Християнська родина

Розділ 18. Шлюбні обов'язки і переваги

Ісус не нав'язував безшлюбності. Ті, що вважають шлюбні стосунки однією зі священних постанов Божих, які оберігаються Його святою Заповіддю, керуватимуться велінням розуму¹. ХР 96.1

Нікому з людей Ісус не нав'язував безшлюбності. Він прийшов не для того, щоб зруйнувати священні подружні стосунки, а звеличити їх, повернувши ту святість, яку вони мали на початку. Він із задоволенням дивиться на сімейні взаємини, в яких виявляється священна безкорислива любов². ХР 96.2

Шлюб — святий і законний. Немає гріха у тому, щоб їсти й пити, або в тому, щоб женитися й виходити заміж. Законно було одружуватися за днів Ноя; законно одружуватися й нині, якщо законне здійснюється належним чином, без крайнощів, які призводять до гріха. Але за днів Ноя люди одружувались, не порадившись з Богом і не шукаючи Його керівництва й настанови. Той факт, що всі життєві взаємовідносини залежні від мінливостей людської природи, повинен змінити наше ставлення до власних слів і вчинків. Через безладність надмірної любові і зловживання тим, що само по собі було законним, шлюб за часів Ноя став гріховним в очах Бога. Багато хто і в наш час може занапастити свою душу тим, що приділяє надмірну увагу думкам про шлюб або шлюбні стосунки³. ХР 96.3

Шлюбні стосунки є святими, проте в наш розбещений і зіпсований вік ними прикривають всілякі огидні вчинки. Вони стали спотвореними, перетворюються на злочин, що є однією з ознак останнього часу, подібно до того, як злочином були шлюби, укладені перед потопом... Коли люди розумітимуть священну природу шлюбу та його вимоги, він отримає схвалення небес і тепер; внаслідок цього обидві сторони будуть щасливі, а Бог — прославлений⁴. ХР 96.4

Переваги подружніх відносин. Ті, котрі називають себе християнами... мають належним чином обміркувати результати усіх переваг^* шлюбних стосунків; принцип, що закликає до освячення, повинен стати мотивом кожного вчинку⁵. ХР 96.5

У багатьох випадках подружжя зловживають своїми привілеями і, потураючи забаганкам, розвивають у собі тваринні пристрасті⁶. ХР 97.1

Уникайте надмірностей. Зловживання навіть тим, що є законним, призводить до тяжкого гріха⁷. Багато чоловіків і дружин не отримують належних знань про подружнє життя, які повинні мати, і поводяться необережно, не замислюючись над тим, що сатана може скористатися, аби заволодіти їхнім розумом і життям. Вони не розуміють, що Бог закликає їх стримуватися у своєму подружньому житті від будь-яких надмірностей. Лише небагато хто усвідомлює, що його релігійним обов'язком є керувати власними пристрастями. З'єднавшись у шлюбі з обраною особою та вважаючи, що шлюбом усе освячується, вони потурають низьким пристрастям. Навіть претендуючи на побожність, такі люди дають волю своїй похоті й пристрастям, не задумуючись над тим, що Бог спитає з них за витрачання життєвих сил, що ослаблює енергію та шкідливо відбивається на здоров'ї⁸. ХР 97.2

Нехай самовідречення і стриманість стануть вашим девізом. О, якби я могла зробити так, щоб усі зрозуміли свій обов'язок перед Богом зберігати розум і тіло в найкращому стані й бути здатними самовіддано служити своєму Творцеві! Нехай дружина-християнка контролює свої слова і поведінку, аби не збуджувати тваринних пристрастей у чоловіка. Чимало є таких, у кого небагато сил, аби витрачати їх ще і в цьому плані. Від юних років вони послабили і виснажили свій розум, задовольняючи тваринні пристрасті. Самовідречення і стриманість мають стати девізом подружнього життя⁹. ХР 97.3

Ми пов'язані перед Богом урочистим зобов'язанням зберігати свій дух чистим, а тіло — здоровим, щоб приносити людям користь і досконало служити Богові. Апостол застерігає нас такими словами: “Нехай гріх не панує у вашому смертному тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей” (Римл.6:12). Далі він переконує, запевняючи, що “кожна людина, котра прагне досконалості, стримується у всьому”. Апостол закликає всіх, хто називає себе християнами, віддати свої тіла “в жертву живу, святу, приємну Богові” (Римл.12:1). Він говорить: “Стримую і приборкую тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не залишитися недостойним”¹⁰ (1Кор.9:25-27). ХР 97.4

