Пророки і царі

Розділ 39. При вавилонському дворі

(На підставі Даниїла 1)

Серед ізраїльського народу, відведеного на початку сімдесятирічного полону до Вавилону, були ті, кого можна назвати справжніми християнами, мужі-патріоти, міцні, як сталь, у своїй вірності принципам; вони не були зіпсовані егоїзмом і задля вшанування Бога були готові пожертвувати всім. У країні свого полону ці мужі мали виконати Божий намір, а саме: поділитися з язичниками благословеннями через пізнання Єгови. Вони повинні були стати Його представниками. Ці Божі діти у жодному разі не могли піти на компроміс з ідолопоклонниками, натомість понад усе дорожили своєю вірою та ім'ям поклонників живого Бога. І вони це виконали. У добробуті й нещасті вони шанували Бога, а Він вшановував їх. ПЦ 315.1

Той факт, що ці мужі, поклонники Єгови, були невільниками Вавилону і що посуд Божого дому опинився у храмі вавилонських богів, давав привід переможцям хвалькувато заявляти про перевагу своєї релігії та язичницьких звичаїв над юдейськими. Однак через приниження, яких зазнавав Ізраїль за своє відступництво, Господь дав мешканцям Вавилону доказ Своєї верховної влади, святості Своїх вимог і благотворності послуху. Таке свідчення Він міг дати тільки через вірних Йому мужів. ПЦ 315.2

Серед відданих Божих дітей особливим чином вирізнялися Даниїл і три його товариші — яскраві приклади того, ким можуть стати люди, з'єднані з Богом мудрості й сили. З відносно скромних єврейських домівок ці молоді люди, які належали до царського роду, були забрані до найрозкішнішого міста, в палац наймогутнішого монарха світу. Навуходоносор “повелів Ашпеназові, начальникові його євнухів, щоб привів із ізраїлевих синів, з царського і шляхетного роду, юнаків, без жодної вади, гарних на вигляд та вивчених у всякій мудрості, здібних до науки, розумних у знанні і здатних до служби в царському палаці...” ПЦ 315.3

“І були серед них з Юдиних синів Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія”. Побачивши цих надзвичайно перспективних молодих людей, Навуходоносор вирішив дати їм відповідну освіту, аби згодом вони зайняли важливі посади в його царстві. Цар доручив їм вивчати халдейську мову і за три роки здобути освіту, рівноцінну освіті князів його держави, аби таким чином вони могли повністю підготуватися до майбутньої роботи. ПЦ 316.1

Імена Даниїла і його товаришів були змінені на імена халдейських богів. Єврейські батьки надавали дуже великого значення іменам своїх дітей. Часто саме імена визначали риси характеру, які батьки бажали виховати у своїх дітях. Князь опікун полонених юнаків “дав Даниїлові ім'я Валтасар, Ананії — Седрах, Мисаїлові — Мисах, а Азарії — Авденаго”. ПЦ 316.2

Цар не примушував єврейських юнаків зректися своєї віри на користь ідолопоклонства, сподіваючись досягти цього поступово. Він розраховував, що з допомогою видатних язичеських імен, щоденного спілкування з язичницькими звичаями та впливу принадних обрядів язичеського культу зможе спонукати їх відмовитися від віри свого народу і прийняти релігію вавилонян. ПЦ 316.3

Уже на самому початку своєї кар'єри юнаки зазнали серйозного випробування. Вони повинні були вживати їжу й вино з царського столу. Таким чином цар бажав засвідчити свою милість і турботу про їхній добробут. Але частина цих страв посвячувалася на жертву ідолам, тому вся їжа з царського столу була опоганена ідолопоклонством і вживання її розцінювалося як знак пошани до вавилонських богів. Вірність Єгові не дозволяла Даниїлові та його товаришам брати участь у цій трапезі. Навіть якби вони лише робили вигляд, що їдять таку їжу і п'ють вино, то й це означало б зречення своєї віри. Таким чином вони об'єдналися б із язичеством та зганьбили принципи Божого Закону. ПЦ 316.4

Крім цього, юнаки не могли ризикувати своїм фізичним, розумовим і духовним розвитком через згубний вплив розкоші та легковажних розваг. Їм була відома історія Надава й Авігу, про наслідки нестриманості яких розповідалося в пергаментних сувоях П'ятикнижжя. Молоді люди розуміли, що вживання вина згубно позначиться на їхніх фізичних і розумових силах. ПЦ 317.1

