Служіння зцілення

“Даром отримали — даром давайте”

Євангельське запрошення не слід обмежувати і пропонувати лише вибраній меншості людей, котрі, на нашу думку, виявлять нам честь, прийнявши його. Ця вістка має бути проголошена всім. Благословляючи Своїх дітей, Бог робить це не тільки задля їхнього добра, а й заради світу. Він дає нам Свої дари для того, щоб ми могли намножувати їх, ділячись ними з іншими. СЗ 62.4

Як тільки жінка-самарянка, що розмовляла з Ісусом біля криниці Якова, знайшла Спасителя, вона привела інших до Нього. Вона виявилася більш ефективним місіонером, ніж Його учні. Учні не побачили в Самарії жодних прикмет багатообіцяльного поля. Їхні думки були зосереджені на великій роботі, яку необхідно здійснити в майбутньому. Вони не бачили, що просто навколо них знаходиться готовий до жнив урожай. Але завдяки жінці, котру вони зневажали, усе місто прийшло послухати Ісуса. Вона відразу ж понесла світло своїм землякам. СЗ 62.5

Ця жінка показала приклад дії практичної віри в Христа. Кожний справжній учень народжується в Боже Царство місіонером. Як тільки він пізнає Спасителя, відразу ж бажає познайомити з Ним інших. Спасенна й освячуюча істина не може бути схована в серці. Хто п'є живу воду, той сам стає джерелом життя. Одержувач стає подателем. Благодать Христа в душі подібна до джерела в пустелі: вона струменить для відсвіжування оточуючих, спонукуючи близьких до загибелі людей прагнути води життя. Виконуючи цю роботу, ми одержуємо більше благословення, ніж якби дбали тільки про власне благополуччя. Саме робота поширення Благої вісті про спасіння наближає нас до Спасителя. Про тих, хто приймає Його благодать. Господь говорить: “І вчиню їх та довкілля Мого взгір'я благословенням, і спущу дощ в його часі, — і будуть це дощі благословенні” (Єзек.34:26). СЗ 63.1

“ Останнього великого дня свята Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто cпpaглий, хай приходить до Мене і п'є. Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть” (Івана 7:37, 38). СЗ 63.2

Хто одержує, той має віддавати іншим. Звідусіль лунають зойки про допомогу. Бог закликає людей з радістю служити ближнім. Він запрошує здобути нетлінні вінці, осягнути Небесне Царство, несучи світло світові, який гине в незнанні. СЗ 63.3

“Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А Я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив. Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя” (Івана 4:35, 36). СЗ 63.4

Упродовж трьох років учні мали можливість споглядати чудовий приклад Ісуса. День у день вони ходили й говорили з Ним, слухаючи Його слова підбадьорення, звернені до втомлених та обтяжених, бачачи прояви Його сили заради хворих і знедолених. Коли надійшов час залишити їх, Господь наділив їх благодаттю і силою продовжувати Божу справу в Його ім'я. Учні мали поширювати світло Його Євангелія любові та зцілення. Спаситель обіцяв, що завжди пробуватиме з ними. Через Святого Духа Він буде навіть ближче до них, ніж коли видимо перебував серед людей. СЗ 63.5

Роботу, котру виконували учні, повинні звершувати і ми. Кожний християнин покликаний бути місіонером. Зі співчуттям і милосердям ми повинні служити тим, хто потребує допомоги, щиро і безкорисливо прагнучи полегшили скорботи страждаючого людства. СЗ 64.1

Робота знайдеться для всіх. Ніхто не повинен думати, що для нього немає місця, де б він міг попрацювати для Христа. Спаситель ототожнює Себе з кожною дитиною людської родини. Він став членом земної сім'ї, щоб ми могли стати членами сім'ї небесної. Він — Син Людський, а, отже, і Брат кожному синові й кожній дочці Адама. Його послідовники не повинні вважати себе відокремленими від світу, що гине навколо них. Вони частина великої людської спільноти, і Небеса дивляться на них як на братів не тільки святим, але й грішникам. СЗ 64.2

Мільйони й мільйони людських душ у хворобах, незнанні та гріхах ніколи навіть не чули про любов Христа до них. Якби ми помінялися з ними становищем, то щоби бажали, аби вони вчинили для нас? Ми маємо робити для них усе, що тільки в наших силах. Христове правило життя, на підставі якого ми будемо виправдані або засуджені, гласить: “Усе, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, так чиніть їм і ви” (Матв.7:12). СЗ 64.3

Усе, що дає нам перевагу над іншими — освіта, вишуканість, благородство характеру, християнське виховання, духовний досвід, — робить нас боржниками перед менш привілейованими, тому, наскільки можливо, ми повинні служити їм. Якщо ми сильні, значить повинні зміцнювати руки слабких. СЗ 64.4

