Небесні принципи щасливого життя

Розділ 3. Духовна природа закону

“Я не руйнувати прийшов, але виконати” (Матв.5:17)

Саме Христос проголосив закон на горі Синай серед вогню та громів. Слава Божа, “вогонь пожираючий”, спочивала на її вершині, й гора тремтіла від присутності Господа. Припавши до землі, народ ізраїльський зі страхом і благоговінням слухав священні Заповіді Закону. Якою ж протилежністю була картина на горі Блаженств! Під літнім небом, у тиші, що порушувалася лише співом пташок, Ісус викладав Своїм слухачам основи Свого Царства. Однак, промовляючи того дня до народу словами, сповненими любові, Він відкривав їм основи Закону, котрий колись сповістив із Синаю. НПЩЖ 38.1

Коли Закон був даний народу, Ізраїль внаслідок тривалого рабства в Єгипті занепав так низько, що виникла потреба розбудити його, справити на нього сильне враження, показавши йому силу та велич Божу; проте Господь відкрився їм як Бог любові. НПЩЖ 38.2

“Господь від Синаю прибув, і зійшов від Сеїру до них, появився у світлі з Парану гори, і прийшов із Меіви Кадешу. По правиці Його—огонь Закону для них. Теж народи Він любить. Всі святії його — у руці Твоїй, і вони припадають до ніг Твоїх, слухаючи мови Твоєї” (П.Зак.33:2-3). НПЩЖ 38.3

Господь відкрив Мойсееві славу Свою у чудових словах, які є дорогоцінною спадщиною для усіх часів: “Господь, Господь, — Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч родів, що вибачає провину, переступ та гріх” (Вих.34:6-7). НПЩЖ 38.4

Закон, проголошений з гори Синай, — це втілення любові, Закон небес, даний усій землі. Він був накреслений, затверджений та проголошений рукою Посередника, сила Котрого може привести серця людей до згоди з основами Цього Закону. Бог пояснив мету Закону, проголосивши Ізраїлю: “І ви будете Мені святими людьми” (Вих.22:30). НПЩЖ 38.5

Однак Ізраїль не збагнув духу Закону; надто часто уявний послух обмежувався лише дотриманням зовнішніх форм і церемоній; серця їх не підкорилися могутній силі любові. Коли Ісус Своїм життям і вчинками явив святість, доброзичливість, батьківську ніжність Бога і показав, яку малу вагу має зовнішній обрядовий послух, юдейські начальники не прийняли Його слів і не зрозуміли їх. На їхню думку, Він ставився до вимог Закону надто легковажно; коли ж Він почав відкривати їм правдивий дух призначеного Богом служіння, вони, звертаючи увагу лише на зовнішній бік, звинуватили Його в порушенні Закону. НПЩЖ 38.6

Христос говорив спокійно, але так серйозно і з такою силою, що слова Його зворушили серця людей. Даремно натовп чекав почути від Нього повторення мертвих переказів і вимог рабинів. Народ “дивувався вченню Його, бо Він навчав їх, як Такий, що має владу, а не як книжники” (Матв.7:29). Фарисеї помітили велику різницю між тим, як вчать вони, і як навчає Христос. Вони бачили, що величність, краса і чистота правди спокійно, але владно опановувала людським розумом. Божественна любов і ніжність Спасителя притягала до Нього серця людей. Книжники бачили, що Його вчення зводить нанівець усі ті науки, котрі вони викладали народові. Він руйнував стіну розділення, яка так тішила їхню пиху, зверхність та відокремленість; побоювалися, що якщо не втрутитися, Ісус повністю відверне від них народ. Тому вони з ворожістю стежили за Христом, сподіваючись при нагоді викликати проти Нього незадоволення в народі і через синедріон домогтися Його осудження і смерті. НПЩЖ 39.1

Там, на горі, за Ісусом уважно стежили шпигуни, і коли Він викладав основи праведності, фарисеї пустили чутку про те, що Його вчення нібито суперечить Заповідям, які Бог дав на Синаї. Спаситель не говорив нічого такого, що могло б похитнути віру в постанови, отримані через Мойсея, бо кожний промінь божественного світла, переданий ізраїльському народові його великим вождем, походив від Христа. НПЩЖ 39.2

Багато людей і нині гадають, що Він прийшов, щоб покінчити з Законом, однак Ісус ясно і недвозначно сказав про Своє ставлення до божественних Заповідей. “Не подумайте, — говорить Він, — ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов!” НПЩЖ 39.3

