Служіння зцілення

Розділ 28. Служіння сім'ї

Відновлення й духовне піднесення людства починається в сім'ї. Праця батьків лежить в основі будь-якої іншої. Суспільство складається із сімей і є таким, яким його роблять глави сімей. Із серця “б'ють життя джерела” (Прип.4:23), а серцем суспільства, церкви та нації є сім'я. Добробут суспільства, успіх Церкви, розквіт нації залежить від впливу сім'ї. СЗ 266.1

Важливість та можливості життя в сім'ї показані на прикладі життя Ісуса. Той, Хто прийшов з Неба, аби бути нашим прикладом і Вчителем, прожив тридцять років як член сім'ї в Назареті. Біблія мало розповідає про ці роки. Жодні великі чудеса не привертали уваги народу. Нетерплячі натовпи не ходили слідом за Ним, дослухаючись до Його слів. Однак упродовж усіх цих років Він звершував Свою Божественну місію. Він жив як один із нас у сім'ї, підкоряючись її дисципліні, виконуючи її обов'язки, несучи її тягарі. У затишній атмосфері дбайливої скромної родини, поділяючи з нами все, що випадає на нашу спільну долю, Він “набував мудрості, віку та благодаті — у Бога і в людей” (Луки 2:52). СЗ 266.2

Упродовж усіх цих років, проведених на віддаленні, його життя струменіло потоками співчуття й корисності. Його безкорисливість і терплячість, мужність і вірність, Його опір спокусам, незмінний мир і спокійна радість, були постійним натхненням для інших. Ісус вносив чисту, свіжу атмосферу в сім'ю, і Його життя було подібне до розчини, що діє в суспільстві. Нічого не сказано про те, що Він звершував чудеса, але чеснота — цілюща життєдайна сила любові — виходила від Нього на спокушуваних, хворих і зневірених. У ненав'язливій манері Він від самого дитинства служив іншим, тому, коли розпочав Своє громадське служіння, багато людей охоче слухали Його. СЗ 266.3

Ранні роки життя Спасителя — це більше, ніж приклад для молоді. Вони є уроком і повинні стати підбадьоренням для кожного батька та кожної матері. Обов'язки в родинному колі та щодо сусідів — це перше поле діяльності для тих, хто хотів би працювати задля духовного зростання своїх ближніх. Немає важливішого поля діяльності за те, що доручене засновникам і хоронителям сім'ї. Жодна довірена людям робота не приховує в собі таких серйозних і далекосяжних наслідків, як робота батьків і матерів. СЗ 267.1

Саме нинішні молодь і діти визначають, яким буде майбутнє суспільства, а якими стануть ці молодь і діти, залежить від сім'ї. Більшість хвороб, нещасть і злочинів, які є прокляттям для людства, можна віднести на рахунок відсутності правильного домашнього виховання. Якби родинне життя було чистим і правильним, якби діти, залишаючи батьківську опіку, були готові зустрітися із життєвими обов'язками та небезпеками, яку переміну можна було б зауважити у світі! СЗ 267.2

Докладаються великі зусилля, майже необмежено витрачаються час, гроші та праця на заходи й заклади, призначені для виправлення жертв лихих звичок. І навіть цих зусиль недостатньо, щоб задовольнити велику потребу. Однак яким малим є результат! Як мало тих, хто виправився назавжди! СЗ 267.3

Безліч людей палко прагнуть кращого життя, але їм бракує мужності й рішучості, щоб звільнитися з-під влади звички. Вони ухиляються від зусиль боротьби й жертви, що вимагається від них, тому їхнє життя марнується і руйнується. Таким чином, навіть люди видатного розуму, люди високих прагнень і благородної вдачі, котрі за своїми природними здібностями й освітою могли б обіймати відповідальне становище, деградують і гинуть як для цього, так і для прийдешнього життя. СЗ 267.4

Якою ж болісною є боротьба за повернення своєї людської подоби для осіб, котрі все ж таки виправляються! І впродовж усього свого життя з підірваним здоров'ям, хиткою волею, ушкодженим розумом та ослабленими душевними силами багато людей пожинають плоди свого недоброго засіву. Наскільки більше було б досягнуто, якби боротьба зі злом велася від самого початку! СЗ 268.1