Даниїл та його товариші були виховані своїми батьками в дусі суворої стриманості. Вони знали, що Бог спитає їх за використання здібностей, тому жодним чином не повинні були послаблювати свої сили. Таке виховання виявилось для Даниїла і його товаришів захистом від деморалізуючого впливу вавилонського двору. Ніщо не могло примусити їх ухилитися від принципів, засвоєних у ранньому віці через дослідження Слова та втручання Бога. ПЦ 317.2

За бажання Даниїл міг би вважати таке нове середовище вагомим виправданням для порушення суворих принципів стриманості. Можна було б самому собі доводити, що залежний від царя та його милості, а тому не існує іншої можливості, як тільки вживати їжу та вино з царського столу. Він міг думати, що, залишаючись вірним Божественному вченню, він образить царя, за що може поплатитися власним становищем і навіть життям. Знехтувавши Божою Заповіддю, він таким чином зможе зберегти прихильність царя, забезпечить умови для інтелектуального розвитку й осягнення привабливих світських перспектив. ПЦ 317.3

Але Даниїл не вагався. Боже схвалення було для нього дорожчим за прихильність наймогутнішого земного володаря, дорожчим за саме життя. Він вирішив: незважаючи ні на що, залишатися вірним Богові. “Даниїл постановив у своєму серці не осквернятися царською їжею й вином, що пив цар”. У цьому рішенні Даниїла підтримали і три його товариші. ПЦ 317.4

Приймаючи таке рішення, єврейські юнаки були далекі від самовпевненості, а твердо покладалися на Бога. Вони не ставили собі за мету виділитися з-поміж інших, але вирішили, що краще вже вирізнитися, аніж зганьбити Бога. Якби під тиском обставин вони пішли на компроміс із гріхом, то порушення принципу послабило б їхнє розуміння правди й огиду до гріха. Перший невірний крок потягнув би за собою наступні, доки не порушився б зв'язок із Небом і вони остаточно не впали б жертвою спокуси. ПЦ 317.5

“Дав Бог Даниїлові ласку та прихильність з боку начальника євнухів”, а тому його бажання не опоганюватися було зустрінуте з повагою. Проте начальник євнухів вагався. “Боюсь я свого пана царя, оскільки він сам призначив для вас їжу й пиття, — пояснив він Даниїлові. — Бо коли б він побачив ваше обличчя худішим, ніжу інших юнаків вашого віку, то ви зробите мене винним перед царем”. ПЦ 318.1

Тоді Даниїл звернувся до сановника Мелцара, під особливою опікою якого перебували єврейські юнаки, з проханням не давати їм їжі та вина із царського столу. Він запропонував провести десятиденне випробовування, упродовж якого єврейські хлопці споживатимуть просту їжу, у той час як їхні товариші харчуватимуться ласощами з царського столу. ПЦ 318.2

Мелцар, хоч і побоювався незадоволення царя, однак погодився. Даниїл уже наперед знав, що перемога буде за ним. Десятиденне випробування завершилося, і побоювання начальника євнухів виявилися даремними. “їхній вигляд виявися кращим, і вони були здоровіші на тілі, аніж усі молоді люди, що їли царську їжу”. Єврейські юнаки виглядали значно краще за своїх товаришів. Після того Даниїлові та його друзям було дозволено харчуватися простою їжею упродовж усього часу навчання. ПЦ 318.3

Три роки єврейські юнаки вивчали “книги та мову халдеїв”. Протягом усього часу вони залишалися вірними Богові, постійно покладалися на Його силу. Самозречення вони поєднували з цілеспрямованістю, старанністю й наполегливістю. Не через гордість або честолюбство опинилися вони в царському дворі, де люди не знали й не боялися Бога, а з волі Безмежної Мудрості стали невільниками в чужій країні. Відокремлені від позитивного впливу родини та священного спілкування, вони намагалися гідно поводитися задля честі свого поневоленого народу і слави Того, Кому служили. ПЦ 318.4

Твердість, самозречення і чистота єврейських юнаків отримали схвалення Господа, Котрий благословив їх. Він “дав їм пізнання та розуміння всякого письма та мудрості; а Даниїл до того ж мав ще й дар розуміти усякі видіння та сни”. Господь виконав Свою обітницю: “Я шаную тих, хто шанує Мене”.¹ Оскільки Даниїл непохитно довіряв Богові, то Він наділив його ще й пророчим даром. У той час як він навчався від людей обов'язкам придворного життя, Бог учив його читати таємниці майбутнього і за допомогою символів та образів записувати для майбутніх поколінь історію нашого світу аж до кінця часу. ПЦ 319.1

