Служіння зцілення

Праця учнів

Лука, який написав Євангеліє, що носить його ім'я, був медиком-місіонером. У Святому Письмі він названий “улюбленим лікарем” (Колос.4:14). Апостол Павло чув про його лікарську майстерність і розшукав його, як людину, якій Господь довірив особливу роботу. Він залучив його до співпраці, і певний час Лука супроводжував його в подорожах по різних місцях. Через деякий час Павло залишив Луку у Филипах в Македонії. Тут протягом кількох років Лука продовжував трудитися як лікар і вчитель Євангелія. У своїй лікарській роботі він служив хворим, а потім молився про те, щоб оздоровлююча сила Божа спочила на нещасних. Таким чином відкрився шлях для євангельської вістки. Успіх Луки як лікаря надав йому безліч можливостей для проповідування Христа серед язичників. Божественний план полягає в тому, щоб ми працювали так, як це робили учні. Фізичне оздоровлення поєднувалося з євангельським дорученням. У євангельській роботі навчання і зцілення завжди нероздільні. СЗ 92.1

Праця учнів полягала в поширенні знання про Євангеліє. Їм було доручене проголошення всьому світові Доброї новини, котру Христос приніс людям. Цю роботу вони звершували для людей того часу. Упродовж одного покоління Євангеліє було принесене кожному народові під небом. СЗ 92.2

Звіщати Євангеліє світові — таку роботу Бог доручив тим, які носять Його Ім'я. Євангеліє — єдина сила проти гріха й убозтва землі. Сповістити всьому людству вістку Божої благодаті — це першочергова справа тих, які знають її цілющу силу. СЗ 92.3

Коли Христос посилав учнів з євангельською вісткою, віра в Бога та Його Слово майже залишила світ. Серед єврейського народу, який претендував на пізнання Єгови, Його Слово поступилося місцем традиціям і людським теоріям. СЗ 92.4

Думки людей заполонили егоїстичне честолюбство, любов до показного, зажерливість. Разом із зникненням благоговіння перед Богом зникло і співчуття до людей. Егоїзм став панівним принципом, а сатана виконав свою волю, призвівши людство до убозтва й деградації. СЗ 93.1

Сатанинські сили заволоділи людьми. Людські тіла, створені для перебування в них Бога, стали оселями бісів. Ці надприродні сили спонукували почуття, нерви й органи людини потурати найогиднішим пристрастям. Людські обличчя були позначені диявольською печаттю. Вони відображали подобу легіонів злих сил, що опанували людьми. СЗ 93.2

А в якому становищі перебуває сучасний світ? Хіба нині вищий критицизм та домисли не руйнують віру в Біблію настільки ж успішно, як традиції й учення рабинів за днів Христа? Хіба жадібність, честолюбство, любов до задоволень не заволоділи сьогодні людськими серцями настільки ж сильно, як і тоді? У світі, що вважає себе християнським, навіть у церквах, які претендують на назву Христових церков, так мало людей керуються християнськими принципами! У ділових колах, соціальній, сімейній і навіть релігійній сферах як мало людей прийняли вчення Христа за правило для щоденного життя! Хіба це не правда, що “... справедливість здалека стоїть... праведність не може прийти ...а той, хто від злого відходить, грабований”? (Ісаї 59:14, 15). СЗ 93.3

Ми живемо в епіцентрі “епідемії злочинності”, котра скрізь приголомшує богобоязливих людей. Людське перо не здатне описати поширення розтління. Кожний день приносить нові повідомлення про політичні чвари, хабарництво і шахрайство. Щоденна хроніка містить гнітючі новини про насильство й беззаконня, байдужість до людського страждання, по-звірячому жорстоке знищення людського життя. Кожний день свідчить про зростання випадків божевілля, убивства і самогубства. Хто може сумніватися в тому, що сатанинські сили діють серед людей усе активніше, аби пошкодити й розбестити розум, осквернити і знищити тіло? СЗ 93.4

У той час, коли світ переповнений цими пороками, Євангеліє здебільшого проповідується настільки байдуже, що справляє лише слабке враження на сумління і життя людей. Усюди є серця, котрі прагнуть чогось такого, чим не володіють. Вони палко бажають сили, котра дозволить їм панувати над гріхом, звільнить від рабства зла, поверне здоров'я, життя і мир. Чимало людей, пізнавши колись силу Божого Слова, перебувають там, де не визнають Бога; вони також прагнуть Божественної присутності. СЗ 94.1

