Служіння зцілення

Випробування як засіб виховання

Жити таким життям, справляти такий вплив коштує зусиль, самопожертви і дисципліни на кожному кроці. Саме через нерозуміння цього чимало людей так легко втрачають мужність у християнському житті. Багато тих, хто щиро присвячує своє життя на служіння Богові, бувають враженими й розчарованими, виявляючи, що на них як ніколи раніше напосідають випробування й труднощі, зустрічаються перешкоди. Вони моляться про христоподібний характер та спроможність звершувати Господню справу, а опиняються в обставинах, за яких, здається, розкривається все зло їхньої натури. Виявляються вади, про існування яких вони навіть не підозрювали. Подібно до стародавнього Ізраїлю, вони запитують: “Якщо Бог провадить нас, чому все це трапляється з нами?” СЗ 370.2

Проте все це трапляється з ними саме тому, що їх провадить Бог. Випробування і перешкоди — це обрані Господом методи виховання та визначені Ним умови успіху. Той, Хто читає людські серця, знає їхні характери краще за них самих. Він бачить, що дехто має здібності і схильності, котрі, якщо їх правильно спрямувати, можуть бути використані для просування Його справи. У Своєму провидінні Він уводить їх в різні становища й обставини, щоб вони могли побачити у своєму характері вади, про які не знали. Господь дає їм можливість виправити ці вади та приготуватися для Його служіння. Часто Він дозволяє вогню страждання обрушуватися на них, щоб вони могли очиститися. СЗ 370.3

“Любі! Не дивуйтеся вогневі, що трапляється з вами для вашого випробування, — наче якомусь дивному випадкові; але радійте, що ви є учасниками Христового страждання, щоб і при з'явленні Його слави ви раділи та веселишся” (1 Петра 4:12, 13). СЗ 371.1

Той факт, що ми змушені зазнавати випробувань, показує: Господь Ісус бачить у нас щось дорогоцінне, що бажає розвинути. Якби Він не бачив у нас нічого, чим міг би прославити Своє Ім'я, то не витрачав би часу на наше очищення. Він не кидає у Своє горнило безвартісне каміння. Він очищає тільки цінну руду. Коваль кладе залізо і сталь у вогонь, щоб узнати якість металу. Господь допускає Своїм вибраним опинитися в горнилі страждань, аби виявити, який їхній характер та чи можна буде приготувати їх для Його роботи. СЗ 371.2

Гончар бере глину і ліпить із неї за своєю волею. Він місить та виробляє її. Він відриває від неї шматки і з'єднує їх. Він зволожує її, а потім підсушує. На деякий час він залишає її лежати в спокої, не торкаючись до неї. Коли глина робиться повністю піддатливою, гончар продовжує роботу, формуючи з неї посудину. Він надає їй форму і, помістивши на гончарний круг, обробляє та шліфує її. Він підсушує її на сонці, потім випалює в печі. Таким чином глина стає посудиною, придатною до вжитку. Так і великий Майстер-Творець бажає виліпити і сформувати нас. У Його руках ми маємо бути такими, як глина в руках гончаря. Ми не повинні намагатися виконувати роботу гончаря. Наше завдання — дозволити Майстрові-Творцю сформувати нас. СЗ 371.3

“Любі! Не дивуйтеся вогневі, що трапляється з вами для вашого випробування, — наче якомусь дивному випадкові; aле радійте, що ви є учасниками Христового страждання, щоб і при з'явленні Його слави ви раді та веселилися” (1 Петра 4:12, 13). СЗ 371.4

“Початок премудрості — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розум!” (Прип.4:7). СЗ 371.5

При повному денному світлі, чуючи хор інших голосів, пташка, що сидить у клітці, не заспіває пісні, якої її хоче навчити господар. Вона засвоїть лише якийсь уривок із неї, якусь трель, проте ніколи повністю не відтворить окрему мелодію. Аж ось господар накриває клітку і ставить її в таке місце, де пташка слухатиме тільки одну пісню, котру має співати. У темряві вона раз у раз намагається вторити цій пісні, доки не запам'ятає її, і ось — з її грудей лине досконала мелодія. Потім клітку з пташкою повертають на її місце, і з цього часу пташка може співати цю пісню і при світлі. Таким же чином Бог поводиться зі Своїми дітьми. У Нього є пісня, якої Він хоче навчити нас, і якщо ми засвоїмо її в сутінках страждань і горя, то потім зможемо співати її завжди. СЗ 372.1

Багато людей незадоволені роботою, яку повинні виконувати. Можливо, в них несприйнятливе оточення; вони зайняті буденною роботою, тоді як вважають себе здатними виконувати більш високі обов'язки; часто їхні зусилля здаються їм безплідними й недооціненими, а майбутнє — непевним. СЗ 372.2

Будемо пам'ятати: хоч робота, котру ми маємо виконувати, не така, яку б ми обрали собі, однак нам слід приймати її як Божий вибір для нас. Приємно нам це чи неприємно — ми повинні виконувати наш безпосередній обов'язок. “Все, що в силі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні розуму, ані знання, ані мудрості!” (Екл.9:10). СЗ 372.3

Якшо Господь бажає, щоб ми несли вістку в Ніневію, Йому не буде приємно, якщо ми підемо в Йопію чи Капернаум. У Нього є причини посилати нас туди, куди зараз спрямовані наші ноги. Саме в цьому місці хтось може потребувати нашої допомоги. Той, Хто послав Пилипа до ефіопського радника, Петра — до римського сотника, а маленьку дівчинку-ізраїльтянку — на допомогу Нааману, сирійському воєначальникові, посилає сьогодні чоловіків, жінок і молодь до тих, хто потребує Божественної допомоги й керівництва. СЗ 372.4