Пророки і царі

Розділ 30. Звільнення від ассирійського ярма

У час серйозної національної небезпеки, коли ассирійські війська окупували Юдею і, здавалося, що вже ніщо не зможе врятувати Єрусалим від повного знищення, Єзекія, покладаючись на силу Єгови, зібрав усі сили свого царства, аби з непохитною мужністю дати відсіч язичеським загарбникам. “Будьте міцні та мужні, не бійтеся і не лякайтеся ассирійського царя та усього того натовпу, що з ним, — напучував Єзекія мужів Юди, — бо з нами більше, ніж із ним. З ним сила тілесна, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам і воювати в наших битвах”.¹ ПЦ 232.1

Єзекія не безпідставно сподівався успішного результату війни. Хоч зарозумілий ассирієць на певний час мав стати жезлом Божого гніву для покарання народів, однак і його пануванню мав надійти кінець. “Не бійся ассирійця, — повідомив Господь мешканцям Сіону за кілька років до цих подій через Ісаю, — бо ще недовго... І підніме на нього бича Господь Саваот, як тоді, коли побив Він Мадіама при скелі Орев, і як підняв палицю Свою над морем на Єгипет! У той день його тягар зніметься з твоїх плечей і його ярмо не буде тяжіти на твоїй шиї”.² ПЦ 232.2

В іншому пророцтві, проголошеному “в рік смерті царя Ахаза”, Ісая наголосив: “Господь Саваот поклявся: Як Я задумав, так воно і станеться, і як Я призначив, так і здійсниться. Я розіб'ю ассирійця в Моїй країні, і на Моїх горах Я розтопчу! Його ярмо здійметься з них, і його тягар буде скинутий з їхніх плечей! Це вирок, призначений для усієї землі, і це та рука, яка простягнута на всі народи. Бо Господь Саваот призначив, і хто це може відмінити? Рука Його простягнута, — хто відверне її?”.³ ПЦ 232.3

Влада гнобителя мала бути зламана. Однак, відповідно до угоди, укладеної Ахазом, Єзекія в перші роки свого царювання продовжував сплачувати данину ассирійцям. Тим часом, “порадившись зі своїми старійшинами та військовими”, цар робив усе можливе для захисту царства. Він подбав про достатнє забезпечення Єрусалима водою, у той час як за його стінами відчувалася її нестача. “Єзекія взявся до роботи, і відновив увесь зруйнований мур, поставив на ньому башту, а поза тим муром побудував ще один, укріпив Мілло в Давидовому Місті, і виготовив багато зброї та щитів. І настановив він над народом військових начальників”.⁴ Було зроблено все, щоб підготуватись до тривалої облоги. ПЦ 233.1

На час, коли Єзекія став царем в Юдеї, ассирійці вже полонили велику кількість ізраїльтян із північного царства. Через кілька років після цього, коли цар ще продовжував укріпляти оборону Єрусалима, ассирійці взяли в облогу Самарію, захопили її, а десять племен розпорошили по багатьох провінціях ассирійського царства. Кордони Юдеї знаходилися зовсім близько, а до Єрусалима було менш як вісімдесят кілометрів; багаті скарби храму могли спокусити ворога повернутися. ПЦ 233.2

Тому цар Юдеї вирішив зробити зі свого боку все, аби приготуватися до відсічі ворога; зробивши все, на що тільки була здатна людська винахідливість та енергія, він зібрав свої війська і закликав їх бути мужніми. “Серед тебе Великий — Святий Ізраїлів! — з такими словами пророк Ісая звертався до юдеїв. З нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та вести наші війни”.⁴ ПЦ 233.3

