Пророки і царі

Розділ 46. “Божі пророки укріпляли їх”

Неподалік від ізраїльтян — відбудовників храму — жили самаряни. Цей народ походив від змішаних шлюбів язичеських колоністів Ассирії з ізраїльтянами — залишком від десятьох племен у Самарії й Галілеї. Пізніше самаряни стали претендувати на поклоніння правдивому Богові, однак як у своєму серці, так і житті вони залишалися ідолопоклонниками. Щоправда, вони стверджували, що їхні ідоли лише нагадують їм про живого Бога, Володаря Всесвіту; і все ж народ мав схильність до ідолослужіння. ПЦ 374.1

Під час відбудови храму ці самаряни були відомі як “Юдині та Веніяминові вороги”. Почувши, що “колишні вигнанці будують храм Господеві, Богові Ізраїлю”, вони “прийшли до Зоровавеля та голів родин” і висловили бажання будувати разом з ними. “І ми будемо будувати з вами, — запропонували вони, — бо ми звертаємося, як і ви, до вашого Бога, і ми приносимо Йому жертви від днів Есар-Хаддона, царя ассирійського, що привів нас сюди”. Але їм було відмовлено в цьому привілеї. “Не будувати вам разом із нами храм для Бога, — проголосили вожді Ізраїлю, — ми самі будемо будувати для Господа, Бога Ізраїлевого, як наказав нам цар Кир, цар перський”.¹ ПЦ 374.2

Тільки вибраний залишок повернувся з Вавилону; і тепер, коли вони взялися, як їм спочатку здавалось, за непосильну роботу, приходять їхні найближчі сусіди і пропонують допомогу. Самаряни посилалися на своє поклоніння правдивому Богові і висловили бажання Розділ ити з Ізраїльтянами привілеї і благословення храмового служіння. “Ми звертаємося, як і ви, до вашого Бога, — наполягали вони, — і будемо будувати з вами”. Однак якби єврейські начальники прийняли цю пропозицію, вони відчинили б двері для ідолопоклонства. Вони зауважили нещирість самарян; крім того, розуміли: запропонована допомога — ніщо порівняно з тими благословеннями, яких можна було сподіватися за умови дотримання ясних повелінь Єгови. ПЦ 374.3

Щодо відносин Ізраїлю з оточуючими народами, Господь проголосив через Мойсея: “Не укладатимеш із ними союзу, і не матимеш пощади до них. І не споріднюйся з ними... бо вони відвернуть синів твоїх від Мене, і вони служитимуть іншим богам, — і тоді запалає Господній гнів на вас, і Він негайно вас вигубить”. “Бо ти святий народу Господа, Бога твого; Господь тебе вибрав, щоб був ти Йому вибраним народом з усіх народів, що на землі”.² ПЦ 375.1

Наслідки союзу з оточуючими народами були передбачені до найменших подробиць. “І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від краю землі й аж до другого краю землі, — проголосив Мойсей, — і ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, — дереву та каменеві. І все ж між тими народами спокою ти не зазнаєш, і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце лякливе, і згасатимуть твої очі, й умліватиме душа. І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою, і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя. Уранці ти скажеш: ‘О, якби настав вечір’, а ввечері говоритимеш: ‘І де він, той ранок?’ — від страху серця свого, та від усього, що бачитимуть очі твої”.³ “Та коли ви шукатимете там Господа, Бога свого, — була дана обітниця, — то знайдете, якщо шукатимете Його всім серцем своїм та всією душею своєю”.⁴ ПЦ 375.2

Зоровавель та його помічники добре знали ці та багато подібних текстів із Писання; а під час недавнього полону бачили неодноразові докази виконання цих слів. Але вони розкаялись у всіх гріхах, котрі стягнули на них та їхніх батьків суди, так ясно передречені Мойсеєм. Вони навернулися всім серцем до Бога й відновили Заповіт із Ним. Саме тому їм було дозволено повернутися знову до Юдеї і відбудувати зруйноване. То ж чи мають вони право зараз, на самому початку своєї справи, укладати союз із ідолопоклонниками? ПЦ 375.3

