Небесні принципи щасливого життя

“Ви світло для світу” (Матв.5:14)

Навчаючи народ, Ісус робив це цікаво, привертаючи увагу слухачів прикладами з життя природи. Народ зібрався вже із самого ранку. Променисте сонце все вище й вище піднімалося на блакитному небі, швидко розганяючи сутінки в долинах і вузьких гірських ущелинах. Ще не розсіялася краса ранкової зорі, а сонячне світло вже заливало землю; спокійна гладінь озера відбивала золотаве проміння та рожеві вранішні хмаринки. Кожна брунька, квітка і листочок сяяли краплинами роси. Чувся мелодійний спів пташок, і природа неначе посміхалася благословенню нового дня. Спаситель поглянув на натовп, що зібрався, потім на сонце, яке повільно піднімалося з-за обрію, і промовив до Своїх учнів: “Ви світло для світу”. Сонце розганяє нічні сутінки, пробуджуючи світ до життя. Так і послідовники Христа повинні нести свою вістку, проливаючи проміння небесного світла на тих, що знемагають у темряві помилковості й гріха. НПЩЖ 34.1

У яскравому ранковому світлі чітко вимальовувались міста та села, розташовані неподалік на пагорбах, що надавало місцевості ще більшої привабливості. Вказуючи на них, Ісус сказав: “Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори”. І далі Він продовжував: “І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить воно всім у домі”. Більшість слухачів Ісуса були землеробами і рибалками; їхні бідні хатини складалися з однієї кімнати, у якій єдина свічка, поставлена на свічнику, світила всім, хто перебував у домі. “Отак, — сказав Христос, — ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла та прославляли Отця вашого, що на небі”. НПЩЖ 34.2

Жодне світло не світило і не світитиме гинучому людству, окрім світла, котре виходить від Христа. Ісус Спаситель — єдине світло, що прожене темряву в гріховному світі. Про Христа написано: “І життя було в Нім, а життя було Світлом людям” (Йоан.1:4). Лише приймаючи Його життя, учні могли зробитися носіями світла. Життя Христа в душі, Його любов в серці зробили їх світлом для світу. НПЩЖ 34.3

Люди не мають у собі світла. Без Христа ми подібні до незапаленої свічки або місяця, коли він відвертається від сонця; у нас немає жодного променя світла для темного світу. Але звертаючись до Сонця Праведності, з'єднуючи життя з Христом, ми наповнюємо душу світлом Божої присутності. НПЩЖ 34.4

Послідовники Христа повинні бути більш ніж світильниками. Вони є світлом для світу; Ісус промовляє до всіх, хто прикликає Його ім'я: “Ви віддалися Мені, а Я послав вас у світ як Моїх представників”. Як Отець послав Його у світ, так, говорить Ісус, “і Я послав їх у світ” (Йоан.17:18). Як Христос відкрив світові Отця, так ми повинні явити світові Христа. Спаситель — єдине Джерело світла і відкриває Себе світові — о, християнин, не забудь цього! — через людей. Божі благословення передаються через людей. Сам Христос прийшов у світ як Син Людський. Людське в поєднанні з божественним не може не зворушити людину. Церква Христа, кожний учень Небесного Учителя особисто є знаряддям, призначеним небом для того, щоб відкрити людям Бога. Ангели слави бажають передати через вас небесне світло і силу душам, близьким до загибелі. Невже ви не виконаєте призначену для вас роботу? В такому разі ви значною мірою позбавляєте світ обіцяного впливу Духа Святого! НПЩЖ 35.1

Але Ісус не наказував учням: “Докладайте зусилля, щоб світити людям”. Він сказав: “Нехай світить!” Коли в серці панує Христос, то приховати це неможливо. Якщо ті, хто видають себе за послідовників Христа, не є світлом для світу, то це трапляється через те, що життєва сила залишила їх; якщо вони позбавлені світла, то лише через те, що не мають зв'язку з його Джерелом. НПЩЖ 35.2

В усі часи “Дух Христа, що пробував у них” (1Петр.1:11), робив дітей Божих світлом для їхніх сучасників. Так, Йосип був носієм світла в Єгипті. Своєю чистотою, доброчинністю й синівською любов'ю він проповідував Христа серед ідолопоклонників. На шляху до обітованої землі вірні з народу ізраїльського були світлом для оточуючих народів. Через них Бог відкривався світові. Від Даниїла та його товаришів у Вавілоні, від Мардохея у Персії сяяли яскраві промені світла в темряві царських палаців. Подібним чином учні Христа повинні стати світочами на шляху до небес, через них краса характеру і милість Небесного Отця відкриваються людям, які живуть у темряві, маючи неправильне уявлення про Бога. Зауважуючи їхні добрі вчинки, інші прославляють Отця, що на небі; їм стає зрозумілим, що на престолі Всесвіту є Бог, характер Якого гідний хвали та наслідування. Божественна любов, запалена в серці, характер, подібний до Христового, дають змогу людям цього світу побачити небо і зрозуміти, наскільки воно прекрасне. НПЩЖ 35.3