Коли ж надійшов час перевірки, єврейські юнаки склали іспит разом з іншими претендентами на царську службу. Але “з-поміж усіх не знайшлося ані одного такого, як Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія”. Неабияка кмітливість, широкі пізнання, чисте володіння мовою свідчили про великий потенціал їхніх розумових здібностей. “У кожній справі, де треба було мудрості та розуму, і про яку питав їх цар, він бачив, що вони вдесятеро мудріші від усіх чарівників та заклиначів, що були в усьому його царстві”. “І вони почали служити перед царем”. ПЦ 319.2

При вавилонському дворі були зібрані представники всіх країн — надзвичайно талановиті, здібні люди, носії найвищої культури свого часу, однак єврейські юнаки не мали собі рівних серед них. Вони були неперевершені у фізичній силі і вроді, розумових здібностях і начитаності. Їхня струнка статура, тверда пружна хода, чудова зовнішність, непорушність почуттів, свіже легке дихання — усе це красномовно свідчило про добрі звички і благородство, котрими природа обдаровує слухняних її законам. ПЦ 319.3

У пізнанні мудрості вавилонян Даниїл та його друзі значно перевершили інших учнів, проте знання вони отримали не випадково, а завдяки старанному використанню своїх природних здібностей під керівництвом Святого Духа. Вони підтримували зв'язок із Джерелом усякої мудрості, а в основу своєї освіти поклали пізнання Бога. З вірою молоді люди молилися про отримання мудрості і жили відповідно до своїх молитов. Вони бували там, де Бог міг благословити їх, уникали всього, що могло послабити їхні сили, і використовували кожну можливість для здобуття різних знань. Вони дотримувалися тих принципів життя, які сприяли зміцненню інтелекту, і прагнули опанувати науки з єдиною метою — прославити Бога. Молоді люди усвідомлювали: щоб бути достойними представниками правдивої релігії серед багатьох фальшивих релігій язичництва, необхідно володіти ясним розумом, удосконалюючи християнський характер. Сам Бог був їхнім Учителем. Постійно молячись, сумлінно навчаючись і підтримуючи зв'язок із Невидимим, вони, як і Енох, ходили з Богом. ПЦ 319.4

Справжній успіх у будь-якій справі — не випадковість і не подарунок долі, а виявлення Божого провидіння, нагорода за вірність й розважливість, доброчесність і наполегливість. Чудові розумові здібності і висока моральність не є справою випадку. Бог дає можливості, а успіх залежить від того, як людина їх використає. ПЦ 320.1

У той час, як Бог викликав у Даниїла та його товаришів “бажання і дію за Своєю доброю волею”,² вони дбали про власне спасіння. У цьому й полягає Божественний принцип співпраці, без якого неможливо досягти справжнього успіху. Людські зусилля без Божественної сили даремні, однак і Божественні зусилля часто не приносять успіху без людських старань. Ми сповнимось Божою благодаттю лише тоді, коли виконаємо свою частину роботи. Його благодать дається, щоб викликати в нас бажання і дію, але вона не може замінити наших зусиль. ПЦ 320.2

Подібно до того як Господь співпрацював із Даниїлом та його товаришами, Він співпрацюватиме з тими, хто намагається виконувати Його волю. Посилаючи Свого Духа, Він зміцнить усякий добрий намір, кожне благородне рішення. Усі, котрі прямують шляхом послуху, зустрінуть чимало перешкод. Могутня підступна сила притягатиме їх до світу, але Господь здатний зруйнувати все, що може принести поразку Його вибраним; Його силою вони спроможні перемогти кожну спокусу, перебороти всі труднощі. ПЦ 320.3

За Божим провидінням Даниїл та його товариші потрапили в товариство великих людей Вавилону, щоб явити Його характер язичникам. Як вони змогли посісти таке почесне й відповідальне становище? Саме вірність у малому визначила усе їхнє подальше життя. Вони шанували Бога виконанням як незначних, так і відповідальних обов'язків. ПЦ 321.1