“Не укладатимеш із ними союзу”, — сказав Бог. Нещодавно біля жертовника, спорудженого серед руїн храму, народ перепосвятився Господеві; Божі діти усвідомлювали, що межа між Його народом і світом повинна завжди залишатися чіткою. Вони відмовилися укласти союз із тими, котрі, хоча й були знайомі з вимогами Божого Закону, проте не бажали коритися їм. ПЦ 376.1

Божий народ до кінця часу має дотримуватися принципів, викладених у книзі Второзаконня для навчання Ізраїлю. Справжнє щастя залежить від того, наскільки постійний наш Заповіт з Богом. Ми ніколи не повинні жертвувати принципами заради об'єднання з тими, хто не боїться Бога. ПЦ 376.2

Існує постійна небезпека у тому, що люди, котрі називатимуть себе християнами, вважатимуть: аби справляти належний вплив на світ, слід певною мірою пристосуватися до нього. І хоч така перспектива може видаватися багатообіцяючою, вона завжди призводить до духовного занепаду. Вибраний народ Божий повинен остерігатися будь-якого впливу ворогів істини, котрі використовуватимуть різноманітні принади для поневолення душі. У цьому світі Божі діти — усього лиш приходьки й чужинці, котрі йдуть сповненим небезпек шляхом. Вони не повинні звертати уваги на вправні принади та привабливі спокуси, які відвертають від Істини. ПЦ 376.3

Відкриті і відверті вороги Божої справи не є найбільшою небезпекою. Ті, котрі, подібно до Юдиних та Веніяминових ворогів, приходять із солодкими словами й люб'язною мовою, намагаючись зав'язати дружбу з Божими дітьми, володіють значно більшою силою зваблювання. Кожна душа повинна бути пильною у спілкуванні з такими людьми, аби не потрапити до майстерно замаскованої пастки. Особливо сьогодні, коли історія світу наближається до свого кінця, Господь очікує від Своїх дітей неослабної пильності. Така боротьба ніколи не припиняється, але жодний її учасник не залишений напризволяще. Ангели підтримують і захищають кожного, хто покірно ходить перед Богом. Наш Господь не зрадить жодної душі, котра покладається на Нього. Коли Його діти шукають у Нього захисту від зла, Він зі співчуттям і любов'ю підіймає над ними Свій прапор, виступаючи проти ворога. “Не торкайся їх, — каже Він, — вони Мої, Я записав їх на Моїх долонях”. ПЦ 376.4

Запеклі у своїй ворожнечі, самаряни “заповзялися... знеохочувати юдейський народ і перешкоджати йому будувати. Вони підкуплювали проти них радників, щоб зламати їхній задум, в усі дні Кира, царя перського, й аж до царювання Дарія, царя перського”.⁵ Фальшивими чутками вони сіяли сумнів у душах тих, котрі легко цьому піддавалися. Але поступово сили зла були приборкані, і юдейський народ міг спокійно продовжувати свою роботу. ПЦ 377.1

У той час як сатана намагався вплинути на представників верховної влади Мідо-Перського царства і позбавити Божий народ їхньої прихильності, ангели працювали на користь тих, котрі повернулись. Усе Небо виявляло велику увагу до цієї боротьби. Завдяки пророкові Даниїл у маємо певне уявлення про ту велику боротьбу між силами добра і зла. Протягом трьох тижнів Гавриїл боровся із силами темряви, намагаючись протидіяти впливові злих ангелів на Кира; перед закінченням боротьби Сам Христос прийшов на допомогу Гавриїлові. “Князь персидського царства стояв проти мене двадцять один день, — сповістив Гавриїл, — і ось Михаїл, один із перших князів, прийшов допомогти мені, і я позоставив Його там при начальниках перських царів”.⁶ Небо робило все можливе для Божого народу. Врешті-решт була отримана перемога, сили ворога залишалися приборканими по всі дні Кира та його сина Камбіза, котрий царював близько семи з половиною років. ПЦ 377.2

