Пророки і царі

Розділ 47. Ісус та ангел

Успішне будівництво храму викликало сильну тривогу й незадоволення злих сил. Сатана вирішив, чого б йому це не коштувало, ослабляти і розчаровувати Божих дітей, виставляючи перед ними їхні вади. Він сподівався: якщо йому вдасться примусити вірних Господа, які так довго й багато страждали через свої переступи, ще раз знехтувати Божими Заповідями, то вони знову стануть рабами гріха. ПЦ 385.1

Оскільки Ізраїль був вибраний, щоб зберігати пізнання про Бога на Землі, він завжди залишався об'єктом особливої ненависті сатани; і диявол вирішив знищити його. Однак доки вони були слухняними, він не міг завдати їм шкоди Тому всі свої сили й хитрість він спрямував на спокушування їх до гріха. Піддавшись його спокусам, вони порушували Божий Закон і ставали здобиччю ворогів. ПЦ 385.2

Але, хоч юдеї потрапили до вавилонського полону, Бог не залишив їх. Він посилав до них Своїх пророків, які докоряли, застерігали, пробуджували в них почуття вини. Коли ж вони впокорювалися перед Богом і наверталися до Нього в щирому розкаянні, Він підбадьорював їх, обіцяв визволити з полону, наділити Своєю милістю і повернути до рідного краю. І тепер, коли почалася справа відродження й залишок Ізраїлю вже повернувся до Юдеї, сатана вирішив зруйнувати Божественний план. З цією метою він почав підбурювати язичницькі народи, аби цілковито знищити Ізраїль. ПЦ 385.3

Однак у цей критичний час Господь зміцнив Свій народ “словами добрими й утішливими...”.¹ За допомогою яскравої ілюстрації про діяльність сатани та заступницьку роль Христа Він показав: сила їхнього Заступника перемагає обвинувача Божого народу. ПЦ 385.4

У видінні пророк бачить “Ісуса, великого священика [первосвященика], одягненого в брудну одежу”.² Цей священик стоїть перед Господнім Ангелом, благаючи в Бога милості до свого народу-страдника. Коли він просить про виконання Божих обітниць, сатана зухвало заперечує йому, вказуючи на переступи Ізраїлю, які унеможливлюють виявлення Божої милості. Він претендує на них як на свою здобич, вимагаючи, щоб вони були віддані до його рук. ПЦ 386.1

Первосвященик не в змозі захистити себе та свій народ від звинувачень сатани. Він не може стверджувати, що Ізраїль не винний. Служитель стоїть перед ангелом у брудному одязі, що є символом гріхів народу, які він, як їхній представник, узяв на себе. Визнаючи вину народу, він одночасно вказує на їхні покаяння й упокорення, покладаючись на милість сповненого прощення Викупителя. З вірою він надіється на Божі обітниці. ПЦ 386.2

Тоді Той Ангел, а точніше Сам Христос, Спаситель грішників, наказує обвинувачеві Свого народу замовкнути і виголошує: “Господь нехай пригрозить тобі, сатано! Нехай Господь пригрозить тобі, Котрий вибрав Єрусалим! Хіба він не головешка, вихоплена з вогню?”.² Ізраїль довго перебував у горнилі страждань. Через свої гріхи він мало не загинув у запаленому сатаною та його прибічниками вогні, але Господь знову простягнув Своїм дітям руку порятунку. ПЦ 386.3

Коли заступництво Ісуса було прийняте, пролунало повеління: “‘Здійміть з нього брудну одежу!’ Тоді, звертаючись до Ісуса, Ангел говорить: ‘Дивись, Я зняв з тебе провини твої і одягну тебе в святкову одежу’... І поклали чистого завоя на його голову, і одягли його в шати”.² Таким чином, його власні гріхи та гріхи його народу були прощені. Ізраїль знову був одягнутий у “шати коштовні” — зараховану їм праведність Христа. На голову Ісуса, Великого Єрея, був покладений завій, який носили священики і на якому був напис “Святиня Господня”.³ Це означало: незважаючи на минулі гріхи, тепер він мав право служити перед Богом у Його Святині. ПЦ 386.4

