Служіння зцілення

Розділ 39. Знання, отримані з Божого Слова

Уся Біблія — це одкровення Божої слави у Христі. Прийнята з вірою й послухом, вона стає могутнім засобом перетворення характеру. Це величний стимул, спонукувальна сила, яка оживляє фізичні, розумові й духовні сили та спрямовує життя в правильне русло. СЗ 361.1

Причина, чому молодь і навіть люди зрілого віку з такою легкістю впадають у спокусу та гріх, полягає в тому, що вони не вивчають Слова Божого і не роздумують над ним належним чином. Брак твердої, рішучої волі, що знаходить свій вияв у житті й характері, є наслідком їхнього недбалого ставлення до священних настанов Божого Слова. Вони не докладають серйозних зусиль, аби спрямувати розум на те, що надихає на чисті, святі думки та відвертає від нечистого й фальшивого. Мало хто обирає кращу частку — сидіти біля ніг Ісуса, як це зробила Марія, щоб навчатися у Божественного Вчителя. Небагато є таких, котрі зберігають Його слова як скарб у своєму серці і практично застосовують їх у житті. СЗ 361.2

Прийняті біблійні істини підносять розум і душу. Якби Слово Боже цінувалося належним чином, толі як молоді, так і старі володіли б внутрішньою високою моральністю, силою принципу, котрі дозволили б їм чинити опір спокусі. СЗ 361.3

Нехай люди навчають дорогоцінних істин Святого Письма і пишуть про них. Нехай наміри, здібності, інтенсивне використання розумових сил будуть присвячені дослідженню думок Божих. Вивчайте філософію не людських здогадок і припущень, а філософію Того, Хто є Істина. Жодна інша література не може зрівнятися з нею за своєю цінністю. СЗ 362.1

Розум, зайнятий земним, не знаходить задоволення в роздумах над Словом Божим, проте для розуму, оновленого Святим Духом, зі священних сторінок сяють Божественна краса і небесне світло. Те, що для земного розуму було безлюдною пустинею, для духовного розуму стане краєм живих потоків. СЗ 362.2

Знання про Бога, відкрите в Його Слові, — це те знання, котре необхідно дати нашим дітям. Починаючи з перших проблисків розуму, їх потрібно знайомити з іменем та життям Ісуса. Отримані ними перші уроки повинні навчити їх, що Бог — їхній Отець. Послух, заснований на любові, — ось чого насамперед потрібно навчити дітей. Із благоговінням та любов'ю читайте їм Слово Боже; повторюйте їм біблійні уривки, які вони можуть зрозуміти і які викличуть у них зацікавлення. Але найголовніше — нехай вони дізнаються про явлену в Христі Божу любов та її великий урок: СЗ 362.3

“Коли Бог нас так полюбив,
то й ми повинні любити одне одного” (Івана 4:11). СЗ 362.4

Нехай Слово Боже стане для молоді поживою для розуму й душі. Нехай хрест Христа зробиться предметом усієї їхньої освіти, центром усього навчання і дослідження. Нехай йому відводиться місце в щоденному практичному житті. Таким чином Спаситель буде для молоді Супутником і Другом щодня. Усякий задум буде підпорядкований на послух Христові. Разом з апостолом Павлом вони зможуть сказати: СЗ 362.5

“А я не став би хвалитися нічим іншим, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене розп'ятий світ, а я для світу” (Гал.6:14). СЗ 363.1

Так через віру вони пізнають Бога з допомогою знання, застосованого на досвіді. Вони переконалися в реальності Його Слова, у правдивості Його обітниць. Вони скуштували і знають, що Господь добрий. СЗ 363.2

Улюблений Іван володів знаннями, здобутими на власному досвіді. Він міг засвідчити: “Про те, що було від початку, що ми почули, що побачили на власні очі, що ми оглядали і до чого доторкнулися наші руки, — про Слово життя; і життя з'явилося, і ми побачили, і свідчимо, і сповіщаємо вам вічне життя, яке було в Отця і з 'явімося нам. Те, що ми побачили й почули, сповіщаємо й вам, щоб і ви мали спільність з нами. А наша спільність — з Отцем і з Його Сином — Ісусом Христом” ( 1Івана 1:1-3). СЗ 363.3

Так кожний зможе на підставі свого досвіду “підтвердити, що Бог правдивий” (Івана 3:33). Він може дати свідчення про те, що особисто бачив, чув і відчував, — про силу Христа. Він може засвідчити: “Я потребував допомоги і знайшов її в Ісусі. Кожний нестаток був вдоволений, голод моєї душі був заспокоєний; Біблія для мене є одкровенням Христа. Я вірю в Ісуса, бо Він — мій Божественний Спаситель. Я вірю Біблії, адже переконався, що вона — голос Божий, звернений до моєї душі”. СЗ 363.4

