Небесні принципи щасливого життя

“Прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо кожному боржникові нашому” (Луки 11:4)

Ісус навчає нас, що ми можемо отримати прощення від Бога лише тоді, коли самі прощаємо інших. Саме Божа любов притягає нас до Нього, а вона не зворушить наші серця, якщо не викличе в них любові до ближнього. НПЩЖ 86.1

Закінчивши молитву, Ісус додав: “Бо коли будете людям прощати провини їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам провин ваших”. Той, хто не прощає, перекриває для себе єдине Джерело, з якого може отримати милість від Бога. Не треба думати, що ми маємо право не прощати тих, хто нас образив, через те, що вони не визнали своєї провини. Вони, звичайно, повинні упокорити свої серця, розкаятися та усвідомити свою вину; але ми повинні ставитися до наших кривдників зі справжнім співчуттям, незалежно від того, зізналися вони у своєму вчинку чи ні. Якої б гіркої образи ви не зазнали від кривдників, не плекайте її в душі, не жалійте самих себе. Простіть усім вашим кривдникам, коли хочете, щоб Бог простив ваші переступи. НПЩЖ 86.2

Але прощення має набагато більше значення, ніж думають багато людей. Коли Бог запевняє нас, що “пробачає багато”, Він додає, ніби підкреслюючи, що це поняття набагато вище від нашого розуміння. “Бо ваші думки — не Мої це думки, а дороги Мої — то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої — за ваші думки” (Ісая 55:7-9). Прощення Боже — це не лише судовий акт, згідно з яким Він звільняє нас від вироку. Це не тільки прощення, а й очищення від гріха. Всепрощаюча любов змінює серце. Давид добре розумів це, коли молився: “Створи в мені чисте серце, Боже, і віднови в мені духа правого” (Псал.51:10). І далі він сказав: “Як далекий від заходу схід, так Він віддалив від нас наші провини” (Псал.103:12). НПЩЖ 86.3

Бог в особі Христа віддав Себе за наші гріхи. Він витерпів жорстоку хресну смерть, узяв на Себе тягар нашої вини, як “Праведний за неправедних”, щоб показати людству Свою любов і наблизити нас до Себе. Він говорить: “А ви один до одного будьте ласкаві, співчутливі, прощаючи один одному, як і Бог у Христі простив вам” (Ефес.4:32). Дозвольте Христові оселитися у вашому серці, жити у вас Своїм життям і через вас відкривати світові божественну любов; це дасть надію тим, хто втратив її, принесе небесний мир серцям, обтяженим гріхом. Приходячи до Бога, ми лише в тому разі отримаємо прощення від Нього, якщо готові виявити прощення до інших. НПЩЖ 86.4

Для того щоб отримати та передати іншим всепрощаючу любов Божу, ми неодмінно повинні пізнати її та повірити в неї (1Йоан.4:16). НПЩЖ 87.1

Сатана застосовує найрізноманітніші обмани, перешкоджаючи нам у цьому. Він навіває думку про те, що наші помилки та переступи такі жахливі, що Господь не почує наших молитов, не дасть благословення й спасіння. У самих собі ми бачимо лише недоліки і не знаходимо нічого, що дало б право сподіватися на Божу милість; тому й молитви наші надаремно, — говорить сатана, — все одно людині не виправити себе. Коли ми бажаємо наблизитися до Бога, ворог нашіптує: “Нащо тобі молитися? Хіба не ти вчинив цей гріх? Хіба ти не згрішив проти Бога, не діяв усупереч власному сумлінню?” Але ми можемо відповісти ворогові: “Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха” (1Йоан.1:7). Коли ми відчуваємо, що грішні, і не можемо молитися, саме тоді настає найвідповідальніший час для молитви. Ми можемо відчувати сором і приниження, але повинні молитися й вірити. “Вірне це слово і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, із яких я перший” (1Тим.1:15). Прощення, примирення з Богом не є винагородою за наші вчинки і не дається грішній людині як заслуга; воно дається як дар, джерелом якого є бездоганна праведність Христа. НПЩЖ 87.2

Не применшуйте своєї вини, не шукайте вибачення за гріх. Ми повинні бачити власний гріх таким, яким його бачить Бог, а це справа нелегка. Лише Голгофа здатна відкрити нам жахливе значення гріха. Якщо б нам довелося нести весь тягар своєї вини, він роздушив би нас. Але Безгрішний зайняв наше місце. Той, Хто не мав вини, узяв на Себе наші беззаконня. “Коли ж ми визнаємо наші гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простить нам гріхи наші, та очистить нас від деякої неправди” (1Йоан.1:9). Яка чудова істина! Залишаючись вірним Своєму Законові, Він водночас, виправдовує всіх віруючих у Нього. “Хто Бог, як Ти, що прощає провину і пробачає провину останкові спадкоємства Твого? Він не держить Свого гніву повіки, бо любить милосердя?” (Мих.7:18). НПЩЖ 87.3