Великою мірою ця робота покладається на батьків. У спробах призупинити зростання нестриманості та інших пороків, які немов ракова пухлина роз'їдають тіло суспільства, результати були б усотеро кращими, якби більше уваги приділялося тому, як навчити батьків формувати звички й характер своїх дітей. У їхній владі перетворити звичку — жахливу силу на зло в силу на добро. Вони мають справу з потоком на самому його початку, і їм потрібно спрямувати його в правильне русло. СЗ 268.2

Батьки здатні закласти у своїх дітях основу для здорового щасливого життя. Вони можуть спорядити їх у самостійне життя із запасом моральних сил для протистояння спокусі, виховавши їх мужніми та стійкими для успішної боротьби з життєвими проблемами. Вони можуть надихнути їх на досягнення мети і розвинути силу, яка зробить їхнє життя честю для Бога та благословенням для світу. Вони можуть вирівняти для їхніх ніг дороги, що попровадять їх через сонячні і похмурі дні до славних небесних висот. СЗ 268.3

Місія сім'ї виходить за межі родинного кола. Християнська родина повинна стати наочним уроком, що ілюструє переваги істинних принципів життя. Такий приклад стане силою на добро у світі. Вплив справжньої сім'ї на людське серце й життя значно ефективніший за будь-яку з усіх виголошених проповідей. Молодь, яка виходить з такої сім'ї, передає іншим здобуті знання. Принципи благородного життя приймаються іншими родинами, а їхній піднесений, облагороджуючий вплив поширюється на все суспільство. СЗ 268.4

Наші сім'ї могли б стати благословенням для багатьох людей. Виявляючи гостинність, ми не повинні керуватися світськими звичаями, а Духом Христа і вченням Мого Слова. Ізраїльтяни залучали до всіх своїх свят бідних, чужинців, а також левитів, котрі були як помічниками священиків у святині, так і релігійними вчителями й місіонерами. Вони вважалися гостями народу, їм виявляли гостинність під час усіх громадських і релігійних свят, про них старанно піклувалися під час нестатків і хвороб. Ми також повинні приймати таких людей до своїх осель. Наскільки подібне запрошення може втішити і підбадьорити медичну сестру-місіонера, учителя, обтяжену турботами. зайняту важкою працею матір або немічних старих людей, які так часто не мають власної сім'ї та борються з бідністю й багатьма розчаруваннями. СЗ 269.1

“Коли ти справляєш обід або вечерю, — говорить Господь, — не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб і вони тебе колись запросили, — і в цьому буде тобі винагорода. Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих, — і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресінні праведних!” (Луки 14:12-14). СЗ 269.2

Для вас не буде обтяжливим приймати таких гостей. Вам не потрібно буде влаштовувати для них вишуканий, дорогий прийом. Не потрібно докладати зусиль, щоб виділитися особливим чином. Тепло щирої гостинності і куточок біля вашого сімейного вогнища, місце за вашим сімейним столом, участь у благословеннях спільної молитви будуть для багатьох із них неначе подихом Небес. СЗ 269.3

Наше співчуття має виходити за межі власного “я”, а також за стіни нашого дому і сім'ї. Для тих, хто зробив свій дім благословенням для інших, існують дорогоцінні можливості. Товариськість має дивовижну силу. При бажанні ми можемо скористатися нею як засобом допомоги тим, хто перебуває поруч із нами. СЗ 269.4

Наші оселі повинні стати сховищем для молоді, котра зазнає спокус або стоїть на роздоріжжі. Усякий вплив, усяке враження визначають вибір, від якого залежатиме їхня як теперішня, так і майбутня доля. Зло вабить їх. Місця, які є осередком зла, виглядають яскраво й привабливо. Там привітно зустрічають кожного відвідувача. Усюди навколо нас є молодь, яка не має родин, а в інших сім'ях відсутній корисний, облагороджуючий вплив, тому молодь покірно пливе за течією в напрямку зла. Вони прямують до загибелі повз двері наших осель. СЗ 270.1

Ця молодь має потребу в тому, щоб хтось із співчуттям простягнув їм руку. Просто сказані добрі слова, невеликі знаки уваги проженуть геть хмари спокус, що нависають над душею. Справжній вияв співчуття небесного походження має силу відчиняти двері сердець, котрі потребують пахощів христоподібних слів та простого, лагідного дотику духу Христової любові. Якби ми виявляли зацікавленість молоддю, запрошували їх до своїх осель, оточуючи атмосферою підтримки й допомоги, багато з них із радістю ступили б на шлях, що провадить до Небес. СЗ 270.2