Ніщо так швидко не сприяє зміцненню віри, як надія на Бога. Цар Юдеї приготувався до прийдешньої бурі, яка неухильно насувалася. Упевнений у здійсненні виголошеного проти ассирійців пророцтва, Він повністю покладався на Бога. “Народ же покладався на слова Єзекії, Юдиного царя”.⁴ Що з того, що ассирійське військо, натхненне своїми перемогами над наймогутнішими народами землі, у тому числі й над Самарією в Ізраїлі, спрямує свій удар проти Юди? Що з того, що вони вихвалятимуться: “Оскільки моя рука загарбала царства, в яких було більше кумирів, ніж в Єрусалимі та Самарії, то хіба не зроблю я так само з Єрусалимом та його бовванами, як зробив я із Самарією і її богами?”.⁵ Юдеї немає чого боятися, бо вона покладається на Єгову. ПЦ 233.4

Врешті-решт, довгоочікувана криза настала. Отримуючи перемогу за перемогою, ассирійські війська підійшли до Юдеї. Упевнені в перемозі, воєначальники Розділ или свою армію на дві частини: одна мала зустрітися з єгипетським військом на півдні, а друга — взяти в облогу Єрусалим. ПЦ 234.1

Тепер Юдейському царству залишалося єдине — покластися на Бога. Усяка можливість допомоги з боку Єгипту була відрізана, і жодний інший сусідній народ не міг простягнути їм дружню руку. ПЦ 234.2

Ассирійські воєначальники, упевнені в силі своєї дисциплінованої армії, влаштували переговори зі старійшинами Юдеї, під час яких зухвало вимагали капітуляції міста. Вимога супроводжувалася блюзнірськими висловами проти Бога євреїв. Через слабкість і відступництво Ізраїлю та Юди Боже ім'я вже не викликало страху серед народів, а стало об'єктом постійного зневажання. ПЦ 234.3

“Скажіть Єзекії, — проголошував один із воєначальників Санхеріва, — отак сказав великий цар, цар ассирійський: Що то за надія, на яку ти так покладаєшся? Чи ти гадаєш, що пусті слова на війні можуть замінити розумну раду і силу? На кого ти покладаєшся, що збунтувався проти мене?”.⁶ ПЦ 234.4

Переговори відбувалися за воротами міста, однак вартові на мурах мали можливість все чути. І коли представники ассирійського царя голосно висували свої вимоги юдейським старійшинам, останні просили їх говорити сирійською, а не юдейською мовою, щоб люди на мурах не розуміли змісту переговорів. Великий чашник, глава делегації ассирійського царя, глузуючи з цієї пропозиції, заговорив юдейською мовою ще голосніше: “Слухайте слова великого царя, царя ассирійського! Так говорить цар: Нехай не обманює вас Єзекія, бо він не зможе вас врятувати! І нехай не запевняє вас Єзекія Господом, говорячи: Господь напевно врятує нас і не буде віддане це місто в руки царя ассирійського. ПЦ 234.5

Не слухайте Єзекії! Так говорить цар ассирійський: укладіть зі мною мир, та вийдіть до мене! Кожен із вас їстиме свій виноград і плоди зі своєї смоківниці, питиме воду зі своєї копанки, аж поки я не прийду й не візьму вас у таку ж землю, як ваша — в землю пшениці та виноградного соку, в землю хліба та виноградників. ПЦ 235.1

Нехай же не баламутить вас Єзекія, говорячи: Господь врятує нас! Хіба ж боги інших народів врятували кожен свій край від руки ассирійського царя? Де боги Хамату та Арпаду? Де боги Сефарваїму? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки? Котрий з-поміж усіх богів тих країн урятував свою землю від моєї руки? Так невже ж Господь спасе Єрусалим від моєї руки?”. ПЦ 235.2

На ці глузування Юдеї “не відповідали ані слова”. Переговори закінчилися. Представники юдейського народу повернулися до Єзекії у розірваних шатах “і донесли слова великого чашника”.⁷ Коли цар довідався про таке блюзнірство, то “роздер свої шати, покрився веретищем, пішов до Господнього дому”.⁸ ПЦ 235.3

