Християнська родина

Розділ 9. Шлюби, в які заборонено вступати

Шлюб християнина з невіруючим. Християнський світ загалом байдужий до вчення Слова Божого щодо шлюбу християн з невіруючими, і це викликає подив і занепокоєння. Чимало тих, котрі говорять, що люблять і бояться Бога, воліють краще діяти на власний розсуд, аніж прийняти поради Безмежної Мудрості. У питаннях, що мають життєво важливе значення для щастя і добра обох сторін у цьому світі і у вічності, розум, розважливість і страх Божий відкидаються набік; люди у досягненні своїх бажань керуються сліпою пристрастю і впертістю . ХР 49.1

Чоловіки й жінки, виявляючи в інших випадках здоровий глузд і розважливість, відмовляються прислухатись до Божих порад; вони глухі до умовлянь і благань друзів, родичів і служителів Божих. Слова перестороги розцінюються ними як набридливе втручання в особисті справи, а вірний друг, котрий намагається наставити їх на розум, сприймається як ворог. Усе діється так, як це до вподоби сатані. Він полонить душу, заворожує і засліплює її. Розум втрачає контроль над людиною, поступаючись похоті; низькі пристрасті опановують жертвою, і надто пізно вона починає усвідомлювати, що є поневоленою й нещасною. Ця картина не є плодом уяви, вона заснована на реальних фактах. Бог не схвалює зв'язків, виразно Ним заборонених¹. ХР 49.2

Божі повеління зрозумілі. Господь заборонив стародавнім ізраїльтянам вступати у шлюб з оточуючими народами, які були ідолопоклонниками: “Не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого” (Втор.7:3). Бог пояснює причину такої заборони. Безмежна Мудрість, передбачаючи наслідки таких зв'язків, проголошує: “Бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, — і запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить”. “Бо ти святий народ для Господа, Бога свого, — тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зі всіх народів, що на поверхні землі...” (Втор.7:4, 6). ХР 49.3

У Новому Завіті містяться подібні заборони щодо шлюбів християн з невіруючими. Апостол Павло у Першому посланні до коринтян писав: “Жінка зв'язана законом, доки живе чоловік її, а якщо чоловік її помре, то вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі”. У Другому посланні він підкреслив: “Не впрягайтесь у чуже ярмо з невірними; що спільного між праведністю та беззаконням? Або що спільного між світлом і темрявою? Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним? Або яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви храм Бога живого, як сказав Бог: ‘Вселюся в них і буду ходити в них, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. Тому вийдіть з-поміж них і відділіться, — говорить Господь і не торкайтесь до нечистого, і Я прийму вас, і буду вам Отцем, а ви будете синами і дочками Моїми’, — говорить Господь Всемогутній” (1Кор.7:39; 2Кор.6:14-18)². ХР 50.1

Чимало передчасних і невідповідних шлюбних зв'язків, укладених у наш час, позначені Божим прокляттям. Якщо би Біблія залишила ці питання невирішеними або недостатньо висвітленими, то можна було б якось виправдати взаємини багатьох молодих людей. Але умови, про які сказано в Біблії, не є половинчастими. Вони вимагають повної чистоти думок, слів і вчинків. Ми вдячні Богові, що Його Слово — це світло на нашому шляху, яке ясно говорить про те, в чому полягає наш обов'язок. Молодь повинна шукати порад зі сторінок Біблії та прислухатись до них, а ті, які ухиляються від її постанов, неминуче припускаються прикрих помилок³. ХР 50.2

Бог забороняє шлюби між віруючими й невіруючими. Божому народові не слід ступати на заборонену територію. Бог не дозволяє шлюби віруючих з невіруючими. Проте часто ненавернене серце прислухається до власних бажань, і щлюби укладаються без Божого схвалення. Саме тому багато чоловіків і жінок у цьому світі живуть без надії та без Бога. Їхні благородні прагнення вмирають; вони зв'язані ніби ланцюгом обставин, що тримають їх у сатанинських тенетах. Якщо ви керуєтеся у своїх діях пристрастю й чуттєвими захопленнями, то пожнете в житті гіркий урожай і через власні вчинки можете втратити свої душі⁴. ХР 50.3

Визнаючи істину на словах, але вступаючи у шлюб з невіруючими, люди насправді зневажають Божу волю; вони втрачають Його благословення і згодом гірко каються. Невіруюча людина може бути високоморальною, проте той факт, що він чи вона не відгукнулись на заклик Божий та знехтували дорогоцінним спасінням, є вагомою причиною, щоб не укладати такого зв'язку. Невіруючий за своїм характером може бути подібним на юнака, до якого Ісус звернувся з такими словами: “Одного тобі бракує...” (Марк 10:21) — і саме це було для нього необхідним⁵. ХР 51.1

