Християнська родина

Розділ 30. Товариські стосунки у сім'ї

Батьки повинні ближче познайомитися зі своїми дітьми. Деякі батьки не розуміють власних дітей і не знають їх по-справжньому. Часто між батьками й дітьми є велика відстань. Коли би батьки намагалися зрозуміти почуття дітей і дізналися, що в них на серці, то це справило б на них благотворний вплив¹. ХР 151.1

Нехай батько і мати діють разом, з повним взаєморозумінням. Раджу їм потоваришувати зі своїми дітьми². ХР 151.2

Шукайте найкращі, найефективніші методи, щоб завоювати довір'я і любов дітей, провадити їх правильним шляхом. Випромінюйте світло любові на членів своєї сім'ї³. ХР 151.3

Підтримка і похвала. Малюки люблять товариство і рідко почувають себе добре на самоті. Вони прагнуть співчуття і теплоти, вважають, що все радісне буде приємним і для матері, а тому цілком природно, що з усіма своїми маленькими радощами і прикрощами звертаються саме до неї. Мати не повинна ранити їхні чутливі серця байдужим ставленням до того, що видається їй дріб'язковим, але для дітей має велике значення. Її співчуття і схвалення є надзвичайно цінними. Лагідний погляд свідчить про її прихильність, слова підбадьорення або похвали будуть як сонячне світло в їхніх серцях, роблячи їх щасливими на цілий день⁴. ХР 151.4

Батьки — довірені особи своїх дітей. Батьки, заохочуйте дітей до того, щоб вони довіряли вам, ділилися з вами сердечними переживаннями, маленькими щоденними неприємностями і прикрощами⁵. ХР 151.5

Наставляйте їх у лагідному дусі, завойовуючи їхні серця. Це критичний час для дітей. На них може позначитися вплив, який загрожує віддалити їх від вас і якому ви повинні протидіяти. Станьте для них довіреними особами. Нехай вони розповідають вам про свої радощі й печалі⁶. ХР 151.6

Діти могли б уникнути не одного лиха, якби перебували в тісніших стосунках зі своїми батьками. Заохочуйте дітей бути відвертими і щирими, приходити до вас із труднощами, шукати допомоги, коли вони сумніваються у правильності прийнятого рішення. Нехай вони викладають перед батьками справу так, як бачать її, і просять їхньої поради. Хто може краще помітити небезпеку, що загрожує дітям, і вказати на неї ліпше, ніж побожні батьки? Хто ще так зрозуміє особливості характеру їхніх дітей, як вони самі? Матері, котра від раннього дитинства спостерігає за розвитком своєї дитини, добре відомі її природні нахили, тому вона може дати найкращу пораду. Лише батьки можуть сказати, які риси характеру дітей необхідно стримувати і приборкувати⁷. ХР 151.7

“Немає часу”. “Не маю часу, — говорить батько, — не маю часу виховувати своїх дітей; не маю часу для участі в радісних сімейних заходах”. У такому разі не слід було брати на себе відповідальність за сім'ю! Відмовляючи дітям у часові, котрий по праву їм належить, ви позбавляєте їх виховання, яке вони повинні отримати від вас. Якщо ви маєте дітей, то разом з матір'ю повинні працювати над формуванням їхніх характерів⁸. ХР 152.1

Чимало матерів скаржаться: “У мене немає часу бути зі своїми дітьми”. Заради Христа, витрачайте менше часу на свій одяг і його прикрашання. Менше влаштовуйте та відвідуйте світських прийомів. Припиніть готувати нескінченну кількість різноманітних страв. Але ніколи, ніколи не нехтуйте своїми дітьми. Що є полова порівняно з пшеницею? Нехай ніщо не стоїть між вами і тим, що найкраще служить інтересам ваших дітей⁹. ХР 152.2

Обтяжені незліченними турботами, матері інколи усвідомлюють, що не можуть знайти часу терпляче наставляти своїх малюків, виявляючи до них любов і співчуття. Але пам'ятайте: якщо діти не знайдуть у родинному колі, у своїх батьків того, що задовольнило б їхнє прагнення, а саме: співчуття і спілкування, то шукатимуть інших джерел, де їхній розум і характер наражатимуться на небезпеку¹⁰. ХР 152.3

Разом з дітьми у праці та розвагах. Присвячуйте кілька годин свого вільного часу дітям, беріть участь у їхніх заняттях і розвагах, завойовуйте довір'я, шукайте їхньої дружби¹¹. ХР 152.4

Нехай батьки присвячують вечори своїм сім'ям, відклавши турботи, забувши про непорозуміння і трудові клопоти дня, що проминув¹². ХР 152.5

Порада відлюдькуватим, властолюбним батькам. Батьки та вчителі, які надто часто вдаються до наказів і диктаторства, не можуть через це налагодити дружніх стосунків зі своїми дітьми й учнями. Часто вони поводяться надто стримано, виявляють авторитет у такій холодній, неприємній формі, що це не може завоювати сердець їхніх дітей та учнів. Якби вони зблизилися з дітьми, дали їм зрозуміти, що люблять їх, виявляли інтерес до всіх їхніх занять і навіть розваг, а нерідко самі уподібнювалися б до дітей, то зробили б їх щасливими та завоювали любов і довір'я. Це сприяло б тому, що діти глибоко шанували б і любили своїх батьків і вчителів¹³. ХР 153.1

Лихі товариші — конкуренція сім'ї. Сатана і його воїнство докладають усіх зусиль, намагаючись приборкати розум дітей; тому до них потрібно ставитися зі щирістю, християнською ніжністю і любов'ю. Це допоможе впливати на них, і вони повністю довірятимуть вам. Створіть для дітей привабливу атмосферу сім'ї і свого товариства. Якщо ви це зробите, то в них не виникатиме особливого бажання спілкуватися з молодими приятелями... Через пануюче в світі зло існує необхідність обмежувати товариство дітей, тому раджу батькам з подвійними зусиллями завойовувати дитячі серця, зробити їх щасливими¹⁴. ХР 153.2

Батьки — друзі своїх дітей. Нехай між дітьми і батьками не виникне стіна холодності та потаємності. Батьки ближче познайомляться зі своїми дітьми, намагаючись зрозуміти їхні смаки, нахили, почуття і сердечні бажання. ХР 153.3

Батьки, нехай ваші діти бачать, що ви любите їх і робите все можливе для їхнього щастя. Якщо ви чините так, тоді ваші вимушені обмеження матимуть для них набагато більшу вагу. Управляйте дітьми делікатно, виявляючи співчуття і пам'ятаючи слова Христа: “ангели їхні на небесах завжди бачать лице Отця Мого небесного” (Матв.18:10). ХР 153.4

Якщо бажаєте, щоб ангели виконували для ваших дітей справу, доручену їм Богом, співпрацюйте з ними, виконуючи свою частину роботи. Діти, виховані під мудрим, люблячим керівництвом, у добрій родині, не матимуть бажання залишати свою домівку в пошуках задоволень і поганого спілкування. Зло не приваблюватиме їх. Дух, що панує в сім'ї, формуватиме їхні характери; вони засвоюватимуть звички і принципи, які стануть надійним захистом від спокус у той час, коли діти залишать рідну домівку, аби зайняти належне місце у світі¹⁵. ХР 153.5