До Ісаї був посланий вісник з повідомленням про результат переговорів. “Цей день — це день горя, смутку та сорому! — передали вони йому слова царя. — Може, Господь, Бог твій, почувши всі слова великого чашника, якого послав його пан, ассирійський цар, щоб зневажити живого Бога, покарає за ті слова, які Господь, Бог твій, чув. А ти помолись за цей останок, який ще є”. ПЦ 235.4

“І молився цар Єзекія та пророк Ісая, син Амосів, з того приводу, і кликали до неба”.⁸ ПЦ 235.5

Бог відповів на молитви Своїх рабів. Через Ісаю Він передав вістку для Єзекії: “Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що ти почув, і якими ображали Мене слуги ассирійського царя! Ось Я нашлю на нього такого духа, що він почує вістку, і повернеться у свою землю. Я вражу його мечем у його ж землі”.⁸ ПЦ 235.6

Після переговорів з юдейськими старійшинами ассирійські делегати відразу ж повідомили про все свого царя, котрий з частиною свого війська чекав наближення єгипетської армії. Вислухавши повідомлення, Санхерів написав “листа з лайкою на Господа, Ізраїлевого Бога, і говорив проти Нього таке: ‘ Як боги народів інших країн не врятували своїх народів від моєї руки, так і Бог Єзекії не спасе народу Свого від моєї руки!’”.⁸ ПЦ 235.7

Зухвала погроза супроводжувалася такими словами: “Нехай не зводить тебе Бог твій, на Якого ти надієшся, кажучи: Не попаде Єрусалим у руки ассирійського царя. Ти напевно чув, що зробили ассирійські царі із усіма землями і як вони їх спустошили! А ти один хочеш врятуватись? Хіба боги народів, яких понищили предки мої: Гозана, Харана, Рецефа і синів Едена, що в Теласарії спасли їх? Де цар Гамата, цар Арпаду, цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?”.⁹ ПЦ 236.1

Коли цар Юдеї отримав такого дошкульного листа, він приніс його до храму і “розгорнув перед Господом”. “Єзекія молився із сильною вірою, прохаючи допомоги Неба, і щоб народи землі могли пізнати, що Бог євреїв живий і продовжує царювати”. Від успіху цієї справи залежала честь Єгови; тільки Він міг послати визволення. ПЦ 236.2

“Господи, Боже Ізраїля, що сидиш на херувимах! — благав Єзекія. — Ти єдиний Бог над усіма царствами землі; Ти створив небеса та землю! Нахили, Господи, вухо Своє і по чуй! Відкрий, Господи, очі Свої і побач. Почуй слова Санхеріва, якими він прислав ображати Живого Бога! Воно й справді, Господи, ассирійські царі дійсно спустошили ті народи та їхні землі. Вони повкидали їхніх богів у вогонь, бо то ж і не боги вони, а діло людських рук, дерево та камінь, тому і понищили їх. Але тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що тільки Ти Господь, Бог єдиний!”.⁹ ПЦ 236.3

“Пастирю Ізраїля, прихили вухо! Ти, що провадиш, немов отару, Йосифа, що на Херувимах сидиш, як у сяйві, з'явися перед обличчям Єфрема, Веніямина і Манасії! Збуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас! Боже, віднови нас, і хай засяє обличчя Твоє, — і ми спасемося! ПЦ 236.4

Господи, Боже Саваоте, доки Ти гніватимешся, не зважаючи на молитви народу Свого? Ти годував їх хлібом із сльозами, і поїв їх щедро сльозами... Ти видав нас на наругу нашим сусідам, і глузують з нас вороги наші... Боже Саваоте, обнови нас, хай засяє обличчя Твоє, — і ми спасемося! Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти прогнав народи, щоб її посадити, Ти приготував для неї місце, вона пустила коріння і заповнила землю. Гори вкрилися тінню її, віттям її — Божі кедри. Аж до моря розкинулись галузки її, а паростки її — аж до самої річки! Але навіщо розвалив Ти огорожу її, так що всі, хто проходить дорогою, нищать її? Пустошить її вепр лісовий, і дика звірина на ній випасається! Боже Саваоте, — повернися ж, споглянь із Небес, подивися, і відвідай цей виноградник, і збережи те, що насадила правиця Твоя, на галузку, яку ти для Себе зміцнив!... Ти нас оживи, і ми визнаватимемо ім'я твоє! Господи, Боже сил, обнови нас, хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемося!”.¹⁰ ПЦ 236.5