Це був час чудових можливостей для юдеїв. Найвищі небесні сили впливали на серця царів, а Божі діти мали невтомно працювати для запровадження в життя указу Кира. Вони повинні були не шкодувати сил для відновлення храму і служіння в ньому, а також відбудови своїх домівок у Юдейському краї. Однак у цей час особливого об'явлення Божої сили було чимало й таких, котрі відчували знеохочення й сиділи, склавши руки. ПЦ 377.3

Наступ ворогів був вельми великий і рішучий; поступово будівничі почали зневірюватися. Декотрі з них ще не забули сцену, яка відбулась при закладинах наріжного каменя, коли чимало присутніх продемонстрували своє невір'я в успіх справи. ПЦ 378.1

Та й самаряни ставали дедалі зухвалішими, через що багато юдеїв засумнівалися в слушності відбудови. Незабаром цей настрій передався також іншим. Значна кількість робітників, розчарованих і зневірених, повернулися до своїх домівок і зайнялися щоденними справами. ПЦ 378.2

Під час правління Камбіза робота з відбудови храму просувалася повільно. Коли ж прийняв царство Лже-Смердіс (названий в Ездр.4:7 Артаксерксом), самаряни умовили цього безпринципного самозванця видати указ про заборону юдеям відбудовувати храм і місто. ПЦ 378.3

Більше року храм залишався в запустінні і був майже забутий. Народ проживав у своїх оселях, намагаючись досягти матеріального добробуту, однак їхнє становище було вкрай жалюгідним. Вони багато працювали, але даремно. Навіть здавалося, що сама природа повстала проти них. Через таке занедбання відбудови храму Господь послав на них спустошливу засуху. На знак Своєї милості Бог дарував їм плоди полів і садів, хліб, вино й оливу, але через егоїстичне використання цих щедрих дарів благословення були знову забрані від них. ПЦ 378.4

Таким було становище в ранній період царювання Дарія Гістаспа. Як духовно, так і матеріально ізраїльтяни перебували в жалюгідному стані. Вони так довго нарікали і сумнівалися, настільки віддавали перевагу особистим інтересам, виявляючи байдужість до зруйнованого Господнього храму, що багато з них просто забули про Божий намір щодо їхнього повернення в Юдею. Такі люди говорили: “Не настав ще час відбудовувати дім Господній”.⁷ ПЦ 378.5

Однак навіть у такий похмурий час люди, які покладалися на Бога, не були залишені без надії. Господь покликав пророків Аггея й Захарію, аби вони вивели народ із кризи. У зворушливих свідченнях ці вибрані Богом вісники відкрили народові причину їхнього лиха. Відсутність матеріального добробуту пророки пояснювали тим, що люди не ставили Божі інтереси на перше місце. Якби ізраїльтяни належно прославили Бога, якби виявили до Нього пошану і вдячність, подбавши передовсім про будівництво Його дому, Він перебував би серед них і благословив їх. ПЦ 378.6

Аггей звернувся до розчарованих людей із досить гострим запитанням: “Чи час вам сидіти у ваших вигідних домах, тоді як дім цей лежить у руїнах? Тому ось так промовляє Господь Саваот: Розважте добре путі ваші!” Чому ви зробили так мало? Чому піклуєтеся про власні оселі, а до Господнього дому виявляєте байдужість? Де той запал, з яким колись узялися за відбудову Божої Святині? Чого ви досягли, догоджаючи собі? Бажання уникнути бідності призвело до занедбання храму, але саме це стягнуло лихо, якого ви так боялися. “Ви сієте багато, але збираєте мало, їсте, — та не насичуєтеся, п'єте, — та не напиваєтеся, одягаєтеся, — та вам не тепло, а заробітчанин працює для дірявого гаманця”.⁷ ПЦ 379.1

