Християнська родина

Розділ 28. Перша школа дитини

Первісний Божий план виховання. Чільне місце у системі виховання, втановленій в Едемі, посідає сім'я. Адам був “сином Божим” (Лука 3:38), і діти Всевишнього отримували науку від свого Отця. Це була сімейна школа у справжньому значенні цього слова. ХР 143.1

У божественному плані виховання, пристосованому після гріхопадіння до тих умов, в які потрапила людина, Христос є Посланцем Отця; Він з'єднує людину з Богом — великим Учителем людства. Він постановив, щоб чоловіки й жінки були Його представниками на землі. Сім'я стає школою, а батьки — вчителями. ХР 143.2

За часів патріархів виховання зосереджувалося у межах сім'ї. У запроваджених таким чином школах Бог подбав про найсприятливіші умови для розвитку характеру. Люди, перебуваючи під Його керівництвом, і надалі дотримувалися плану життя, встановленого Ним на початку. Ті, що відступили від Бога, будували собі міста і, оселившись у них, насолоджувались тією пишністю, розкошами і пороками, які й сьогодні роблять сучасні міста одночасно гордістю й прокляттям для світу. Але люди, які непохитно дотримувалися Божих принципів життя, жили серед полів і гір. Вони обробляли землю й випасали отари. Їхнє вільне життя давало їм змогу працювати, роздумувати, вчитися від Бога, навчаючи власних дітей Його ділам і шляхам. Бог бажав запровадити такий метод виховання в Ізраїлі¹. ХР 143.3

У повсякденному житті сім'я була школою і Церквою, а батьки — вчителями як у релігійних, так і світських питаннях². ХР 143.4

Сімейне коло — це школа. У Своїй мудрості Господь постановив, щоб сім'я була найважливішим засобом виховання. ХР 143.5

Виховання дитини починається у родині. Це її найперша школа. Тут за допомогою батьків — перших наставників — дитина засвоює уроки, якими керуватиметься впродовж усього життя — уроки поваги, послуху, шанобливості й самовладання. Виховний вплив сім'ї — це вирішальна сила на добро, або на зло. У багатьох відношеннях цей вплив дається взнаки тихо й поступово, але, використаний в правильному напрямі, стає могутньою силою на користь істини та праведності. Дитину, не виховану належним чином у сім'ї, виховає сатана за допомогою власних методів. Тож наскільки важливою є роль сім'ї як школи виховання³. ХР 143.6

Дивіться на родинне коло як на школу виховання, в якій ви готуєте своїх дітей до виконання обов'язків у сім'ї, суспільстві й Церкві⁴. ХР 144.1

Домашнє виховання має першочергове значення. Сумний факт, який повсюдно визнають і з приводу якого жалкують: домашнє виховання та освіта молоді занедбані в наш час⁵. ХР 144.2

Немає важливішої галузі діяльності, ніж та, що доручена засновникам і охоронцям родини. Жодна справа, довірена людям, не приховує в собі таких серйозних і далекосяжних наслідків, як справа батьків і матерів. ХР 144.3

Саме молодь і діти сьогоднішнього дня визначають, яким буде майбутнє суспільства, а якими стануть діти, — залежить від сім'ї. Відсутність належного домашнього виховання є головною причиною хвороб, страждань і злочинності — прокляття людства. ХР 144.4

Якби родинне життя було чистим і правильним, якби діти, що вступають у життя, звільняючись від батьківської опіки, були готовими зустрітися з нелегкими життєвими обов'язками і труднощами, то яка зміна відбулася б у світі!⁶. ХР 144.5

Усе інше — справа другорядна. Кожна дитина, народжена на світ, — це власність Ісуса Христа, тому словом і прикладом її слід виховувати у послухові й любові до Бога; проте більшість батьків нехтують цією довіреною їм Богом справою. Виховувати й навчати дітей, як знайти й полюбити Христа, потрібно вже тоді, коли в них з'являються перші проблиски свідомості. Нехай батьки докладають усіх зусиль, не забуваючи про формування сприйнятливого дитячого розуму. Все інше в домашньому житті — другорядне щодо чітко визначеного обов'язку, покладеного на батьків Богом, — виховувати своїх дітей в науці Господній⁷. ХР 144.6

Батьки не повинні дозволяти, щоб ділові справи, світські звичаї й принципи, а також мода опанували ними такою мірою, що вони забули б про виховання своїх дітей зі самого раннього дитинства, бо це з роками дасться взнаки⁸. ХР 144.7