Молитва Єзекії за Юдею і честь Вседержителя відповідала намірам Божим. Під час посвячення храму Соломон у своїй молитві подяки просив Господа “день-у-день творити правду... Своєму народові Ізраїлеві, щоб усі народи на землі зрозуміли, що тільки Господь — є Бог, і ніхто інший”.¹¹ Особливе милосердя Господь мав виявляти під час війни та облоги ворожою армією, коли старійшини Ізраїлю благатимуть в домі молитви про визволення. ПЦ 237.1

Єзекія не залишився без надії. Ісая послав сказати йому: “Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я вислухав твою молитву до Мене щодо Санхеріва, царя ассирійського. Ось що сказав Господь про нього: ‘Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму. ПЦ 237.2

Кого лякав ти та ображав, на кого підняв ти голос і звисока подивився? На Святого Ізраїлевого! Через послів своїх ти ображав Господа, кажучи: На моїх численних колісницях я зійшов на гори високі, у нетрі Лівану, і рубав його найвищі кедри, найдобірніші його кипариси, і дістався до самого вершка — до густого лісу його. Я копав і пив чужі води, висушував стопами своїх ніг усі єгипетські ріки! ПЦ 237.3

Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я, і за днів стародавніх Я задумав, а тепер виконую це, щоб обернути в купи руїн міста-твердині?! А мешканці їхні безсилі, налякані, збентежені, стали, немов зілля на полі, мов бадилля зеленіюче, як трава на покрівлях і попалене збіжжя, яке не достигло. ПЦ 237.4

Чи ти сидиш, виходиш, чи входиш, Я знаю і твоє проти Мене обурення. За те, що ти біснувався проти Мене, так що твоє зухвальство вразило вуха Мої, то Я в твої ніздрі вправлю Моє кільце, а вудило Моє — в твій рот. Я тебе поверну назад тією ж дорогою, якою ти прийшов!’”¹² ПЦ 238.1

Юдейський край був спустошений армією завойовників, але Бог обіцяв чудовим чином задовольняти потреби Його народу. Єзекії було сказано: “А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя, що було посіяне, а другого року — те, що вродить саме, а третього року — сійте та жніть, садіть виноградники і їжте їхні плоди. Останок же Юдиного дому, що залишився живим, пустить знову коріння, і принесе плоди угорі. Бо з Єрусалима вийде останок, врятоване — від гори Сіону. Горливість Господа Сил зробить це! ПЦ 238.2

Тому ось що сказав Господь про ассирійського царя: він не увійде у це місто, і стріли туди не пустить, не виступить зі щитом проти нього, і валу проти нього не насипле! Якою дорогою прийде, такою і повернеться; у місто ж це він не ввійде, говорить Господь! Це місто Я захищу для спасіння заради Себе та заради Давида, Мойого слуги!”¹² ПЦ 238.3

Визволення прийшло тієї ж ночі. “Вийшов Ангел Господній, і побив в ассирійському таборі сто вісімдесят п'ять тисяч”¹² — “усіх хоробрих вояків, начальників і князів у війську царя ассирійського”.¹³ ПЦ 238.4