Після цього у словах, яких вони аж ніяк не могли не зрозуміти, Господь вказав їм на причину їхніх злиднів: “Ви сподівалися багато, а вийшло мало, і що приносите в дім, то розвіюєте. За що? — питає Господь Саваот. — За храм Мій, що лежить у руїнах, а ви спішите кожен до дому свого. Тому небо затримало росу над вами, а земля — урожай свій. Я покликав посуху на землю й на гори, на хліб, на сік виноградний, на олію і на все, що земля родить, на людину, на худобу і на всю працю рук”.⁷ ПЦ 379.2

“Розважте добре дороги ваші, — закликає Господь. — Йдіть у гори, приносьте дерева й будуйте храм цей, — він буде Мені до вподоби і Я буду вшанований”.⁷ ПЦ 379.3

Ізраїльські вожді й народ прийняли близько до серця пораду й докір з уст Аггея. Вони усвідомили серйозність справи і не наважилися знехтувати черговим нагадуванням. Їхній матеріальний і духовний добробут залежить від вірного послуху Божим повелінням. Пробуджені застереженнями пророка, Зоровавель і народ “послухалися голосу Господа, Бога свого, і слів пророка Аггея”.⁷ ПЦ 379.4

Як тільки Ізраїль вирішив змінити своє ставлення до духовних справ, замість слів докору прийшла вістка підбадьорення. “І сказав Аггей... до народу: ‘Я з вами, — говорить Господь!’ I збудив Господь дух Зоровавеля... правителя Юдеї, та дух Ісуса... первосвященика і дух решти народу; вони пішли й узялися до роботи в домі Господа Саваота, Бога свого”.⁷ ПЦ 379.5

Не минуло й місяця після відновлення будівництва храму, як робітники отримали таку втішаючу вістку: “Будь мужній, Зоровавелю, — закликав Господь через пророка, — зміцнися, Ісусе... і зміцнися, увесь народе землі, — говорить Господь, — і прощайте, бо Я з вами, — говорить Господь Саваот”.⁸ ПЦ 380.1

Колись давно до Ізраїлю, який отаборився біля гори Синай, Господь сказав: “Я житиму серед ізраїлевих синів, і буду їм Богом. І пізнають вони, що Я — Господь, їхній Бог, Котрий вивів їх із єгипетської землі, щоб жити серед них. Я — Господь, їхній Бог!”.⁹ І нині, незважаючи на те, що вони неодноразово “були неслухняними й засмучували Духа Святого”,¹⁰ Бог через Свого пророка знову простягнув їм руку спасіння. На знак прийняття їхньої співпраці Він поновив Свій Заповіт з ними, і запевнив, що Його Дух залишатиметься серед них, а тому наказував: “Не бійтеся!” ПЦ 380.2

Звертаючись сьогодні до Своїх дітей, Господь говорить: “Зміцнюйтеся... і працюйте, бо Я з вами”. Християнин завжди має сильного Помічника в Господі. Ми можемо не знати, якими шляхами Господь допомагає нам, але кожний з нас має бути свідомий одного: Він ніколи не залишить тих, хто покладається на Нього. Якби християни могли збагнути, скільки разів Господь вирівнював їхню дорогу всупереч ворожим намірам, вони б не спотикалися і не скаржилися. Їхня віра покладалася б на Бога, і жодне випробування не похитнуло б їх. Вони визнавали б Його своєю мудрістю й силою, а Він здійснював би через них Свої наміри. ПЦ 380.3

Щирі напучування та підбадьорення Аггея набули особливої виразності й сили в устах Захарії. Цього пророка Бог покликав стати поруч з Аггеєм, спонукаючи Ізраїля відгукнутися на повеління, схаменутися і будувати. Перша вістка Захарії давала запевнення в непорушності Божого слова та обітницю благословення тим, хто прислухається до найвірнішого пророчого слова. ПЦ 380.4