Ангели слави, котрі завжди споглядають лице Небесного Отця, з радістю служать Його дітям. Ангели завжди перебувають там, де їхня присутність найнеобхідніша; вони постійно з тими, кому доводиться провадити найрішучішу боротьбу із самими собою й оточення яких найбільшою мірою здатне призвести до зневіри і занепаду духу. Об'єкти їхньої особливої опіки — це слабкі, тремтячі душі, котрі мають багато непривабливих рис характеру. Те, що егоїстичні натури порахують за принизливу справу — служити нещасним, характер яких у всіх відношеннях недосконалий, є роботою чистих, безгрішних істот з небесних дворів. СЗ 64.5

Ісус не вважав Небо бажаним місцем, доки ми залишалися заблудлими. Він залишив небесні двори, аби прожити життя, сповнене образ і докорів, та прийняти ганебну смерть. Той, Хто володів дорогоцінними скарбами Неба, став убогим, щоб через Його бідність ми могли збагатитися. Ми повинні йти прокладеним Ним шляхом. СЗ 65.1

Відколи хтось стає Божою дитиною, відтоді він повинен вважати себе однією з ланок ланцюга, спушеного з Неба для спасіння світу; одним цілим із Христом у Його плані милосердя, виходячи разом з Ним шукати і спасати загибле. СЗ 65.2

Чимало людей вважають за честь відвідати місця, пов'язані з життям Христа на Землі, походити там, де ходив Він, побачити озеро, біля якого Він любив навчати, а також пагорби й долини, на яких так часто зупинявся Його погляд. Однак щоб іти слідами Ісуса, нам не треба їхати до Назарета, Капернаума чи Витанії. Ми можемо бачити Його сліди біля ліжка хворого в убогих хатинах, на багатолюдних вулицях великих міст і в кожному місці, де людські серця потребують розради. СЗ 65.3

Ми повинні нагодувати голодних, одягнути нагих, потішити страждаючих і нещасних. Ми маємо служити розчарованим, дарувати надію зневіреним. СЗ 65.4

Любов Христа, виявлена в самовідданому служінні, здатна швидше виправити злочинця, ніж меч чи суд. Вони необхідні, щоб наводити страх на порушника закону, однак люблячий місіонер може зробити більше. Часто серце, запекле через докори, розчулюється від любові Христа. СЗ 65.5

Місіонер здатний не тільки полегшити фізичні страждання, а й привести грішника до Великого Лікаря, Який може очистити душу від прокази гріха. Задум Бога полягає в тому, щоб через Його слуг хворі, нещасні й поневолені злими духами почули Його голос. Через своїх людських помічників Він бажає бути таким Утішителем, Якого не знає світ. СЗ 66.1

Спаситель віддав Своє дорогоцінне життя, щоб заснувати Церкву, здатну служити страждаючим, засмученим і спокушуваним. Громада віруючих може бути бідною, неосвіченою й невідомою, однак у Христі вони здатні виконувати роботу в сім'ях, у своїй окрузі і “аж до краю землі”; а результати цієї роботи будуть такими ж далекосяжними, як сама вічність. СЗ 66.2

До теперішніх послідовників Христа не меншою мірою, ніж до перших учнів, звернені слова: “Дана Мені вся влада на небі й на землі. Отож, ідіть і навчіть усі народи”. “Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє” (Матв.28:18, 19; Марка 16:15). СЗ 66.3

Нам також дана обітниця Його присутності: “! ось, Я з вами по всі дні аж до кінця віку!” (Матв.28:20). СЗ 66.4

Сьогодні юрби цікавих не збираються в безлюдних місцях, аби побачити й почути Христа. Його голосу не чути на гомінких вулицях. Ніхто не гукає на узбіччі доріг: “Проходить Ісус Назарянин!” (Луки 18:37). СЗ 66.5

Однак ці слова істинні й нині. Христос невидимо проходить нашими вулицями. Він заходить до наших домівок із вістками милості. Він бажає співпрацювати з усіма, хто готовий служити в Його ім'я. Господь перебуває серед нас, щоб зціляти і благословляти, якщо ми приймемо Його. СЗ 66.6

“Так говорить Господь: За часу вподобання Я відповів Тобі, в день спасіння Тобі допоміг, і стерегтиму Тебе, і дам Я Тебе заповітом народові, щоб край обновити, щоб поділити спадки спустошені, щоб в'язням сказати: Виходьте, а тим, хто в темноті: З'явіться!” СЗ 66.7

“Які гарні на горах ноги благовісника, що звіщає про мир, що добро провіщає, що спасіння звіщає, що говорить Сіонові: Царює твій Бог!” (Ісаї 49:8-9; 52:7). СЗ 67.1

“Радійте, співайте сумісно, о ... руїни, бо народа Свого Господь звеселив... Господь обнажив на очах усіх народів святеє рамено Своє, і спасіння від нашого Бога побачать всі кінці землі!” (вірші 8, 9). СЗ 67.2