Дії апостолів

Розділ 1. Божий план щодо його церкви

Церква — це визначений Богом засіб для спасіння людей. Вона була створена для служіння, і її місія полягає в тому, щоб нести Євангеліє світові. Від початку Божий план передбачав, щоб Його Церква віддзеркалювала у світі Його повноту і щедроти. Члени Церкви, яких Він покликав із темряви до чудового Свого світла, повинні являти Його славу. Церква — сховище скарбів благодаті Христової, і через неї у кінцевому результаті буде виявлена “правителям і владам на небесах багатогранна Божа премудрість” (Ефес.3:10). ДА 5.1

У Святому Письмі міститься чимало чудових обітниць щодо Церкви. “Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів” (Ісаї 56:7). “Я вирощу в них буйну рослинність, ніхто не буде більше гинути з голоду на землі, і вони не зазнаватимуть більше зневаги від народів. Вони зрозуміють, що Я, Господь, — Бог їхній, що Я з ними, а вони, дім Ізраїля — Мій народ, — слово Господа Бога. Ви — Мої вівці, вівці Мого пасовиська, а я — Бог ваш, — слово Господа Бога” (Єзек.34:29-31). ДА 5.2

“Ви свідки Мої, говорить Господь, та Мій слуга, якого Я вибрав, щоб ви знали й Мені повірили, та зрозуміли, що це Я. До Мене не було Бога, який міг би бути створений передо Мною, і не може бути такого, що був створений по Мені! Я, Я — Господь, і крім Мене немає Спасителя! Я сказав, спас, оголосив, а не чужий бог між вами. Ви ж свідки Мої... Я, Господь, покликав Тебе для перемоги, і буду міцно тримати Тебе за руки, Я берегтиму Тебе, поставлю Тебе у Заповіт народові, Світлом язичникам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язнів з в'язниці, а з темниці — тих, що сидять у темряві” (Ісаї 43:10-12; 42:6-7). ДА 5.3

“Я вислухаю Тебе в час сприятливий, у день спасіння Тобі допоможу. Я стерегтиму Тебе, і поставлю Тебе у заповіт народові, щоб обновити землю, щоб поділити спустошену спадщину, щоб в'язням сказати: ‘Виходьте’, а тим, хто в темноті: ‘Покажіться!’ При дорогах вони будуть пастися; будуть по всіх верховинах їхні пасовиська. Ні голоду, ні спраги не зазнають; і не вдарить їх спека, ані сонце, — бо Той, Хто їх милує, водитиме їх, і до водних джерел поведе їх. І зроблю дорогами всі гори, шляхи будуть піднесені!.. ДА 6.1

Радійте, небеса, звеселися, земле, вигукуйте весело, ви, гори, бо Господь потішив Свій народ, і змилосердився над Своїми пригніченими! А Сіон сказав: Господь покинув мене, і Владика мій про мене забув... Та чи забуде жінка своє немовля, щоб не пожаліти сина утроби своєї? Та хоча б вона й забула, то Я не забуду тебе! Глянь! Я записав тебе на долонях Своїх, твої мури завжди передо Мною” (Ісаї 49:8-16). ДА 6.2

Церква — це Божа фортеця, Його місто-сховище в бунтівливому світі. Усяке відступництво Церкви — це зрада по відношенню до Того, Хто викупив людство кров'ю Свого Єдинородного Сина. Від початку Церква на землі складалася з вірних душ. У кожному столітті Господь мав Своїх вартових, які вірно свідчили сучасникам. Ці вартові звіщали вістку перестороги і, коли одні змушені були скласти свою зброю, інші продовжували їхню справу. Бог уклав Заповіт зі Своїми свідками, об'єднавши земну Церкву з Церквою Небесною. Він посилав Своїх ангелів на служіння Церкві, і пекельні ворота не могли здолати Його народ. ДА 6.3

Упродовж багатьох століть переслідувань, боротьби й темряви Бог підтримував Свою Церкву. Жодна хмара не затьмарювала її без Його волі. Жодна протидіюча сила не повставала без Його відома. Він не залишав Свою Церкву, а відкривав у пророцтвах подальший хід подій; і те, що провіщали натхненні Його Духом пророки, збувалося у визначений час. Усі Його наміри виконаються. Його Закон непорушно з'єднаний з Його престолом, і жодні сили зла не зможуть знищити його. Істина — богонатхненна; вона охороняється Богом і здатна подолати будь-який опір. ДА 6.4

Упродовж віків духовної темряви Церква Божа була подібна до міста, розташованого на пагорбі. Із віку у вік протягом багатьох поколінь в її середовищі викладалося чисте небесне вчення. Хоч часом може видаватися, що Церква слабка і недосконала, вона завжди є об'єктом особливої уваги Бога. Це те місце, де завжди діє Його благодать і де Він з особливим задоволенням виявляє Свою силу, здатну перетворювати серця. ДА 7.1

“До чого, — запитує Христос, — уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його?” (Марк.4:30). Він не міг порівняти його із царствами світу, оскільки в цьому світі Він не знайшов нічого, до чого можна було б його уподібнити. Панування земних царств можливе завдяки застосуванню фізичної сили; для Христового ж Царства сила зброї чи насильство — неприйнятні. Воно покликане підносити й облагороджувати людство. Божа Церква — оплот святого життя; вона наділена різноманітними дарами та силою Святого Духа. її члени знаходять щастя, ощасливлюючи своїх ближніх, допомагаючи та приносячи їм благословення. ДА 7.2