Тепер ізраїльтяни вже не зважали на те, що ниви залишалися не обробленими, а мізерні запаси їжі швидко вичерпувалися. Вони не думали про ворожість оточуючих народів, натомість із вірою відгукнулися на поклик Божих вісників і старанно працювали на відбудові зруйнованого храму. Ця робота вимагала твердої віри в Бога. У той час як народ завзято працював, прагнучи відродити Божу благодать у серці й житті, Бог через Аггея і Захарію посилав їм вістку за вісткою. Він запевняв, що їхня віра буде щедро винагороджена і Боже Слово про майбутню славу храму, стіни якого вони зводили, не виявиться даремним. Коли ж сповниться повнота часу, у цьому храмі стоятиме Бажаний усіма народами — Учитель і Спаситель людства. ПЦ 380.5

Таким чином, будівничі не були залишені напризволяще, з ними були “Божі пророки, які допомагали їм”. Сам Господь Саваот підбадьорював: “Зміцніться... і працюйте, бо Я з вами”.¹¹ ПЦ 381.1

Коли народ розкаявся і був готовий з вірою іти вперед, надійшла також обітниця про матеріальний добробут: “Від цього дня, — проголосив Господь, — Я благословлятиму вас”.¹¹ ПЦ 381.2

Але найдорогоцінніша обітниця була дана їхньому вождеві — Зоровавелю, котрий протягом усього часу від виходу з Вавилону зазнавав вельми важких випробувань. Надійде день, повідомляв Господь, коли всі вороги Його вибраного народу впадуть. “Того дня, — говорить Господь Саваот, — візьму Я тебе, Зоровавелю... Мій слуго... і ти будеш у Мене, немов печатка, бо Я тебе вибрав Собі”.¹¹ Тепер керівник Ізраїлю зрозумів, чому Провидіння провадило його шляхом розчарувань і тривог. У всьому, що він пережив, було видно мудрий Божий задум. ПЦ 381.3

Слова, звернені особисто до Зоровавеля, записані для підбадьорення Божих дітей у всі віки. Посилаючи Своїм вибраним випробування, Бог ставить певну мету. Він провадить їх таким шляхом, який вони обрали б самі, якби могли бачити кінець від початку і розуміли здійснюваний ними славний план Провидіння. Усі переживання і випробування Господь посилає для того, щоб зміцнити їх у служінні Йому та в стражданнях за Нього. ПЦ 381.4

Слова Аггея і Захарії спонукали народ піднятися й усіма силами взятися за відбудову храму. Однак під час роботи продовжували їм прикро докучати і перешкоджати як самаряни, так і інші вороги. Одного разу намісники провінцій Мідо-Перського царства відвідали Єрусалим і поцікавилися, хто дозволив відбудову храму. Якби в той час юдеї не покладалися на Господнє керівництво, це питання стало б для них згубним. “Та око їхнього Бога було над юдейськими керівниками, тож їм не заборонили, аж поки справа не дійде до Дарія”.¹² Намісники царя отримали настільки мудру відповідь, що вирішили написати листа Дарію Гістаспу — тодішньому правителеві Мідо-Персії. Вони послалися на перший указ, виданий Кіром, у якому було повеління відбудувати Божий дім в Єрусалимі, а пов'язані з цим витрати покривати із царської казни. ПЦ 381.5

Дарій почав шукати і знайшов той указ, після чого звелів своїм намісникам, котрі цікавилися цією справою, дозволити продовжувати з відбудови храму. “Лишіть у спокої працю коло Божого дому, — наказав він, — нехай юдейський правитель та ... керівники збудують той Божий дім на його місці”. ПЦ 382.1

Більше того, Дарій проголосив: “Від мене дається наказ про те, що ви маєте зробити для юдейських старшин при відбудові цього дому Божого: з царського майна, що походить із податків за рікою, нехай вправно виплачують кошти тим людям, і без зволікання. А що буде потрібно для всепалення на честь Небесного Бога — телят, баранів, овечок, пшениці, солі, вина й олії, за розпорядженням священиків, які в Єрусалимі, нехай без омани видають їм день-у-день. Щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його”.¹³ ПЦ 382.2