Незабаром вістка про це жахливе покарання армії, посланої захопити Єрусалим, дійшла до Санхеріва, котрий усе ще охороняв підступи до Юдеї з боку Єгипту. Переляканий ассирійський цар негайно відступив і “повернувся засоромлений у свою країну”. Однак царювати йому довелося недовго. Згідно з пророцтвом щодо його несподіваної смерті, Санхерів був убитий своїми ж домочадцями; “замість нього на престол зійшов його син Есар-Хаддон”.¹⁴ ПЦ 238.5

Бог євреїв переміг гордих ассирійців. Честь Єгови була відновлена перед очима оточуючих народів. Серця мешканців Єрусалима переповнювала свята радість. Їхні гарячі благання про визволення супроводжувалися каяттям у гріхах і щирими сльозами. У своїй великій потребі вони повністю довірилися силі Бога, і Він не залишив їх. Тепер у дворах храму лунали урочисті похвальні пісні: “Бог відомий в Юдеї, Його Ім'я велике в Ізраїлі! У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні. Там ламав Він стріли лука, щит, меч і війну! У сяйві Ти, величний, потужніший від гір відвічних. Ограблені відважні серцем, сон обняв їх, зомліли у всіх вояків руки... Від Твоєї погрози, о Боже Якова, глохне верхівець та кінь. Ти грізний, і хто перед Тобою устоїть під час гніву Твого? Коли звіщаєш суд Твій із Небес, то лякається і німіє земля, коли Бог на суд підводиться, щоб спасти всіх покірних землі! Справді й гнів людини Тебе славить, з останку гніву Ти робиш Собі оздобу. Складайте обітниці й виконуйте Господу, Богові нашому; нехай усі, хто Його оточує, несуть дари Грізному. Він дух вельмож у покоряє, страшний Він для земних царів!”.¹⁵ ПЦ 238.6

З історії розквіту і падіння ассирійської імперії можна взяти чимало уроків сучасним народам землі. Славу Ассирії в час її найбільшого розквіту Святе Письмо порівнює з благородним деревом у Божому саду, яке підносилося над усіма іншими деревами. ПЦ 239.1

“Ось Ашшур, мов кедр Ливанський, з прекрасним гіллям, з рясним листям, високий на зріст; верховіття його сягало хмар... в його тіні жили всі сильні народи. І був він вродливий висотою своєю, віттям своїм розлогим, бо його корінь перебував біля великих вод. Кедри в Божому саду не могли з ним рівнятись, кипарисам до його гілляк було далеко, навіть платани не досягали його віття. Жодне дерево в Божому садку не могло рівнятись з ним красою своєю... Йому заздрили навіть едемські дерева, що були в Божому саду”.¹⁶ ПЦ 239.2

Але ассирійські правителі не використовували цих надзвичайних благословень для добра людства; натомість стали бичем для багатьох народів. Безжалісні, байдужі до Бога та ближніх, вони настирно примушували всі народи визнавати верховну владу бога Ніневії, яких підносили понад Всевишнім. Бог послав до них Йону з вісткою перестороги; на деякий час вони впокорилися перед Господом Сил, шукаючи прощення. Однак згодом знову вдалися до ідолопоклонства та завоювання світу. ПЦ 239.3

Пророк Наум, згадуючи беззаконня Ніневії, виголосив: “Горе місту кровожерному, повному неправди і насилля, його здирству не видно кінця! Ось чути ляскіт батога, гуркіт коліс, і чвал коней... Мечі і ратища виблискують, велика кількість убитих... Ось Я виступаю проти тебе, — говорить Господь Саваот”.¹⁷ ПЦ 239.4

З безпомилковою точністю Безмежний Бог веде рахунок діянням народів. Доки Він у Своїй милості закликає до покаяння, цей рахунок залишається відкритим, але коли цифри досягають певної, встановленої Богом риски, тоді милість поступається місцем Його гніву. Рахунок закривається. Божественне терпіння закінчується. Милість більше не благає людей. ПЦ 240.1