Той, хто здобув пізнання Бога та Його Слова на власному досвіді, готовий зайнятися вивченням природничих наук. Про Христа написано: “У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей” (Івана 1:4). Перед тим як у світ увійшов гріх, Адам і Єва в Едемі були оточені чистим прекрасним світлом — світлом Божим. Це світло осявало все, до чого вони наближалися. Не було нічого, що могло б затьмарити їхнє сприйняття характеру та діл Бога. Але коли вони поступилися спокусникові, світло відійшло від них. Утративши шати святості, вони втратили світло, яке освітлювало природу. Вони вже більше не могли правильно її розуміти, не могли розпізнати характеру Бога в Його творінні. Так і сьогодні людина не може сама правильно витлумачити те, чого навчає природа. Якщо вона не керується Божественною мудрістю, тоді звеличує природу й закони природи, ставлячи їх вище за Бога природи. Ось чому суто людські ідеї стосовно науки так часто суперечать ученню Божого Слова. Однак для тих, хто приймає світло життя Христового, природа освічується знову. У світлі, що сяє з хреста, ми можемо правильно витлумачити уроки природи. СЗ 363.5

Хто пізнав Бога та Його Слово на власному досвіді, той має тверду віру в Божественність Святого Письма. Він переконався, що Слово Боже — Істина, і знає, що Істина ніколи не може суперечити сама собі. Він не перевіряє Біблію людськими науковими ідеями, натомість випробовує ці ідеї з допомогою непомильного мірила. Він знає, що в справжній науці не може бути нічого, що суперечило б ученню Слова. Оскільки вони обоє мають спільного Автора, правильне розуміння обох доводить, що вони перебувають у гармонії. Усе, що в так званій науці суперечить свідченню Божого Слова, є лише людськими здогадками. СЗ 364.1

Такому дослідникові науковий пошук відкриє широку царину думок та інформації. Коли він роздумує про творіння природи, до нього приходить нове сприйняття істини. Книга природи і писане Слово проливають світло одне на одне. Вони обоє допомагають йому краще познайомитися з Богом, даючи знання про Його характер і закони, через які Він діє. СЗ 364.2

Досвід псалмиста — це досвід, якого можуть набути всі, прийнявши Слово Боже через природу і через одкровення. Він говорить: СЗ 364.3

“Потішив мене Ти, о Господи,
вчинком Своїм, — про діла Твоїх рук я співаю”.
“Господи, — аж до небес милосердя Твоє,
аж до хмар Твоя вірність. Твоя справедливість немов гори Божі, Твої суди — безодня велика...
Яка дорога Твоя милість, о Боже,
ховаються людські сини в тіні Твоїх крил...
Ти їх напуваєш з потоку Своїх солодощів,
бо в Тебе джерело життя,
в Твоїм світі і побачимо світло!” СЗ 364.4

“Блаженні непорочні в дорозі,
що ходять Законом Господнім!
Блаженні, хто держить свідоцтва Його,
хто шукає Його всім серцем”... СЗ 365.1

“Чим додержить юнак у чистоті свою стежку?
Як держатиметься Твоїх слів!”
“Я вибрав путь правди,
закони Твої біля себе поставив”.
“Я в серці своїм заховав Твоє слово,
щоб мені не грішити проти Тебе”.
“Я буду ходити в широкості,
бо наказів Твоїх я шукаю”. СЗ 365.2

“Відкрий мої очі,
і хай чуда Закону Твого я побачу!”
“І свідоцтва Твої — то потіха моя,
то для мене дорадники.
Ліпший для мене Закон Твоїх уст,
аніж тисячі золота й срібла”.
“Як я кохаю Закона Твого, цілий день —
він розмова моя!” “Чудові свідоцтва Твої,
тому то душа моя держиться їх”.
“Співи для мене —
Твої постанови у домі моєї мандрівки”. СЗ 365.3

“Вельми очищене слово Твоє,
і Твій раб його любить”.
“Правда — підвалина слова Твого,
а присуди правди Твоєї — навіки”. СЗ 365.4

“Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе,
а Твій присуд нехай допоможе мені!”
“Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, —
і не мають вони спотикання. На спасіння Твоє я надіюся, Господи,
і Твої заповіді виконую.
Душа моя держить свідоцтва Твої,
і я сильно люблю їх”. СЗ 365.5

“Вхід у слова Твої світло дає,
недосвідчених мудрими робить”.
“Твоя заповідь робить мудрішим мене
від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
Я став розумніший за всіх своїх учителів,
бо свідоцтва Твої — то розмова моя!
Став я мудріший за старших, —
бо держуся наказів Твоїх!”
“Я навіки свідоцтва Твої вспадкував,
бо вони — радість серця мого” (Псал.92:5; 36:6-10; 119:1, 2, 9, 30; 119:11, 45, 18, 24, 72, 97, 129, 54, 140, 160, 175, 165, 167, 130, 98-100, 104, 111). СЗ 366.1