Тоді Ангел сказав Ісусові: “Так говорить Господь Саваот: Якщо ти ходитимеш Моїми дорогами, і пильнуватимеш Мою службу, тоді ти судитимеш Мій дім, і над моїми дворами наглядатимеш; дам тобі можливість ходити між тими, котрі стоять тут”.⁴ Це означало: якщо він буде слухняним, то стане суддею або керівником храму та звершуватиме служіння в ньому; він ходитиме серед ангелів-служителів ще в цьому житті, а згодом Приєднається до славного сонму навколо Божого престолу. ПЦ 387.1

“Послухай-но, Ісусе, первосвященику, ти і товариші твої, що сидять перед тобою, бо вони мужі знаменні. Ось Я приведу Мого Слугу — Пагінця”.⁴ На Пагінця, майбутнього Визволителя, покладав свою надію Ізраїль. Саме через віру в прийдешнього Спасителя Ісус та його народ отримали прощення. Через віру в Христа вони знову віднайшли Божу милість. Якщо вони й далі ходитимуть Його дорогами і виконуватимуть Його постанови, то через Його заслуги стануть “мужами знаменними”, обранцями Неба з-поміж усіх народів Землі. ПЦ 387.2

Подібно до того, як сатана звинувачував Ісуса та його народ, так протягом усіх віків він звинувачує тих, хто шукає милості й прихильності Бога. Він “звинувачує їх день і ніч”.⁵ Боротьба точиться за кожну врятовану від сили зла душу, ім'я якої записане в книзі життя Агнця. ПЦ 387.3

Ще ніхто не увійшов до Божої сім'ї без рішучого опору ворога. Але Той, Хто був надією, захистом, виправданням і викупленням Ізраїлю в давнину, залишається сьогодні надією Церкви. ПЦ 387.4

Сатана звинувачує усіх, хто шукає Господа, і зовсім не тому, що йому огидні їхні гріхи. Він тішиться їхніми вадами, бо знає: вони стануть підвладними йому лише тоді, коли порушать Божий Закон. Його звинувачення викликані тільки ненавистю до Христа. Завдяки Планові спасіння Ісус звільняє людство від диявольських кайданів, визволяє душі з-під його влади. Вселенський бунтівник сповнюється ненависті й люті, коли бачить докази вищості й переваги Христа, тому з диявольською силою і підступом намагається вихопити з Його рук спасенні людські душі. Він — причина того, що люди впадають у скептицизм, втрачають довіру до Бога і віддаляються від Його любові; він спокутує їх порушувати Закон, після чого стверджує, що вони — його в'язні, і Христос не має права відібрати їх у нього. ПЦ 387.5

Сатані відомо: хто просить у Бога прощення й милості, ті отримають ці дари. Він нагадує людям їхні гріхи, щоб остаточно розчарувати їх. Він постійно вишукує привід для звинувачення тих, котрі прагнуть коритися Богові. Навіть їхнє найкраще, найприємніше для Бога служіння він прагне представити спотвореним. За допомогою безлічі засобів, най витонченіших і найжорстокіших, він намагається домогтися їхнього засудження. ПЦ 388.1

Людина сама по собі безсила протистати звинуваченням ворога. Визнаючи свою вину, вона стоїть перед Богом у заплямованому гріхом одязі. Але Христос, наш Заступник, успішно відстоює інтереси кожного, хто через розкаяння та віру доручив Йому захист своєї душі. Він благає за них і, використовуючи наймогутніший аргумент — Голгофу, перемагає їхнього обвинувача. Його досконалий послух Божому Законові дає Йому всяку владу на Небі й на землі, і тому Він просить у Свого Отця милості та примирення для грішної людини. Звертаючись до обвинувача Свого народу, Він говорить: “Господь нехай пригрозить тобі, сатано. Вони — надбання Моєї Крові, головешка, що вихоплена з вогню”. А тих, котрі з вірою покладаються на Нього, запевняє: “Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в одежу святкову”.² ПЦ 388.2