Цар також визначив суворе покарання для тих, хто наважиться будь-яким чином змінити виданий ним документ. Указ закінчувався такими словами: “Нехай Бог, Який оселив там Своє ім'я, знищить кожного царя й народ, який простягнув би свою руку, щоб змінити ці слова на шкоду того Божого дому, що в Єрусалимі! Я, Дарій, наказав! Нехай воно буде пильно виконано!”.¹³ Саме у такий спосіб Господь приготував шлях для закінчення будівництва храму. ПЦ 382.3

Протягом кількох місяців ще до прийняття цього указу ізраїльтяни з вірою продовжували працювати, а Божі пророки підтримували їх своєчасними вістками про Божественний намір щодо Ізраїлю. Через два місяці після проголошення Аггеєм його останньої записаної вістки, Захарія бачив чимало видінь щодо Божої справи на Землі. Ці вістки у формі притч і символів надійшли в час великої тривоги та непевності і мали надзвичайне значення для мужів, які працювали в ім'я Бога Ізраїля. Начальники сподівались, що даний юдеям дозвіл на відбудову храму буде скасований, а тому майбутнє уявлялося їм вельми похмурим. Бог бачив, що Його народ потребує підтримки і підбадьорення відкриттям Його безмежної любові та батьківського співчуття. ПЦ 382.4

У видінні Захарія чув, як ангел Господній запитував: “Господи Саваоте, доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над містами Юди, на які гніваєшся уже сімдесят років?” “І відповів Господь до ангела, що розмовляв зі мною, — зазначає Захарія, — словами добрими, приємними словами”. ПЦ 383.1

“Сказав до мене ангел, що розмовляв зі мною: ‘Оповісти уголос і скажи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я Єрусалимом та Сіоном великим піклуванням. Я гніваюся гнівом великим на ті народи, які живуть у добробуті, бо коли Я мало гнівався, вони множили лихо. Тому так говорить Господь: Я вертаюся знову до Єрусалима з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому... а шнур для вимірювання знову буде протягнутий над Єрусалимом’”.¹⁴ ПЦ 383.2

Пророкові ж було наказано проголосити: “Так говорить Господь Саваот: Знову добром переповняться міста Мої, Господь ще потішить Сіон і знову вибере Єрусалима!”.¹⁴ ПЦ 383.3

Після цього Захарія побачив сили, символічно представлені чотирма рогами, які “розпорошили Юду й Ізраїля та Єрусалим”.¹⁵ Далі він побачив чотирьох теслярів — символ тих засобів, які використовував Господь для відродження Свого народу та відбудови храму. ПЦ 383.4

“Знову підняв я очі свої, — продовжує Захарія, — і побачив: аж ось чоловік, а в його руці шнур для вимірювання. Я спитав: ‘Куди ти йдеш?’ А він відповів мені: ‘Міряти Єрусалим, щоб побачити, яка його ширина і яка його довжина’. Аж ось вийшов Ангел, котрий говорив зі мною, а навпроти нього вийшов інший Ангел. І сказав він до нього: ‘Біжи й скажи цьому юнакові: Єрусалим буде заселений навіть поза своїми стінами через велику кількість людей та худоби, що буде у нього. А Я стану для нього, — говорить Господь, — вогненною стіною навколо, і буду його славою посеред нього’”.¹⁵ ПЦ 383.5

Бог звелів відбудувати Єрусалим. Видіння про вимірювання міста було запевненням у тому, що Він утішить і зміцнить Своїх змучених дітей, виконуючи для них обітниці Свого Вічного Заповіту. Мій захист, сказав Він, буде для них “вогненною стіною навколо” і через них Його слава мала відкритися усім людським дітям. Уся земля мала знати, що Він здійснює для Свого народу. “Радійте і співайте, мешканці Сіону! Серед вас Великий, — Святий Ізраїлів!”.¹⁶ ПЦ 384.1