Неможливо назвати чистим кохання, яке спонукує чоловіка використовувати свою дружину для задоволення власної неприродної похоті. Тваринні пристрасті вимагають, щоб їм потурали. Як мало чоловіків виявляють свою любов так, як про це писав апостол: “Як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї [не для того, щоб опоганити її], щоб освятити та очистити її... щоб була свята і непорочна” (Ефес.5:25-27). Саме таку любов у подружніх стосунках Бог визнає святою. Любов — чистий і святий принцип, а похітлива пристрасть не визнає обмежень і не бажає прислухатись до повелінь розуму. В своєму засліпленні вона не думає про наслідки і не замислюється над тим, до чого це може призвести¹¹. ХР 98.1

Чому сатана намагається послабити самоконтроль? Сатана прагне спотворити критерії чистоти й послабити самоконтроль тих, хто одружується, тому що знає: поки низькі пристрасті панують над людиною, її моральні сили слабшають. Такий духовний стан людини не викликає в нього занепокоєння. Він також знає, що не знайде кращого засобу закарбувати свій огидний образ у людському потомстві, щоб таким чином впливати на характери дітей ще з більшим успіхом, ніж на характери батьків¹². ХР 98.2

Наслідки нестриманості. Чоловіки і жінки, колись ви зрозумієте, що таке похіть і якими є результати її задоволення. Пристрасть у найнижчому значенні цього слова існує і в подружніх стосунках. Якими є наслідки того, що людина дає волю своїм низьким пристрастям?..¹³ Спальня, де повинні перебувати ангели Божі, опоганена нечистими діями подружжя. Ганебні тваринні інстинкти призводять до плотського розтління, а огидні зловживання — до огидних захворювань! Те, що Бог дав як благословення, перетворилося на прокляття¹⁴. ХР 98.3

Сексуальна нестриманість швидко руйнує потяг до духовних речей, позбавляє мозок речовин, необхідних для живлення організму, виснажує сили. Ні в якому разі жінка не повинна сприяти самознищенню свого чоловіка. Вона не буде цього робити, якщо отримала світло і по-справжньому кохає його. ХР 98.4

Чим більше людина потурає своїм тілесним пристрастям, тим сильнішими вони стають і настирливіше потребують задоволення. Нехай же богобоязливі чоловіки й жінки усвідомлять свій обов'язок. Багато з тих, які називають себе християнами, страждають від виснаження нервової системи й мозку через свою нестриманість¹⁵. ХР 99.1

Чоловіки мають бути уважними. Нехай чоловіки будуть дбайливими, уважними, постійними, вірними і співчутливими, виявляючи любов і співчуття. Якщо вони виконують повеління Христа, їхнє кохання не буде низьким, тілесним, чуттєвим, що призводить до зруйнування власного здоров'я і здоров'я дружини. Вони не задовольнятимуть низькі пристрасті, переконуючи своїх дружин у тому, що ті повинні в усьому їм коритися. Якщо у чоловіка благородний характер, чисте серце, високі думки, що притаманне кожному правдивому християнинові, то це виявить себе і у подружніх стосунках. Якщо в чоловікові перебуває дух Христа, він не губитиме тіло, але, сповнившись любові й ніжності, буде прагнути досягти взірця у Христі¹⁶. ХР 99.2

Коли закрадаються сумніви. Жоден чоловік не може по-справжньому кохати свою дружину, якщо вона терпляче підкоряється йому, перетворюючись на рабу розтлінних пристрастей. Виявляючи сліпу покірність, вона у його очах втрачає авторитет, яким користувалася раніше. Спостерігаючи за тим, як дружина духовно деградуючи, опускається все нижче й нижче, він доходить висновку, що вона з такою ж покорою може поступатися й бажанням інших чоловіків. Він починає сумніватися в її вірності та чистоті, втрачає до неї інтерес і шукає новий об'єкт для збудження своїх диявольских пристрастей. Закон Божий зневажений. Такі чоловіки гірші від тварин, це демони в людській подобі. Їм невідомі високі, благородні принципи істинної любові — чистої, непорочної. ХР 99.3