Люди, зодягнені в одяг Христової праведності, стоятимуть перед Ним як вибрані, вірні й істинні. Сатана безсилий вирвати їх з руки Спасителя. Христос не дозволить жодній душі, котра з покаянням і вірою просить у Нього захисту, опинитися під владою ворога. Його Слово пропонує: “Хіба що він шукатиме захисту в Мене, захоче укласти мир зі Мною, — нехай же укладе мир зі Мною”.⁶ Обітниця, дана первосвященикові Ісусу, стосується усіх: “Якщо пильнуватимеш Мою службу... дам тобі можливість ходити між тими, котрі стоять тут”.⁴ Божі ангели супроводжуватимуть праведників уже в цьому світі, доки, нарешті, праведники разом з ангелами не стануть навколо Божого престолу. ПЦ 388.3

Видіння Захарії про Ісуса та Ангела особливим чином пов'язане з переживаннями Божого народу під час заключних сцен великого дня викуплення. Тоді Церква останку зазнає великих випробувань і горя. Хто буде дотримуватися Божих Заповідей та Ісусової віри, ті відчують на собі лють змія і його воїнства. Сатана дивиться на мешканців світу як на своїх підданих; він має владу навіть над багатьма з тих, котрі визнають християнство. Але існує невелика група людей, які протистоять його владі. Якби дияволові вдалося стерти їх з лиця землі, його перемога була б повною. Як за давніх часів він підбурював язичеські народи знищити Ізраїль, так у недалекому майбутньому спонукатиме нечестивих мешканців Землі погубити Божий народ. Людей примушуватимуть підкоритися людським постановам ціною порушення Божественного Закону. ПЦ 389.1

Вірних Божих дітей будуть переслідувати, засуджувати, оголошувати поза законом. “Видаватимуть вас і батьки, і брати, і рідня, і друзі”.⁷ Єдина їхня надія — Божа милість; єдиний захист — молитва. Як Ісус, великий священик, благав Ангела, так і Церква останку зі скрушеним серцем і непохитною вірою проситиме прощення й визволення через Ісуса, свого Заступника. Вони повністю усвідомлюють свою гріховність і недостойність, а тому готові впасти у відчай. ПЦ 389.2

Спокусник стоїть поряд і звинувачує їх так само, як він стояв біля Ісуса (з книги Захарії) і перешкоджав йому. Він вказує на їхній брудний одяг, їхні людські вади. Він нагадує про їхні слабкість та нерозважливість, гріхи невдячності та велику відмінність від Христа, що ганьбить їхнього Викупителя. Він намагається залякати їх, навіюючи думки про безнадійність їхнього становища, про незмивні плями на їхньому одязі. Так він сподівається знищити їхню віру, щоб вони поступилися його спокусам і залишили Бога. ПЦ 389.3

Сатані до найменших подробиць відомі гріхи, до яких він спокушав Божих дітей; з цієї причини він висуває проти них свої звинувачення, стверджуючи, що через власні гріхи вони втратили Божественний захист і тепер він має право знищити їх. Спокусник заявляє: вони, як і він, заслуговують позбавлення Божої милості. “Невже такі люди, — говорить він, — можуть зайняти на небі моє місце та місця моїх ангелів? Вони стверджують, що виконують Божий Закон, але чи дійсно вони дотримувалися його постанов? Хіба вони не любили себе більше, аніж Бога? Хіба вони не ставили особисті інтереси понад служіння Йому? Хіба вони не любили все світське? Подивіться, які гріхи заплямували їхнє життя. Погляньте на їхні егоїзм, злобу, ненависть один до одного. Хіба може Бог прогнати від Себе мене та моїх ангелів і в той же час прийняти винних у таких же гріхах? О Господи, у Своїй справедливості Ти не можеш так учинити. Справедливість вимагає їхнього засудження”. ПЦ 389.4

Та хоча послідовники Христа і згрішили, вони не віддали себе у владу сил темряви. В покорі і розкаянні вони визнали свої гріхи, щиро шукали Господа, і тому Божественний Заступник просить за них. Той, Хто найбільше був зганьблений їхньою невдячністю, Бог, Котрий знає не тільки їхні гріхи, але й каяття, говорить: “Господь нехай заборонить тобі, сатано!” Я віддав Своє життя за ці душі. Вони записані на долонях Моїх рук. Так, вони недосконалі, можуть помилятися, але вони розкаялися, і Я простив та прийняв їх. ПЦ 390.1