Таким чином, люди починають вірити в “любов, що Бог має до нас” (1Йоан.4:16). Зіпсовані та гріховні серця очищаються і змінюються, щоб з'явитися “перед Його славою непорочними в радості” (Юда 24). НПЩЖ 36.1

Слова Спасителя: “Ви світло для світу” свідчать про те, що Він доручив Своїм послідовникам виконати місію для усього світу. За часів Христа егоїзм, гордість і упередженість поставили міцну та високу стіну розділення між служителями святині й іншими народами. Але Спаситель прийшов, щоб змінити ці стосунки. Слова з Його уст не були подібними до тих, що народ чув від священиків і рабинів. Христос руйнує стіну розділення, створену самолюбством і національною гордістю, і вчить любити всіх людей. Він виводить їх з вузького егоїстичного кола; Він знищує кордони між країнами та створені людиною розмежування у суспільстві. Він не робить різниці між близьким і дальнім, своїм і чужим, другом і ворогом. Він вчить нас бачити ближнього в кожній нужденній душі, вважати увесь світ полем своєї діяльності. НПЩЖ 36.2

Як сонячне проміння проникає до найдальших куточків земної кулі, так і Бог бажає, щоб світло Євангелія проникло в кожну душу, яка живе на землі. Якби Церква Христова виконала Його призначення, світло осяяло б тих, хто перебуває в темряві й тіні смертельній. Якби її члени не замикалися в своєму колі, не боялися відповідальності і не відмовлялися нести хрест, а розійшлися по всіх країнах, поширюючи світло Христа й працюючи для спасіння душ так, як працював Він, тоді Євангеліє про Царство швидко досягло б найвіддаленіших куточків землі. НПЩЖ 36.3

Таким чином, виконався б намір Бога, Який кличе Свій народ, починаючи від Авраама з рівнин Месопотамії і до нас, що живуть нині. Він обіцяє: “І поблагословлю Я тебе…, і будеш ти благословенням” (Бут.12:2). Слова Христа: “Уставай, світися! Бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяяла” (Ісая 60:1), вказані через пророка, що сповіщав вістку Євангелія, знайшли свій відгук у Нагірній проповіді; ці слова призначені також для нашого покоління. Якщо над вами зійшла слава Господня, якщо ви споглядали Того, “Хто визначніший від десяти тисяч інших”, “Хто увесь пожадання”, якщо ваша душа освячена славою Його присутності, то ці слова Вчителя звернені до вас. Чи стояли ви з Христом на горі Переображення? Внизу, в долині, є душі, поневолені сатаною; вони чекають слова віри, чекають молитви, щоб вийти на свободу. НПЩЖ 36.4

Ми повинні не тільки споглядати славу Христа, роздумувати про неї, а й сповіщати про її велич. Ісая не лише бачив славу Христа, а й говорив про Нього. В той час, як Давид роздумував про дивну любов Божу, вогонь запалав у його серці, і він почав говорити. Він не міг мовчати про те, що бачив і відчував. Та й хто зміг би, пізнавши чудовий план викуплення і славу єдинородного Сина Божого, не свідкувати про це? Хто здатний споглядати незбагненну любов, явлену нам в Ісусі Христі, Котрий помер на Голгофському хресті, щоб ми не загинули, але мали життя вічне, і водночас не знаходити слів для звеличення Спасителя? НПЩЖ 36.5

В храмі Його все належне Йому виголошує: “Слава!” (Псал.29:9). Солодкий співець Ізраїлю говорить: “Про пишну славу величності Твоєї, про чудеса Твої розповім! Будуть казати про силу грізних Твоїх діл, а про велич Твою — розповім я” (Псал.145:5-6). НПЩЖ 37.1

Голгофський хрест має бути високо піднесений над світом, щоб люди могли бачити його та роздумувати з цього приводу. Тоді духовні здібності людей будуть відновлені силою, що походить від Бога; і зібравши всі свої сили та енергію, вони служитимуть Господеві. Такі працівники будуть світити світові, немов живі світильники. НПЩЖ 37.2

Христос з радістю приймає служіння кожного, хто віддався Йому. Він з'єднує божественне з людським, щоб відкрити світові таємницю втіленої любові. Говори про це, молися про це, співай про це, звіщай Його славу та продовжуй йти шляхом, що веде до небес! НПЩЖ 37.3

Терпіння підчас випробувань, з вдячністю сприйняті благословення, мужньо відбиті спокуси, лагідність і доброта, милосердя і любов — це те світло, яке випромінює християнин на противагу темряві егоїстичного серця, в котрому ніколи не сяяло світло життя. НПЩЖ 37.4