“Господь довготерпеливий і силою потужний, але винуватого Він не очистить. Господь, — у бурі та в вихорі дороги Його, а хмари — курява від стіп Його. Як загнівається Він на море, то висушує його, всі ріки залишаються без води; в'яне Башан та Кармел, і квітка Лівану. Гори тремтять перед Ним, а підгірки тануть; перед Ним трясеться земля, Всесвіт та усі її мешканці. Хто встоїть перед гнівом Його і хто стане у полум'ї Його обурення? Його гнів виливається наче вогонь, розпадаються скелі перед Ним!”.¹⁸ ПЦ 240.2

Ось чому Ніневія, “оте веселе місто, що безпечно живе і говорить у серці своєму: ‘Я, і немає крім мене вже більше нікого’”, перетворилося на пустку, — “знищене та зруйноване”, стало “руїною, лігвом левів і пасовищем левчуків; в ньому спокійно ходили лев, левиця та левеня, — і ніхто не полохав їх!”.¹⁹ ПЦ 240.3

Дивлячись у майбутнє, коли гордість Ассирії буде понижена, Софонія пророкував: “І спочиватимуть посеред неї стада, усякі польові звірі. І пелікан, і чапля ночуватимуть на різьбяних мистецьких прикрасах, сови кричатимуть у вікнах, а на порозі ворона, бо окладини кедрові зникнуть”.¹⁹ ПЦ 240.4

Великою була слава Ассирійського царства; не менш великим було і його падіння. Пророк Єзекіїль, символічно представляючи Ассирію благородним кедром, передрік її падіння внаслідок гордості й жорстокості. Він писав: “Так сказав Господь Бог: За те, що ти... підняв верховіття своє аж у хмари, і запишалось серце твоє... за те видав Я тебе в руки Володаря народів. Він учинить з тобою відповідно до твого беззаконня і знищить тебе! Чужинці, найлютіші з народів, зрубають і відкинуть його. На гори й на всі долини попадають галузки його; гілляки його, поламані, валятимуться при всіх потоках землі. Усі народи землі повиходять з тіні його й покинуть його. На його поваленім стовбурі сидітиме все небесне птаство, а на його галуззі спочиватимуть усі польові звірі; щоб жодні дерева при воді не пишалися своїм високим зростом... ПЦ 240.5

Так говорить Господь Бог: Того дня, як він зійшов у шеол, учинив Я жалобу... а всі польові дерева затужили по ньому. Від звуку його падіння затремтіли народи”.²⁰ ПЦ 241.1

До кінця часу розквіт і падіння Ассирії мають залишатися наочним уроком для всіх людей. І нині Бог питає людей землі, які у своїй гордості і зарозумілості повстають проти Нього: “Якому з едемських дерев ти став рівним у славі та величі? Однак ти будеш принижений разом з іншими едемськими деревами до підземної глибини”²⁰. ПЦ 241.2

“Добрий Господь, притулок в день утиску; Він знає тих, котрі на Нього надіються! Але повінню, що з берегів виходить, Він дощенту знищить усіх, хто намагається піднестися над Всевишнім”²¹. ПЦ 241.3

“Буде понижена гордість Ашшуру, і від Єгипту відніметься берло”²². Усе це вірно не лише щодо народів, які повставали проти Бога у давнину, а й відносно сучасних народів, які відмовляються виконувати Божественну волю. У день остаточної відплати, коли праведний Суддя всієї землі “просіє народи”²³ і праведним буде дозволено увійти до Божого міста, під небесним склепінням пролунають тріумфальні пісні викуплених. “Ваша пісня залунає, — говорить пророк, — яку ніч, коли відзначають свято, і радість серця вашого буде, як радість того, хто під сопілку йде на гору Господню, до Скелі Ізраїля. І Господь дасть почути велич голосу Свого... бо від голосу Господа стрепенеться Ашшур, який жезлом буде битий. Кожен удар — караючою палицею, яку Господь на нього спустить, буде під звуки арф і бубнів”²³. ПЦ 241.4