ангели — служити, але все це буде даремною справою. якщо вони не почнуть самі боротися за себе. СЗ 121.3

Останньою настановою Давида Соломонові, на той час молодому чоловікові, котрий незабаром мав прийняти корону Ізраїлю, були слова: “Ти ж кріпися й покажи себе мужем” (1Цар.2:2). Це надихаюче напучування: “Кріпися іі покажи себе мужем” — звернене до кожної людської дитини, кандидата на вінець безсмертя. СЗ 121.4

Тим, хто потурає власним бажанням, потрібно допомогти усвідомити їхню потребу в моральному відродженні, якщо вони бажають бути людьми. Бог закликає їх пробудитися і силою Христа повернути дані їм Богом людські якості, котрими вони пожертвували, потураючи гріховним звичкам. СЗ 121.5

Відчуваючи жахливу силу спокуси, принадність бажання, що провадить до потурання примхам, багато людей у відчаї вигукують: “Я не можу опиратися злу!” Скажіть їм, що вони здатні і повинні чинити опір. Знову й знову вони можуть зазнавати поразки, але не завжди так буде. Ці люди морально слабкі, ними управляють звички гріховного життя. Їхні обіцянки й рішення — лише ілюзії. Усвідомлення порушених обіцянок і присяг послаблює їхню впевненість у власній щирості, примушуючи думати, що Бог не може прийняти їх та співпрацювати з ними. Однак їм не потрібно впадати у відчай. СЗ 121.6

Люди, які покладають надію на Христа, не мають бути поневолені жодною успадкованою чи набутою звичкою або схильністю. Замість того шоб перебувати в рабстві своєї нижчої природи, вони повинні управляти власними бажаннями й пристрастями. Бог не залишить нас боротися зі злом своїми обмеженими силами. Якими б не буди наші успадковані чи набуті схильності, ми можемо перемогти їх силою, котру Він готовий нам дати. СЗ 122.1