Служіння зцілення

Розділ 6. Спасенні, щоб служити

На Галилейському морі ранок. Ісус та Його учні досягли берега після нічної бурі на морі; промені вранішнього сонця торкалися води й суші, благословляючи їх миром. Але коли вони ступають на берег, перед ними постає видовище жахливіше, ніж розбурхане штормом море. Зі сховища серед гробниць на них кидаються двоє божевільних, ніби бажаючи роздерти їх на шматки. З божевільних звисають обривки ланцюгів, які вони розірвали, тікаючи з міської в'язниці, їхні поранені тіла кровоточать, з-під довгого сплутаного волосся виблискують очі, здається, вони втратили всяку людську подобу. Вони більше нагадують диких звірів, ніж людей. СЗ 57.1

Учні та їхні супутники з жахом тікають геть, але, зауваживши, що Ісуса немає з ними, повертаються, шукаючи Його. Він стоїть там, де вони залишили Його. Той, Хто втихомирив бурю. Хто зустрівся із сатаною і переміг його, не став тікати від бісів. Коли ці люди, скрегочучи зубами, з піною на губах наближаються до Нього, Ісус підіймає руку, що вгамувала хвилі, і вони не можуть підійти ближче. Вони стоять перед Ним розлючені, але безсилі. СЗ 57.2

Владно Господь наказує нечистим духам вийти з людей. Нещасні розуміють, що поруч з ними стоїть Той. Хто може спасти їх від бісів-мучителів. Вони падають до ніг Спасителя, аби благати Його про милість, однак коли відкривають уста, через них промовляють біси, вигукуючи: “Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Чи не прийшов Ти сюди, щоб передчасно нас мучити?” (Матв.8:29). СЗ 57.3

Злі духи змушені відпустити свої жертви, і з біснуватими відбувається чудова зміна. У їхню свідомість проникає світло. В очах світиться розум. Їхні обличчя, котрі впродовж довгого часу були спотворені за подобою сатани, раптом стають лагідними, заплямовані кров'ю руки — спокійними, і ці люди підносять свої голоси у хвалі Богові. СЗ 58.1

Тим часом біси, вигнані зі своєї людської оселі, увійшли у свиней та спричинили їхню загибель. Пастухи поспішають сповістити цю новину, і все населення виходить, щоб зустріти Ісуса. Двоє біснуватих наводили страх на всю околицю. Тепер же ці люди, одягнені та при розумі, сидять біля ніг Ісуса, слухаючи Його слова і прославляючи ім'я свого Зцілителя. Однак ті, що споглядають цю дивовижну сцену, зовсім не радіють. Втрата свиней видається їм важливішою подією, ніж звільнення в'язнів сатани. Зі страхом вони обступають Ісуса, благаючи Його покинути їх; Він погоджується, негайно сідає в човен та відпливає до протилежного берега. СЗ 58.2

Наскільки ж інші почуття переповнюють зцілених! Вони бажають бути в товаристві свого Визволителя. У Його присутності почувають себе в безпеці від бісів, котрі мучили їх, позбавивши людської гідності. Коли Ісус був готовий увійти в човен, вони тримаються поруч, падають перед Спасителем на коліна і благають дозволити їм залишитися з Ним, щоб слухати Його слова. Проте Ісус наказує їм повернутися додому і розповісти, які великі діла вчинив для них Господь. СЗ 58.3

Зцілені повинні виконувати певну роботу — іти до свого язичеського дому та розповідати про одержані від Ісуса благословення. Їм важко розлучатися зі Спасителем. На них чекають великі труднощі, коли їм доведеться спілкуватися із співвітчизниками. Крім того, тривала ізоляція від суспільства, здається, зробила їх непридатними для цієї роботи. Однак як тільки Господь указав їм на їхній обов'язок, вони були готові підкоритися. СЗ 58.4

Колишні біснуваті розповіли про Ісуса не тільки своїй родині та сусідам, але й перейшли через усе Десятимістя, повсюди звіщаючи про Його спасенну силу і те, як Він звільнив їх від демонів. СЗ 59.1

Хоч мешканці Гадаринської землі не прийняли Ісуса, Він не залишив їх у темряві, яку вони обрали. Коли ці люди просили Його піти від них, вони ще не чули Його слів. Вони не усвідомлювали, від чого відмовляються. Тому Господь послав їм світло через тих, кого вони не могли не вислухати. СЗ 59.2

Спричинивши загибель свиней, сатана мав намір відвернути людей від Спасителя та перешкодити проповіді Євангелія в цій місцевості. Проте саме цей випадок, як жоден інший, пробудив усю околицю і привернув увагу до Христа. Хоч Сам Спаситель пішов звідти, зцілені Ним люди залишилися там як свідки Його сили. Колишні медіуми князя темряви стати каналами світла, посланцями Сина Божого. Коли Ісус повернувся до Десятимістя, люди юрмилися навколо Нього, і впродовж трьох днів тисячі мешканців усієї навколишньої місцевості слухати вістку спасіння. СЗ 59.3

Двоє зцілених біснуватих стали першими місіонерами, посланими Христом навчати Євангелія в Десятимісті. Лише впродовж короткого часу ці люди слухали Його слова. Вони не чули жодної проповіді з Його вуст. Тому не могли навчити людей так, як учні, котрі щодня перебували з Христом. Натомість вони могли розповісти те, що знали: що самі бачили й чули та як пізнати силу Спасителя. Саме це може робити кожний, чийого серця торкнулася Божа благодать. До такого свідчення закликає Господь, і через брак його гине світ. СЗ 59.4

Євангеліє повинно бути представлене не як безжиттєва теорія, а як життєдайна сила, що змінює життя. Бог бажає, щоб Його слуги несли свідчення про те, що завдяки Його благодаті люди можуть володіти Христоподібним характером та радіти, маючи запевнення у Його великій любові. Господь бажає, аби ми несли свідчення проте, що Він не може бути задоволений, доки всі, хто приймає спасіння, не будуть перетворені й відновлені у своїх святих привілеях як Його сини і дочки. СЗ 60.1

Спаситель охоче приймає навіть тих, чий спосіб життя був особливо образливий для Нього. Коли вони каються, Він наділяє їх Своїм Божественним Духом і посилає в табір невірних проголошувати Його милість. І в наш час колишні знаряддя сатани силою Христа перетворюються на вісників праведності; і Господь посилає їх розповідати про те, які великі діла Він учинив для них та як змилосердився над ними. СЗ 60.2