Приклад Соломона. Є люди, котрі живуть у злиднях і темряві, і Бог готовий прийняти їх, щоб своїм життям вони приносили користь на землі й могли осягнути славу небесну. Але сатана старанно працює, аби зруйнувати Його плани і привести ці душі до загибелі через шлюби з особами, характери яких стануть перешкодою на шляху до життя. Мало хто виходить з цього скрутного становища переможцем⁶. ХР 51.2

Сатана добре знав, чого можна досягти за допомогою послуху, тому в ранній період царювання Соломона — роки, що принесли Ізраїлю славу завдяки мудрості, добрим ділам і праведності царя, — він намагався так подіяти на нього, аби непомітним чином зруйнувати вірність Соломона його принципам і розлучити з Богом. Про те, що ворог мав успіх у цьому, знаємо із записів: “I посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв собі фараонову дочку, і ввів її до Давидового міста” (1Цар.3:1). ХР 51.3

Укладаючи угоду з язичницьким народом і підкріпивши її своїм шлюбом з принцесою-ідолопоклонницею, Соломон діяв нерозважливо; він знехтував мудрими постановами, які Бог дав для збереження чистоти Свого народу. Надія на те, що дружина-єгиптянка може навернутися до Бога, була слабкою спробою виправдати гріх. Порушуючи Боже повеління не змішуватися з язичницькими народами, цар віддав свої сили в полон плоті. ХР 51.4

На якийсь час Бог у Своїй співчутливій милості виправив цю страшну помилку. Дружина Соломона навернулася; і цар, поводячись мудро, міг би чимало зробити, щоб стримати злі сили, які почали діяти через його необачність. Але Соломон почав забувати про Джерело своєї сили і слави. Погані нахили взяли гору над розумом. У міру того як зростала самовпевненість Соломона він намагався виконати Господні наміри своїм шляхом... ХР 51.5

Чимало людей, називаючи себе християнами, міркують подібно до Соломона, сподіваючись об'єднатися з невіруючими і справляти добрий вплив на заблудних. Проте надто часто самі вони, обмануті й переможені, зрікаються священної віри, жертвують принципами і залишають Бога. Один неправильний крок веде до наступного, аж доки людина не зайде так далеко, що втратить надію розірвати кайдани, що зв'язують її⁷. ХР 52.1

Виправдання: — “Він (вона) прихильно ставиться до релігії”. Іноді виправдовуються тим, що невіруючий прихильно ставиться до релігії й володіє всіма бажаними якостями, необхідними для друга життя, за винятком одного — не є християнином. Хоча здоровий глузд може підказувати віруючому, що він не повинен з'єднувати своє життя з невіруючим, проте в дев'ятьох випадках з десяти перемагають почуття. Духовне падіння бере свій початок від тієї хвилини, коли дається клятва при вівтарі, релігійний запал згасає, одна за іншою руйнуються твердині, поки обоє не опиняться під чорним знаменом сатани. Навіть під час весільної учти дух світу торжествує над сумлінням, вірою і правдою. У новій сім'ї не знаходиться часу для молитви. Наречений і наречена обрали одне одного, а Ісуса зреклися⁸. ХР 52.2

Зміни відбуваються у віруючій людині. Спочатку невіруюча людина може не виявляти жодних ознак опору, але як тільки йдеться про те, щоб звернути увагу на біблійну істину та замислитись над нею, тоді розпалюються почуття: “Ти виходила за мене заміж, знаючи, хто я! Я не бажаю, щоб мене виводили з душевної рівноваги. Відтепер ти повинна зрозуміти, що я забороняю тобі говорити про твої особисті погляди”. Коли віруючий виявлятиме ревність у своїй вірі, то байдужий до християнського життя може це сприймати, як недоброзичливе ставлення до нього. ХР 52.3

Віруючий доходить висновку, що у своїх нових стосунках слід дещо поступитися заради свого обранця. Він починає брати участь у світських розвагах. Спочатку це робиться з великою неохотою, але інтерес до істини стає все меншим і меншим, а замість віри приходять сумнів і невірство. Ніхто не міг навіть припустити, що цей, колись твердий, свідомий християнин, вірний послідовник Христа, може стати таким, яким є зараз — нерішучим і повним сумнівів. О, яку зміну викликав цей нерозумно укладений шлюб!⁹ ХР 52.4

Небезпечно створювати такий шлюбний зв'язок. Сатані добре відомо: день вступу в шлюб стає для багатьох молодих чоловіків і жінок останнім в історії їхнього релігійного життя і корисної діяльності. Вони загублені для Христа. Деякий час вони можуть докладати зусиль, аби провадити християнське життя, але всі їхні намагання наражаються на могутній опір іншої сторони. Для них колись було привілеєм і радістю говорити про свою віру й надію, а зараз вони неохоче згадують про це, знаючи, що особа, з якою з'єднали свою долю, не виявляє до цього ніякого інтересу. Поступово в серці помирає віра в дорогоцінну істину, а сатана непомітно сплітає довкола таких людей павутиння скептицизму¹⁰. ХР 53.1