Напади сатани сильні; його обман — витончений, але око Господнє пильнує над Його народом. Їхня боротьба запекла, полум'я вогню мало не спалило їх, але Ісус виведе їх немов випробуване у вогні золото. Усе земне буде знищене, щоб образ Христа міг досконало відобразитися в них. ПЦ 390.2

Часом здається, що Господь забуває про небезпеки, які загрожують Його Церкві, і про рани, завдані ворогами. Але Бог не забуває. Ніщо в цьому світі не є таким дорогим Божому серцю, як Його Церква. І не за Його волею світський вплив ганьбить її репутацію. Він не залишає Свій народ у владі диявольських спокус. Він покарає усіх, хто представляє Його у фальшивому світлі, але виявить милість до тих, котрі щиро каються. Хто просить у Нього сили для формування християнського характеру, той отримає необхідну допомогу. ПЦ 390.3

Наприкінці часу Божий народ зітхатиме й голоситиме через гидоти, які звершуються на землі. Зі сльозами вони застерігатимуть нечестивих про небезпеку, яка загрожує їм через порушення Божественного Закону. З невимовним сумом і щирим каяттям вони упокорюватимуться перед Господом. Нечестиві глузуватимуть з їхньої скорботи та серйозних закликів. Але душевні муки і покора Божого народу — це незаперечний доказ того, що він відновлює силу й благородство, втрачені внаслідок гріха. Діти Божі наближаються до Христа і споглядають Його бездоганну чистоту, тому вони настільки ясно усвідомлюють усю порочність гріха. Лагідність і покора — умова успіху й перемоги. Хто схиляється біля підніжжя хреста, того чекає вінець слави. ПЦ 390.4

Вірні Божі діти, які моляться сховані в Ньому. Вони навіть не здогадуються, наскільки надійно захищені. Підбурювані сатаною, правителі цього світу намагаються знищити їх; але якби очі Божих дітей були відкриті, як свого часу очі Єлисеєвого слуги в Дотані, вони побачили б себе в оточенні Божих ангелів, котрі стримують сили темряви. ПЦ 391.1

У той час як Божий народ упокорює свою душу перед Ним і благає про чистоту серця, лунає наказ: “Здійміть... його брудну одежу”, а далі йдуть підбадьорливі слова: “Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні”.⁴ ПЦ 391.2

Божі діти — випробувані, спокушувані, але вірні — зодягаються в незаплямований одяг Христової праведності. Зневажений останок зодягається у славні шати, яких вже ніколи не забруднить розтління світу. Їхні імена записані у книзі життя Агнця; вони вписані в реєстр вірних разом з іменами вірних усіх віків. Вони протистали омані лукавого і не зрадили своєї вірності, незважаючи на шалену лютість дракона. Тепер вони навіки врятовані від лукавства спокусника. Їхні гріхи покладені на родоначальника гріха. Їхні голови увінчані “чистою короною”. ПЦ 391.3

У той час як сатана продовжує висувати свої звинувачення, святі невидимі ангели запечатують вірних печаткою живого Бога. Це вони стоять з Агнцем на горі Сіон, а на їхніх чолах написане Ім'я Отця. Вони співають нову пісню, якої не знає ніхто, крім ста сорока чотирьох тисяч викуплених від Землі. Це ті, котрі “йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, бо не знайшлося лукавства в їхніх устах, — вони непорочні!”.⁸ ПЦ 391.4

Це буде час, коли повністю виконаються слова Ангела: “Послухай-но, Ісусе, первосвященику, ти і товариші твої, що сидять перед тобою, бо вони мужі знаменні. Ось Я приведу Мого слугу — Пагінця”.⁴ Христос відкривається як Викупитель і Визволитель Свого народу. Тоді воістину люди останку стануть “мужами знаменними”; їхні сльози і печалі життя поступляться радості та славі в присутності Бога й Агнця. “Того дня Пагін Господній буде в красі та честі, а плід землі — у величі та славі для врятованих з Ізраїлю. Хто залишиться в Сіоні і Єрусалимі, буде зватися святим, — кожний записаний для життя в Єрусалимі”.⁹ ПЦ 391.5