Служіння зцілення

Учення Христа

Христос також виклав принципи Істини в Євангелії. Досліджуючи Його вчення, ми п'ємо з чистих потоків, які течуть від Божого престолу. Христос міг би наділити людей знанням, яке перевершує усякі попередні відкриття й відтісняє на останній план усі інші досягнення. Він міг би розкривати таємницю за таємницею, роблячи ці чудові одкровення предметом активних і серйозних роздумів прийдешніх поколінь аж до кінця часу. Проте Він ні на мить не бажав відволіктися від викладання науки спасіння. Він цінував Свій час. Свої здібності і Своє життя, використовуючи їх лише як засоби для спасіння людських душ. Він прийшов, щоб знайти і спасти те, що загинуло, і не бажав відступати від Свого наміру. Він не дозволяв, аби щось інше відволікало Його. СЗ 351.3

Христос викладав тільки те знання, котре можна було застосувати. Повчання, яке люди отримували від Нього, відповідало потребам їхнього практичного життя й суспільного становища. Він не задовольняв цікавості людей, котра спонукувала їх приходити до Нього з настирливими запитаннями. Усі питання такого роду Він використовував як привід для урочистих, серйозних, важливих закликів. Тим, хто палко бажав зірвати плід із дерева знання. Він пропонував плід з дерева життя. Вони робили висновок, що всі дороги закриті, окрім тієї, котра провадить до Бога. Усяке джерело було запечатане. крім джерела вічного життя. СЗ 351.4

Наш Спаситель не заохочував нікого відвідувати тогочасні школи рабинів через те, що людські уми зіпнулися б унаслідок постійно повторюваних фраз: “Кажуть...” або “Розповідають...”. Навіщо нам приймати непевні людські слова за найбільшу мудрість, коли маємо в нашому розпорядженні найвищу незаперечну мудрість? СЗ 351.5

Те, що було мені показано про вічні істини і що я бачила стосовно людської слабкості, справило глибоке враження на мій розум, вплинуло на справу всього мого життя. Я не бачу нічого, за що людину варто було б вихваляти і прославляти. Я не бачу підстави, аби довіряти думкам по-світському мудрих людей і так званих великих мужів та звеличувати їх. Як можуть вони, позбавлені Божественної просвіти, мати правильні уявлення про Божі плани й шляхи? Вони або повністю відкидають Бога і заперечують Його існування, або обмежують Його силу згідно з власними обмеженими поняттями. СЗ 352.1

Тож оберімо своїм Учителем Того, Хто створив небо й землю. Хто помістив зірки в певному порядку на небозводі та призначив Сонцю і Місяцю виконувати їхню роботу. СЗ 352.2

Добре, коли молодь вважає, що повинна досягти найвищого розвитку своїх розумових сил. Ми не повинні обмежувати освіту, для котрої Бог не встановив меж. Але наші досягнення нічого не варті, якщо їх не використовувати для слави Бога та добра людства. СЗ 352.3

Недобре захаращувати розум знанням, здобуття котрого вимагає надмірної напруженості і котре не може бути використане в практичному житті. Така освіта обернеться для студента втратою. Адже подібні заняття послаблюють його бажання та схильність вивчати те, що приготує його до корисної праці і допоможе виконувати свої обов'язки. Практична підготовка вартує значно більше, ніж будь-яка кількість звичайних теоретичних знань. Недостатньо лише володіти знанням. Ми повинні вміти правильно застосовувати їх. СЗ 352.4

Час, кошти й заняття, які багато людей витрачають на порівняно даремну освіту, потрібно присвятити здобуттю такої освіти, котра зробить їх здатними застосувати свої знання на практиці та виконувати життєві обов'язки. Така освіта матиме найвищу цінність. СЗ 352.5

У чому ми маємо потребу, — то це в знанні, яке зміцнить розум і душу, зробить нас кращими чоловіками й жінками. Освіта серця значно важливіша за звичайну книжну науку. Володіти знанням про навколишній світ — це добра і навіть вельми важлива справа. Однак, не приймаючи до уваги вічності, ми зазнаємо такої поразки, від якої вже ніколи не зможемо отямитися. СЗ 353.1

Навчаючись, людина може присвятити всі свої сили здобуттю знань, але якщо вона не має знання про Бога, якщо не кориться законам, котрі управляють її єством, то погубить себе. Унаслідок шкідливих звичок вона втрачає здатність самооцінки, позбувається самовладання. Вона не може правильно обмірковувати питання, які глибоко її турбують. Така людина нерозважлива й ірраціональна в поводженні зі своїм розумом і тілом. Унаслідок недбалого ставлення до формування правильних принципів, вона губить себе як для життя в цьому світі, так і світі прийдешньому. СЗ 353.2

Якби молоді люди усвідомлювали свою слабкість, вони знайшли б силу в Богові. Якщо вони намагатимуться навчатися від Нього, то стануть мудрими Його мудрістю, їхнє життя зробиться плідним, приносячи благословення світові. Але якщо вони присвячують свій розум здобуттю винятково світського, умоглядного знання і таким чином відділяються від Бога, тоді втратять усе, що збагачує життя. СЗ 353.3