Небезпека позбавити себе радості небес. “Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?”. “Коли двоє з вас погодяться на землі просити про всяке діло, то чого б не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного” (Амос 3:3; Матв.18:19). Але яку дивну картину ми бачимо насправді! В той час як один з цих двох, що перебувають у тісній єдності, відданий Божій справі, другий — байдужий і недбалий; один шукає дорогу до життя вічного, а другий іде широким шляхом, що провадить до смерті. ХР 53.2

Сотні віруючих пожертвували Христом і небесами, уклавши шлюби з ненаверненими людьми. Невже любов і спілкування з Христом мають для них таке мале значення, що вони надають перевагу товариству смертних? Невже вони так мало цінують небеса, що готові позбавити себе небесного щастя задля людини, котра не має любові до дорогого Спасителя?¹¹ ХР 53.3

З'єднати своє життя з невіруючим — означає ступити на територію сатани. Ви засмучуєте Духа Божого і позбавляєтесь Його охорони. Чи можете ви допустити, щоб у боротьбі за вічне життя перевага в силах була не на вашу користь?¹² ХР 53.4

Запитайте себе: “Чи мій невіруючий чоловік не відверне мої думки від Ісуса? Він любить задоволення більше, ніж Бога; чи не прищепить він у мені смаку до того, що любить сам?” Дорога до вічного життя є крутою і тернистою. Не обтяжуйте себе зайвим тягарем, який може утруднити ваше просування вперед¹³. ХР 53.5

Домівка, в котрій постійно перебувають тіні. Серце прагне людської любові, проте вона не є настільки сильною, чистою і дорогоцінною, щоб посісти місце любові Ісуса. Лише у своєму Спасителі дружина може знайти мудрість, силу і благодать, щоб бути готовою зустріти життєві турботи, нелегкі обов'язки й скорботи. Вона має зробити Його своєю опорою і наставником. Перш ніж з'єднати своє життя із земним другом, жінка повинна віддати себе Христові та не вступати у жоден зв'язок, який став би на перешкоді її стосункам з Христом. Той, хто бажає знайти справжнє щастя, має отримати небесне благословення на все, чим володіє і що робить. Саме через непослух Богові так багато сердець і домівок сповнені сумом. Сестро моя, якщо ти не бажаєш мати домівку, в котрій постійно перебувають тіні, не з'єднуй своє життя з людиною, котра є ворогом Богові¹⁴. ХР 53.6

Християнська аргументація. Як повинен повестися кожний християнин, опинившись у тяжкому становищі, коли зазнає випробування міцність його релігійних принципів? З рішучістю, гідною наслідування, він повинен відверто визнати: “Я — християнин за своїми переконаннями. Я вірю, що сьомий день тижня є біблійною суботою. Ми розходимося в поглядах щодо нашої віри та принципів. Ми не можемо бути щасливими разом, бо намагаючись отримати більш повне пізнання волі Божої, я буду дедалі більше відрізнятися від світу й уподібнюватися до Христа. Якщо ти й надалі не помічатимеш Христової привабливості та краси істини, то будеш любити світ, якого не можу любити я, водночас як я любитиму те, що стосується Бога, і чого ти не можеш полюбити. Духовні предмети слід розуміти духовно. Без духовної проникливості ти не зможеш зрозуміти ані вимог Божих щодо мене, ані моїх обов'язків перед Господом, котрому я служу; тому тобі буде здаватися, що через мій релігійний обов'язок я нехтую тобою. Ти не зазнаєш щастя, бо моя любов до Бога викликатиме в тебе ревнощі й я не знайду підтримки у своїх релігійних переконаннях. Якщо твої погляди зміняться, якщо твоє серце відгукнеться на заклик Божий і ти навчишся любити мого Спасителя, тоді наші стосунки можуть бути відновлені”. ХР 54.1

Таким чином, віруючий приносить задля Христа жертву, яку схвалює його сумління і яка свідчить, що він надто дорожить вічним життям, аби ризикувати втратити його. Така людина розуміє: краще залишитися неодруженою, ніж з'єднати своє жит тя з тим, для кого світ дорожчий за Ісуса і хто може відвести її від Христового хреста¹⁵. ХР 54.2

Надійний шлюбний зв'язок. Лише в Христі можна укласти надійний шлюбний зв'язок. Людська любов дедалі міцнішатиме, з'єднавшись з божественною любов'ю. Тільки там, де панує Христос, може існувати справжня глибока, самовіддана любов¹⁶. ХР 55.1

Коли один з партнерів навертається після шлюбу. На людину, яка стала християнином вже перебуваючи в шлюбному зв'язку, покладено ще більший обов'язок зберігати вірність своєму супутникові життя, незважаючи на велику різницю в їхніх релігійних переконаннях. Однак вимоги Божі слід ставити вище за всі людські стосунки, якщо навіть це призведе до випробувань і переслідувань. Завдяки духові любові й покірливості, ця вірність може справити добрий вплив на невіруючого і навернути його до Бога¹⁷. ХР 55.2