Небесні принципи щасливого життя

Розділ 6. Не засуджувати, а виконувати

“Не судіть, щоб і вас не судили” (Матв.7:1)

Спроба людей заслужити спасіння власними силами неодмінно призведе їх до того, що вони почнуть нагромаджувати власні, людські заповіді, щоб відмежуватися від гріха. Переконавшись у тому, що неможливо виконати Закон, вони вигадують власні правила і постанови, які потрібно виконувати. Усе це відвертає душу від Бога і зосереджує увагу на власному “я”. Любов до Нього згасає в серці, а разом з нею — і любов до ближнього. Система людських вигадок з численними правилами призводить її прибічників до того, що вони стають суворими суддями всіх тих, хто не виконує запроваджених ними постанов. Самолюбство та дріб'язкова критика заглушають всі кращі й благородні почуття, роблять людину егоцентричним і прискіпливим суддею інших. НПЩЖ 92.1

До цього класу людей належали фарисеї. Релігійне служіння не викликало в них ні покори, ні усвідомлення власного безсилля, ні вдячності до Бога за надані їм переваги. Це робило їх гордими й зарозумілими, їхні розмови завжди були пов'язані з власною особою, почуттями, знаннями та вчинками. Інших людей фарисеї судили своєю міркою. Зодягнувшись у шати самовдоволення, вони посідали судейські місця, щоб критикувати і осуджувати інших. НПЩЖ 92.2

Народ здебільшого був заражений цим же духом, кожний втручався у справи ближніх, вони засуджували одне одного в питаннях, які повинні вирішуватися лише між самою людиною та Богом. Маючи саме це на увазі, Ісус сказав: “Не судіть, щоб і вас не судили”. Це значить: не ставте себе за взірець для інших. Не робіть із власних думок, поглядів, тлумачення Святого Письма критерія для інших і не осуджуйте їх у своєму серці, якщо вони не відповідають вашому ідеалові. Не критикуйте, не судіть спонукань та не осуджуйте вчинків людей. “Не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який і висвітлить заховане в темряві і виявить задуми сердець” (1Кор.4:5). Ми не можемо знати, що сховане в серці іншого. Ми не маємо права судити інших, бо самі не без гріха. Смертні люди судять лише за зовнішністю. Лише Одному, Кому відомі таємні наміри серця, Котрий з ніжністю і співчуттям ставиться до кожної душі, належить право судити душі. НПЩЖ 92.3

“Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким осудиш іншого, осуджуєш себе, бо судячи іншого чиниш те саме” (Римл.2:1). Таким чином, той, хто критикує та осуджує інших, звинувачує самого себе, бо чинить те саме. Осуджуючи інших, він сам собі виносить вирок, а Бог визнає цей вирок справедливим. Господь приймає вирок, який вони винесли самі собі. НПЩЖ 93.1

“Ці незграбні брудні ноги, які самі ще в болоті
Безперестанку топчуть квіти.
Цими грубими руками — може й з добрими думками
Зачіпаєм болючі струни серця друга”. НПЩЖ 93.2

Навіть слова “чиниш те саме й ти, що судиш”, не вказують на величину гріха того, хто насмілюється критикувати та осуджувати брата. Ісус сказав: “Чого дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у власному оці не відчуваєш?” (Матв.7:3). НПЩЖ 93.3

Так змалював Христос людину, яка швидко знаходить недоліки в інших. Іноді людина гадає, нібито знайшла пляму в житті або характері свого ближнього, і вона поспішає оповістити про це всіх. Але Ісус говорить, що ця риса характеру, цей нехристиянський вчинок є гіршим і більшим за осуджувану помилку, як колода є більшою від сучка. Брак любові й вибачливості є причиною того, що люди, як кажуть, з мухи роблять слона. Той, хто ще не розкаявся, та не віддався повністю Христові, не може виявити в своєму житті милосердної любові Спасителя. Лагідний і привітний дух Євангелія він подає у неправдивому світлі та ранить дорогі душі, за які помер Христос. З наведеного Ісусом прикладу зрозуміло, що той, хто любить осуджувати, є винним у більшому гріху, аніж той, кого він осуджує; він не лише здійснює рівнозначний гріх, а й додає до нього зарозумілість і осуд. НПЩЖ 93.4

У Христі ми маємо єдиний Взірець ідеального характеру, і кожний, хто ставить себе за приклад для іншого, стає на місце Христа. А оскільки Отець “віддав увесь суд Синові” (Йоан.5:22), то кожний, хто дозволяє собі судити вчинки і спонукання інших, привласнює собі права, надані лише Синові Божому. Ці так звані судді й критики стають на бік антихриста, “який противиться та підносить себе вище всього, що зветься Богом чи святинею, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме” (2Сол.2:4). НПЩЖ 93.5