Господь бажає здійснити через Свою Церкву велику справу, щоб Його Ім'я було прославлене. Ця робота образно представлена у видінні Єзекіїля про цілющий потік: “Ця вода тече в східний край; вона пливе степом й увіллється в море, й вода в ньому стане здоровою. Скрізь, де пройде той потік, кожна жива тварина, що рухається в ньому, буде жити... А понад потоком, на його берегах, по цім і по тім боці, ростимуть усякі плодові дерева; його листя не буде в'янути, і не перестане родити плід його; щомісяця достигатимуть плоди, бо вода для них тече зі святині. Плоди його будуть на їжу, а його листя на ліки” (Єзек.47:8-12). ДА 7.3

Від початку Бог посилав благословення світові через Свій народ. Бог зробив Йосифа джерелом життя для народу стародавнього Єгипту. Завдяки чесності й благопристойності Йосифа було збережене життя усього того народу. Через Даниїла Бог урятував життя всім мудрецям Вавилону. Ці приклади визволення є наочними уроками; вони показують, які духовні благословення пропонуються світові через зв'язок із Богом, Якому поклонялися Йосиф і Даниїл. Людина, у серці якої перебуває Христос і яка являє світові Його любов, є співпрацівником Божим для благословення людства. Коли вона отримує від Спасителя благодать, щоб передавати іншим, усе її єство випромінює потоки духовного життя. ДА 7.4

Бог обрав Ізраїля, щоб через нього відкрити Свій характер людям. Він бажав, аби вони стали джерелами спасіння у світі. їм були довірені небесні істини — одкровення Божої волі. На світанку історії Ізраїлю народи світу через своє розтління втратили Богопізнання. Колись вони знали Його, однак через те, що “не прославили Його як Бога, не подякували Йому... їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповиті темрявою” (Римл.1:21). Однак Бог у Своїй милості не знищив їх. Він бажав дати їм ще одну можливість познайомитися з Ним за допомогою Його вибраного народу. Через учення про жертвоприношення Христос мав бути звеличений перед усіма народами, і кожний, хто дивитиметься на Нього, житиме. Христос був основою юдейської релігійної системи. Уся сукупність образів і символів являла собою Євангеліє в мініатюрі: в символах були відображені обітниці про викуплення. ДА 8.1

Але ізраїльський народ випустив з уваги свої високі привілеї, що належали їм як представникам Бога. Вони забули Бога і не виконали своєї святої місії. Дари, котрі вони отримували, не приносили благословення світові. Усі свої переваги вони використовували для самопрославляння. Щоб уникнути спокус, вони ізолювалися від світу. Заборону вступати в тісні зв'язки з ідолопоклонниками, дану Богом для того, щоб уберегти їх від запозичення язичеських звичаїв, вони використали як засіб для спорудження стіни розділення поміж ними та іншими народами. Вони обкрадали Бога, позбавляючи Його того служіння, якого Він вимагав від них; вони також обкрадали ближніх, залишаючи їх без духовного керівництва і святого прикладу. ДА 8.2

Священики й начальники опинилися в міцних лабетах обрядності. Їх влаштовувала законницька релігія, а тому вони не могли передати іншим живих небесних істин. Вважаючи себе достатньо праведними, вони не бажали приймати нічого нового. Божу милість до інших людей вони сприймали не як те, що від них не залежить, а пов'язували її зі своїми заслугами і добрими вчинками. Віра, що діє любов'ю й очищує душу, не мала нічого спільного з релігією фарисеїв, яка складалася з обрядів і людських постанов. ДА 8.3

Бог сказав про Ізраїль: “Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння; як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, Мені чужої?” (Єрем.2:21). “Ізраїль — буйний виноград, що родить подібне собі” (Осії 10:1). ДА 9.1

“Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між Мною та Моїм виноградником! Що ще Я мав був учинити виноградникові Моєму, а не вчинив? Чому, коли Я сподівався, що вродить добрі грона, він уродив лише кислі? ДА 9.2

Отож Я вам скажу, що зроблю з Моїм виноградником: зруйную його огорожу, нехай його пустошать! Повалю його мур, нехай його топчуть! Я залишу його пусткою: не будуть його ні обрізувати, ні обкопувати більше, і виростуть на ньому будяки й тернина. Та й хмарам повелю Я не пускати більше дощу на нього. Виноградник Господа сил — то дім Ізраїля, а мужі юдейські — любе Його садиво. І ждав Він правосуддя, — аж тут пролиття крові; ждав правди, — аж тут голосіння” (Ісаї 5:3-7). “Слабку не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев'язуєте, сполошеної не вертаєте, і заблудлої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!” (Єзек.34:4). ДА 9.3

Вожді єврейського народу вважали себе надто мудрими, щоб мати потребу в настановах, надто праведними, аби потребувати спасіння, надто високошанованими, аби мати потребу в честі, що походить від Христа. Спаситель відвернувся від них і довірив іншим ті переваги, якими вони зловживали, і ту справу, якою вони знехтували. Божа слава мала бути явлена світові, а Його Слово утвердженим. Царство Христа мало бути встановлене у світі. Про Боже спасіння мали дізнатися у найвіддаленіших містах, тому учні Христа були покликані звершити саме ту роботу, якої не виконали вожді єврейського народу. ДА 9.4