Нині світ має потребу в тому, чого потребував двадцять століть тому — одкровення Христа. Необхідно здійснити велику справу реформи, але фізичне, розумове й духовне відновлення може бути звершене тільки через благодать Христа. СЗ 94.2

Лише метод Христа принесе справжній успіх у проголошенні людям Євангелія. Спаситель змішався з людьми як Той, Хто бажав їм добра. Він виявляв до них співчуття, служив їхнім нуждам і завойовував їхнє довір'я. А тоді говорив їм: “Ідіть за Мною”. СЗ 94.3

Необхідно особисто зблизитися з людьми. Якби менше часу приділялося проповідуванню, а більше — особистому служінню, можна було б бачити кращі результати. Бідні мають потребу в допомозі, хворі — у догляді, засмучені і ті, хто зазнав важкої втрати, — у розраді, необізнані — у повчанні, недосвідчені — у пораді. Ми повинні плакати з тими, що плачуть, і радіти з тими, що радіють. Робота, що супроводжується силою переконання, силою молитви, силою любові Божої, не може бути безплідною. СЗ 94.4

Нам необхідно завжди пам'ятати, що мета медичної місіонерської роботи полягає в тому, аби вказувати ураженим гріхом людям на Мужа Голгофи, Котрий бере на Себе гріх світу. Споглядаючи Його, вони змінюватимуться на Його подобу. Ми повинні заохочувати хворих і страждальців дивитися на Ісуса й жити. Нехай працівники постійно спрямовують погляд тих, хто через хворобу тіла й душі занепав духом, на Христа — Великого Лікаря. Указуйте їм на Того, Хто може зцілити як від фізичної. так і духовної недуги. Розповідайте їм про Того, Хто зворушений їхніми немочами. Заохочуйте їх довіритися турботі Того, Котрий віддав Своє життя, щоб вони могли жити вічно. Розповідайте про Його любов, про Його спасенну силу. СЗ 94.5

Це — високий обов'язок і дорогоцінна перевага медичного місіонера. А шлях для цього часто готує особисте служіння. Нерідко Бог досягає сердець через наші зусилля, спрямовані на полегшення фізичного страждання. СЗ 95.1

Медична місіонерська діяльність — першочергова робота Євангелія. У служінні словом та медичній місіонерській праці необхідно проповідувати і втілювати в життя Євангеліє. СЗ 95.2

Майже в кожному суспільстві є багато людей, які не слухають проповіді Слова Божого та не відвідують жодних богослужінь. Щоб донести до них Євангеліє, необхідно запропонувати його в їхній оселі. Часто полегшення фізичних потреб — єдиний шлях, який дозволяє наблизитися до них. Медичні сестри-місіонери, які доглядають за хворими й полегшують нужду бідних, знайдуть чимало можливостей помолитися з ними, почитати їм Слово Боже та розповісти про Спасителя. Вони можуть молитися з тими і за тих, котрі не мають сили волі управляти своїми бажаннями, які деградували через пристрасть. Вони можуть нести промінь надії в життя тих, хто зазнав поразки і втратив мужність. Їхня неегоїстична любов, виявлена в ділах безкорисливої доброти, допоможе цим страждальцям повірити в любов Христа. СЗ 95.3

Багато людей не вірять у Бога і втратили довір'я до людини. Але вони цінують виявлені до них співчуття й допомогу. Коли вони бачать, що хтось приходить у їхню оселю не задля людської слави або винагороди, а щоб послужити хворим, нагодувати голодних, одягнути нагих, потішити засмучених і лагідно вказати на Того, Чиїм посланцем любові й милості є людина-працівник, — це зворушує їхні серця. Пробуджується вдячність. Запалюється віра. Вони бачать, що Бог піклується про них, тому готові слухати Його Слово. СЗ 95.4

Усі місіонери, як чоловіки так і жінки, незалежно від місця їхньої праці — буде це закордонна місія чи вітчизняна, — знайдуть значно кращий підхід до людей та принесуть більше користі, якщо матимуть змогу служити хворим. Жінки, котрі вирушають місіонерами до язичеських країн, зможуть таким чином принести Євангеліє місцевим жінкам, коли всі інші шляхи будуть закриті. Усі служителі Євангелія повинні знати найпростіші методи лікування, які можуть багато зробити для полегшення болю й одужання. СЗ 96.1