Сам Творець людства, Законодавець запевняє, що Він не має жодного наміру усунути Закон. Усе в природі, від билинки, помітної лише в промені сонця, до численних світів у небесному просторі, підпорядковане закону. Від послуху цьому Закону залежить порядок і гармонія навіть у світі природи. Так само існують і великі закони праведності, що управляють життям кожної розумної істоти, і від послуху цим принципам залежить добробут Всесвіту. Закон Божий існував ще до створення нашої Землі. Йому підкоряються ангели, і для того, щоб земля перебувала в гармонії з небом, необхідно, щоб і людина виявляла послух до божественних законів. Христос познайомив людину із Заповідями Закону ще в Едемі, “коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини” (Іов.35:7). Земна місія Христа полягала не в тому, щоб скасувати Закон, а щоб Своєю благодаттю повернути людей до послуху його постановам. НПЩЖ 39.4

Улюблений учень, котрий прислухався до кожного слова Ісуса з Нагірної проповіді, через багато років, натхненний Духом Святим, запише про те, що закон є вічним. “Гріх — це порушення закону”, “кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня” (1Йоан.3:4). З його слів зрозуміло: Закон, про який йдеться, — це “заповідь давня, яку ми мали від початку” (1Йоан.2:7). Він говорить про Закон, який існував при створенні світу і знову прозвучав з гори Синай. Говорячи про Закон, Ісус зауважив: “Я не руйнувати прийшов, але виконати”. У даному випадку Він вживає слово “виконати” в тому ж значенні, як і тоді, коли говорив з Йоаном Хрестителем про Свій намір “виповнити усю правду” (Матв.3:15), тобто сповна виконати всі вимоги Закону і дати приклад абсолютної згоди з Божою волею. НПЩЖ 40.1

Його місією було “звеличити та прославити Закон” (Ісая 42:21). Він мав відкрити духовну природу Закону, показати вічність і незмінність його вимог і принципів. Про божественну красу особистості Христа, мізерним відображенням якої є навіть найблагородніші та найпокірніші з людей, Соломон під впливом Духа Святого говорить: “Визначніший він від десяти тисяч інших… він увесь — пожадання!” (П.Пісн.5:10-16). А Давид, бачачи Його пророчим зором, звіщав: “Ти кращий від синів людських” (Псал.45:2). Ісус, точна подоба Отця, сяйво слави Його, самовідданий Відкупитель, у Своєму служінні любові на землі став живим втіленням природи Божого Закону. Його життя було доказом того, що вічний Закон грунтується на небесній любові та християнських принципах. НПЩЖ 40.2

Ісус сказав: “Доки небо й земля не минеться, — ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться аж поки не збудеться все”. Своїм власним послухом щодо Закону Спаситель показав його незмінність і довів, що за допомогою Його благодаті Закон можуть виконувати всі сини Адамові. На горі Він сповістив про те, що ані єдина йота не минеться із Закону, доки не збудеться все, що стосується роду людського, все, пов'язане з Планом спасіння. Він не навчає, нібито Закон буде колись скасований, але спрямовує погляди слухачів на межу існування, і запевняє: Закон збереже свою силу до того часу; тому ніхто не повинен думати, ніби Він прийшов скасувати постанови Закону. Доки існують небо і земля, будуть існувати і священні основи Божого Закону. Правда Його, як “гори високі” (Псал.36:6, англ.пер.), стане джерелом благословення, котре виливає свої води для зрошування землі. НПЩЖ 40.3

Закон Господній досконалий і незмінний, але грішній людині неможливо самій виконати його вимоги. Ось чому прийшов Ісус, наш Відкупитель. Його місія полягала в тому, щоб привести людей до повної згоди із засадами Закону Божого, зробивши їх причетними до божественної природи. Якщо ми залишаємо наші гріхи та приймаємо Христа як нашого Спасителя, то цим звеличуємо Закон. Апостол Павло запитував: “Тож чи не нищимо ми Закон вірою? Зовсім ні, — але зміцнюємо Закон” (Римл.3:3). НПЩЖ 41.1

Обітниця Нового Завіту говорить: “Закони Свої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх” (Євр.10:16). В той час, як прообрази, що вказували на Христа як на Агнця Божого, Котрий поніс гріхи світу, втратили своє значення зі смертю Ісуса, — основи правди, втілені в Десятислів'ї, залишаються незмінними, як і вічне панування Боже. Жодна заповідь не була скасована, жодна йота або значок не були змінені. Величні Правила життя, котрі Бог дав людині в раю, залишаться незмінними і у вічному Божому Царстві. Коли на нашій землі знову розквітне Едем, то всі, що житимуть під сонцем, будуть дотримуватися Божого Закону любові. НПЩЖ 41.2

“Навіки, о Господи, Слово Твоє стоїть непохитно в небесах”. “Всі накази Його справедливі, встановлені на віки вічні, зроблені вони в правді і вірності!” “Віддавна я знаю про Заповіді Твої, що Ти навіки їх заснував!” (Псал.119:89; 111:7-8; 119:152). НПЩЖ 41.3