Подібно до того як Бог покликав Даниїла бути Його вісником у Вавилоні, так нині Він закликає нас стати Його свідками в сучасному світі. Він бажає, щоб ми відкривали людям принципи Його Царства як у незначних, так і великих життєвих справах. Багато хто з людей чекають, коли їм буде доручена якась визначна робота, втрачаючи при цьому щодня можливості для виявлення своєї вірності Богові. З дня на день вони нехтують виконанням дрібних життєвих обов'язків. У той час як люди чекають на велику справу, де могли б застосувати свої уявні видатні таланти і в такий спосіб задовольнити честолюбні прагнення, їхні дні минають безповоротно. ПЦ 321.2

У житті справжнього християнина не існує нічого незначного; в очах Всемогутнього кожний обов'язок важливий. Господь з точністю відзначає кожну нагоду для служіння. Невикористані здібності враховуватимуться так само, як і використані. На Божому суді буде відзначено, що ми могли зробити, але не зробили через те, що не використали своїх можливостей для прославлення Бога. ПЦ 321.3

Благородний характер — не випадковість і не результат особливих дарів або милості Провидіння. Він є наслідком самодисципліни, підкорення нижчої природи людини вищій, посвячення себе на служіння Богові й людям. ПЦ 321.4

Бог і сьогодні нагадує молоді про вірність принципам стриманості, виявлену єврейськими юнаками. І нині існує потреба в мужах, які, подібно до Даниїла, чинитимуть та відстоюватимуть правду. Потрібні чисті серця, сильні руки й мужність, адже боротьба між пороком і доброчесністю вимагає постійної пильності. Сатана підступає до кожної душі з найпривабливішими спокусами, змушуючи її потурати своєму апетитові. ПЦ 321.5

Тіло — найважливіше середовище, де разом із формуванням характеру розвиваються розум і душа. Саме тому ворог людських душ спрямовує свої спокуси на послаблення і руйнування наших фізичних сил. Його успіх у цій справі часто призводить до того, що зло повністю опановує людиною. Якщо нахили нашого фізичного єства не перебуватимуть під контролем вищої сили, це неминуче призведе до падіння і смерті. Тіло повинно підкорятися вищим силам людини. Пристрасті мають перебувати під контролем волі, а її, у свою чергу, контролює Бог. Нашим життям мусить управляти царственна сила розуму, освячена Божественною благодаттю. Сила інтелекту, запас фізичної життєвої енергії, тривалість життя залежать від незмінних законів. Завдяки послухові цим законам людина може отримати перемогу над собою, своїми нахилами, “началами, владами, світовими правителями цього віку”, над “піднебесними духами злоби”.³ ПЦ 321.6

У стародавньому ритуалі жертвоприношень, який символізував Євангеліє, жодна жертва з вадою не могла бути принесена на Божий вівтар. Жертва, що символізувала собою Христа, мала бути бездоганною. Слово Боже використовує цей приклад, аби пояснити, якими повинні бути Його діти — “жертвою живою”, “святими й непорочними”.⁴ ПЦ 322.1

Цим достойним єврейським юнакам були притаманні такі ж пристрасті, що й нам, однак, незважаючи на згубний вплив вавилонського двору, вони залишалися непохитними, бо покладалися на безмежну Силу. Для язичницького оточення вони стали втіленням доброти і благодійства Бога та любові Христа. Їхній досвід — це приклад перемоги принципу над спокусою, чистоти над зіпсованістю, відданості й вірності над безбожництвом та ідолопоклонством. ПЦ 322.2

Сучасна молодь також може володіти силою Даниїла. Навіть серед несприятливих обставин молоді люди можуть черпати з того ж самого джерела сили, мати таке ж самовладання та виявляти в житті такі ж чесноти. Існує безліч спокус потурати своїм бажанням, особливо у великих містах, де доступні й привабливі усі види чуттєвих задоволень, проте завдяки Божественній благодаті християни можуть залишатися твердими у своєму бажанні шанувати Бога. Тверде рішення і невтомна пильність допоможуть їм протистояти будь-якій спокусі, що загрожує душі. Але перемогу отримає лише той, хто вирішив чинити правду тільки тому, що це — правда. ПЦ 322.3

Яким же прекрасним було життя цих шляхетних євреїв! Залишаючи батьківський дім, вони навіть гадки не мали, яка доля їх чекає. Вірні й непохитні, вони підкорилися Божественному керівництву, щоб через них Бог міг виконати Свій намір. ПЦ 323.1

Такі ж великі істини, котрі Бог відкрив через цих мужів, Він бажає явити через молодь і дітей наших днів. Життя Даниїла та його товаришів є наочним прикладом того, що Бог зробив тим, котрі довіряються Йому і всім серцем прагнуть виконати Його наміри. ПЦ 323.2