Дружина також починає ревнувати чоловіка і підозрює його в тому, що при нагоді він упадатиме за іншою, як колись за нею. Вона зауважує, що він вже не керується ані сумлінням, ані страхом Божим. Пристрасть зруйнувала ці священні перепони; усе те, що становило в ньому подобу Божу, перетворилось в рабство найнижчої, тваринної похоті¹⁷. ХР 99.4

Проблема нерозумних вимог. Питання, котре необхідно вирішити зараз, полягає ось у чому: чи зобов'язана дружина беззастережно поступатися вимогам свого чоловіка, коли бачить, що він охоплений ні чим іншим, як низькими пристрастями, і коли її розум і здоровий глузд підказують, що вона робить це на шкоду своєму тілу, хоч Бог повелів зберігати його в святості й честі, як живу жертву для Бога? ХР 100.1

Неможливо назвати чистим і святим кохання, що спонукає дружину задовольняти тваринні похоті чоловіка коштом власного здоров'я і життя. Якщо вона має справжню любов і мудрість, то намагатиметься навернути його думки від задоволення тілесних пристрастей до високих духовних тем, зосереджуючи увагу на святих предметах, які викликали б в нього зацікавлення. Можливо, необхідно делікатно, з любов'ю сказати йому про те, що вона не може руйнувати своє тіло, задовольняючи понад міру його сексуальні вимоги, якщо навіть це викличе незадоволення з його боку. Вона повинна ласкаво й ніжно нагадати йому, що Богові належить найперше й найвище право на все її єство і вона не може нехтувати цим, оскільки їй доведеться відповісти за це у великий день Божий. ХР 100.2

Якщо їй буде притаманна любов у найвищому значенні цього слова, якщо у святості й честі вона зберігатиме жіночу гідність, то своєю розсудливістю, благочинним впливом вона зможе багато зробити для освячення свого чоловіка, виконуючи високу місію. Діючи так, вона може врятувати чоловіка й себе, звершуючи водночас дві великі справи. У цьому делікатному й важкому питанні необхідно виявити багато мудрості й терпіння, а також моральної мужності та витримки. Силу і все інше, необхідне для цього, можна отримати у молитві. Щира любов — ось головний принцип. Любов до Бога та любов до чоловіка — єдиний вірний мотив ваших учинків... ХР 100.3

Якщо дружина дозволяє чоловікові розпоряджатися її тілом і розумом, виявляючи у всьому беззастережний послух його волі, жертвуючи власним сумлінням, гідністю і навіть своєю особистістю, то вона втрачає можливість справляти могутній вплив на добро, необхідний для духовного піднесення її чоловіка. Вона могла б пом'якшити його сувору вдачу, а її освячуючий вплив — очистити та облагородити його, викликаючи щире бажання приборкувати свої пристрасті й стати більш духовним, щоб вони обоє могли бути учасниками Божого єства, утікаючи від пануючого в світі розтління через пожадливості. Її вплив міг би бути досить сильним, щоб спрямувати думки до високих і благородних тем, а не до задоволення пожадливостей тіла, як цього прагне плоть, не відновлена благодаттю. Якщо дружина вважає, що на догоду своєму чоловікові вона повинна опуститися до його рівня, коли тваринна пристрасть стає підгрунтям любові та керує вчинками, вона чинить те, що не до вподоби Богові, оскільки втрачає нагоду справляти на чоловіка освячувальний вплив. Якщо вона вважає, що має задовольняти його тваринні пристрасті без слова протесту, то не розуміє свого обов'язку ні перед ним, ні перед Богом¹⁸. ХР 100.4

Наші тіла — власність, придбана Христом. Низькі пристрасті опановують і діють у людському тілі. Слова “тіло”, “тілесний” або “тілесні похоті” вживаються у значенні низької, розтлінної природи; тіло само по собі не може поводитися всупереч Божій волі. Ми покликані розп'ясти своє тіло з усіма його похотями і пристрастями. Як це зробити? Чи означає це, що ми повинні завдавати біль своєму тілу? Ні, йдеться про те, щоб умертвити спокусу, яка призводить до гріха. Необхідно звільнитися від нечистих думок. Кожна думка має спрямовуватися на послух. Усі тілесні бажання слід підпорядковувати вищим силам душі. Нехай Божа любов панує в нашому серці; Христос ні з ким не ділить Свого престолу. Наші тіла ми вважаємо Його власністю, котру Він придбав ціною Своєї крові. Усі члени людського тіла — знаряддя праведності¹⁹. ХР 101.1