Єдина серйозна причина, чому сьогодні в світі так багато зла, полягає у тому, що батьки думають про що завгодно, тільки не про найголовніше, а саме: як, виявляючи терпіння й доброту, навчити дітей бачити шлях Господній. Якщо б завіса була відсунута, ми побачили б, як багато дітей збилися на манівці через те, що батьки нехтували цією справою, позбавляючи дітей доброго впливу. Батьки, чи можете ви допустити таке? Жодна справа не повинна бути для вас настільки важливою, аби перешкодити присвятити дітям увесь час, навчити їх розуміти, що означає бути слухняними Господеві, повністю довіряючи Йому... Що ж ви пожнете у винагороду за свої зусилля? ХР 145.1

Ви вмієте утримувати своїх дітей біля себе, і вони охоче співпрацюватимуть з вами в усьому, що ви їм запропонуєте. Ви самі переконаєтесь, наскільки легшою стане ваша праця⁹. ХР 145.2

Батьки — призначені Богом учителі в домашній школі. Батьки — у прямому значенні слова вчителі, яких призначив Бог, і подібно до Авраама, вони покликані навчати своїх дітей ходити шляхом Господнім. Старанно вивчайте Писання, щоб знати шлях Господній та навчайте цього членів своєї сім'ї. Михей писав: “Чого жадає від тебе Господь, — нічого, а тільки чинити правосуддя, — милосердя любити і з твоїм Богом ходити сумирно” (Мих.6:8). Щоб бути вчителями, батьки самі повинні вчитися, постійно приймаючи світло Божих істин, і з допомогою повчань і прикладів виховувати своїх дітей у цьому дорогоцінному світлі¹⁰. ХР 145.3

На підставі світла, яке я отримала від Бога, мені відомо, що чоловік і дружина покликані бути водночас домашніми служителями, лікарями, нянями і вчителями, з'єднуючи дітей зі собою і з Богом, навчаючи їх уникати звичок, котрі якимось чином могли б протидіяти впливові Божому, а піклуватися про кожну частину свого організму¹¹. Перевага у справі виховання дітей завжди належить матері; водночас як серйозна й важлива відповідальність покладена на батька, мати, завдяки своєму постійному спілкуванню з дітьми, особливо в їхньому молодому віці, має бути особливим наставником і товаришем. Вона старанно привчає їх до чистоти й порядку, впливає на формування у них правильних звичок і смаків; виховує їх працьовитими, корисними людьми, котрі вміють покладатися на власні сили, щоб вони жили, працювали й поводилися так, ніби завжди знаходяться перед Божими очима¹². ХР 145.4

Старші сестри можуть також справляти сильний вплив на молодших членів сім'ї. Молодші, дивлячись на приклад старших, намагатимуться наслідувати їх; принцип наслідування ефективніший, ніж часте повторювання повчань... Найстарша донька має усвідомити, що її християнським обов'язком є допомагати матері нести її численні нелегкі обов'язки¹³. ХР 146.1

Раджу батькам більше вільного часу проводити вдома. За допомогою повчань і прикладу вони повинні навчити своїх дітей любити й боятися Бога, бути інтелігентними, товариськими, люблячими; прищеплювати їм працьовитість, ощадливість і самовідданість. Батьки, виявляючи до дітей любов, співчуття й підтримку, можуть зробити свою домівку безпечним і бажаним сховищем від багатьох спокус, що є у світі¹⁴. ХР 146.2

Приготування до церковної школи. У домашній школі наші хлопчики й дівчатка готуються до відвідування церковної школи. Нехай батьки постійно пам'ятають про це і як домашні вчителі присвячують усі свої сили Богові, виконуючи високу і святу місію. Старанне, сумлінне домашнє виховання — найкраща підготовка, яку діти отримують для шкільного життя¹⁵. ХР 146.3

Божі повеління — на першому місці. Ми маємо біблійні правила як для батьків, так і для дітей — високе й святе мірило, від якого не повинно бути жодних відхилень. Божі повеління повинні стояти на першому місці. Нехай батько й мати відкривають Слово Боже перед Тим, Хто випробовує усі серця, і щиро просять дати їм розуміння Божих слів¹⁶. ХР 146.4

Навчайте своїх дітей любити Істину, тому що, освячуючись нею, вони мають змогу встояти під час великої перевірки. Незабаром з'ясується, чи гідні вони прийняти високу місію і стати членами царської родини, дітьми небесного Царя¹⁷. ХР 146.5

Готуйтеся до майбутньої боротьби. Сатана збирає своє воїнство. Чи готові ми до тяжкої боротьби, що попереду? Чи готуємо ми своїх дітей до цієї великої кризи? Чи приготували себе і свої сім'ї, розуміючи, які позиції займають наші супротивники і якими є їхні методи ведення війни? Чи виховують наші діти в собі рішучість, аби бути твердими й непохитними у своїх принципах і обов'язках? Я молюся, щоб усі ми могли розрізняти ознаки часу й приготувати себе і своїх дітей так, щоб під час конфлікту Бог був нашим сховищем і захистом¹⁸. ХР 146.6