Суворий і непримиренний дух критики, властивий фарисеям, — це гріх, що тягне за собою найгірші наслідки. Де в релігійному житті відсутня любов, там немає Ісуса і Його світла. Ніяка діяльність, ніякий запал, позбавлений Духа Христа, не може замінити любові. Багатьом людям притаманна надзвичайна гострота сприймання, яка дозволяє їм бачити недоліки інших. До людини, яка має такий дух, Ісус звертається зі словами: “Лицеміре, спочатку вийми колоду з власного ока, а тоді будеш добре бачити, як вийняти сучок із ока брата твого”. Хто сам винний, той перший підозрює іншого. Осуджуючи його, він намагається приховати ado виправдати зло власного серця. Люди пізнали зло через гріх; як тільки наші прабатьки згрішили, вони почали звинувачувати одне одного, як це і сьогодні властиво людській природі, яка не підкорюється дії Христової благодаті. НПЩЖ 93.6

Коли люди плекають у собі дух звинувачення, вони не обмежуються лише викриттям того, що, на їхню думку, є недоліком у характері ближнього. Якщо пом'якшуючі засоби впливу залишаються безсилими, вони часом вдаються й до насильства, аби примусити ближнього робити те, що, на їхню думку, є правильним. Такі люди всіма силами примушують інших підкоритися їхнім уявленням про добро. Це робили юдеї за часів Христа, і це ж саме чинила Церква, коли залишилася без Його благодаті. Втративши любов, вона вхопилася за міцну державну владу, насаджуючи свої догми та правила. Це і є джерелом усіх релігійних законів, будь-коли виданих, й причиною усіх переслідувань за віру — від днів Авеля і до нашого часу. НПЩЖ 94.1

Христос не притягає людей силоміць, а прихиляє їхні серця до Себе. Єдина сила, яку Він застосовує, це сила любові. Коли Церква починає шукати підтримки світської влади, зрозуміло, що їй бракує сили Христа і божественної любові. НПЩЖ 94.2

Але корінь зла прихований у кожному окремому члені Церкви, і саме з цього має розпочатися зцілення. Ісус просить, щоб той, котрий осуджує іншого, спочатку вийняв колоду з власного ока, позбавився духу осудження, визнав власні гріхи й залишив їх, а вже потім брався за виправлення іншого. Він сказав: “Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий” (Луки 6:43 ). Дух осудження — злий плід, він свідчить про те, що все дерево погане. Даремно уявляти, нібито з власного праведністю можливе духовне зростання. Необхідна переміна серця. Лише тоді ви зможете виправляти інших, “бо чим серце наповнене, те говорять уста” (Матв.12:34). НПЩЖ 94.3

Коли хтось переживав кризу в своєму житті й ви намагаєтеся порадою допомогти йому, слова матимуть вплив лише тоді, коли ваше життя і ваш дух є добрим прикладом. Потрібно бути добрим, щоб чинити добро. Неможливо вплинути на людину та змінити її, якщо власне серце не впокорене, не очищене й не пом'якшене благодаттю Христа. Якщо ця зміна відбулася, то жити для благословення інших стане для вас настільки природним, як природно трояндовий кущ цвіте запашними квітами, або виноградна лоза родить темно-червоні грона. НПЩЖ 94.4

Якщо Христос, “уповання слави”, перебуває у вашому серці, то у вас більше не виникне бажання стежити за іншими, виставляючи напоказ їхні помилки. Замість того щоб звинувачувати або осуджувати, ви будете допомагати, благословляти і спасати. Щодо тих, хто помиляється, ви керуватиметесь настановою: “Сам себе доглядай, щоб не спокусився і ти” (Гал.6:1). Ви пригадаєте, як часто помилялися самі й як важко вам було знову повернутися на шлях правди. Би не штовхнете свого брата до ще більшої темряви, але, маючи до нього співчуття, попередите його про небезпеку, котра йому загрожує. НПЩЖ 95.1

Хто часто дивиться на Голгофський хрест, пам'ятаючи про те, що його гріхи привели туди Спасителя, той ніколи не буде намагатися визначити ступінь своєї вини порівняно з виною інших. Така людина не сяде в крісло судді, щоб виносити вироки. У тих, хто перебуває під тінню Голгофського хреста, не може бути ні духу критики, ні самозвеличення. НПЩЖ 95.2

Поки ви не відчуєте, що готові принести в жертву своє “я” і навіть життя для спасіння заблудного брата, — ви не виймаєте колоду з власного ока і тому не зможете допомогти ближньому. Докори та осуд не виправили ще жодної людини, але віддалили багатьох від Христа, зробивши їхні серця жорстокими. Врятувати заблудного і покрити багато гріхів може лише покірливий дух і лагідне серце. Коли ваш характер уподібниться до Христового, ви будете справляти перетворюючий вплив на всіх, хто спілкуватиметься з вами. Дайте Христові можливість постійно перебувати у вас, і Він виявить через вас творчу силу Божого Слова, Свій тихий, лагідний, але могутній вплив, здатний перетворити інших на образ, подібний до прекрасного образу Господа Бога нашого. НПЩЖ 95.3