Патріархи і пророки

Розділ 9. Буквальний тиждень

Тиждень, як і субота, бере свій початок від створення світу; він був збережений від біблійних часів. Сам Бог відміряв перший тиждень, який мав стати зразком для наступних тижнів аж до кінця часу. Як і всі інші тижні, він складався зі семи буквальних днів. Протягом шести днів відбувалася робота творіння, а сьомого дня Бог спочив, тому Він поблагословив цей день і відокремив його як день відпочинку для людини. ПП 89.1

У Законі, даному на Синаї, Бог згадує про тиждень і принципи, що лежать в його основі. Після того, як Він дав повеління: “Пам'ятай день суботній, щоб святити його…”, і визначив, що можна робити протягом шести днів і чого не слід чинити сьомого дня, Бог вказав на причину саме такого дотримання тижня, посилаючись на власний приклад: “Бо шість днів творив Господь небо і землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вих.20:8—11). Ця причина буде для нас приємною і переконливою, якщо приймаємо дні творіння в буквальному значенні. Перші шість днів кожного тижня дані людині для праці, тому що Бог використав цей період часу в першому тижні саме для творчої праці. А сьомого дня людина повинна стримуватися від праці в пам'ять про відпочинок Творця. ПП 89.2

Але припущення, що події першого тижня нібито відбувалися впродовж багатьох тисячоліть, влучає в саму основу четвертої Заповіді. Таке припущення заставляє думати, що Творець велить людям дотримуватись буквального тижня в пам'ять про якісь безмежні, невизначені періоди часу. Це зовсім протирічить тим принципам, які Бог застосовує до Свого творіння, робить туманним і невизначеним те, що Він зробив дуже простим. Це ніщо інше, як невір'я в найпідступнішій, а отже, найнебезпечнішій формі; вона так вдало замаскована, що багато людей, які стверджують, що вірять у Біблію, дотримуються хибного припущення і навчають цього інших. ПП 89.3

“Словом Господнім створено небеса, а подихом уст Його все його військо…, бо Він сказав — і сталося, наказав — і з'явилось” (Псал.32:6, 9). Біблія не визнає довгих століть, протягом яких із хаосу шляхом еволюції виникла Земля. Про кожний новий день творіння Святе Письмо говорить, що він, як і усі наступні, складався з вечора і ранку. Наприкінці кожного дня підводиться підсумок праці Творця. І в кінці першого тижня проголошено: “Ось походження неба й землі, коли вони створені були” (Бут.2:4). Але це зовсім не означає, що дні творіння відрізнялись від звичайних буквальних днів. Кожний день відзначався новим явищем, або витвором, оскільки цього дня Бог творив нову частку Своєї роботи. ПП 90.1

Геологи твердять: в самій землі можна знайти докази того, що вона за віком набагато старша, ніж про це повідомляється в книгах Мойсеевих. Були знайдені кістки людей і тварин, зброя, закам'янілі дерева та інші предмети, які своїми розмірами перевершують сучасні, а також ті, що існували тисячі років тому. На підставі цього вчені доходять висновку, що Земля була заселена ще задовго до того часу, до якого можна віднести запис про творіння, і що ті люди були велетнями порівняно з сучасними мешканцями Землі. Таке міркування призвело до того, що багато так званих віруючих у Біблію зайняли позицію, за якою дні творіння — це довгі, невизначені відрізки часу. ПП 90.2

Однак без біблійної історії геологія не в стані довести нічого. Ті, котрі так впевнено покладаються на її відкриття, не мають жодного уявлення про розміри людей, тварин і дерев перед потопом та про величезні зміни, які мали місце після потопу. Викопні рештки, знайдені в землі, свідчать про те, що тодішні умови життя багато в чому відрізнялися від теперішніх, але період часу, протягом якого існували такі умови, може бути встановлений лише на підставі Богом натхненної книги. Історія потопу, висвітлена богонатхненним пером, пояснює те, чого геологія сама по собі ніколи не зможе зрозуміти. За днів Ноя люди, тварини і дерева, які своїми розмірами набагато перевершували сучасні, були поховані під землею і збережені майбутнім поколінням як доказ того, що стародавній світ був знищений потопом. Намір Бога полягав у тому, щоб ці знахідки зміцнили віру людей у Богом натхненну історію, однак люди у своїх марнославних міркуваннях припускаються тієї ж помилки, що й мешканці допотопного світу, а саме: хибно використовуючи те, що Бог дав для їхньої користі, вони перетворюють знання на прокляття. ПП 90.3

Один із підступних задумів сатани полягає в тому, щоб захопити народ байками невір'я, щоб Закон Божий, простий за суттю, зробити незрозумілим і підбурити людей повстати проти божественного правління. Зусилля сатани особливим чином спрямовані проти четвертої Заповіді, тому що вона надзвичайно ясно вказує на існування живого Бога, Творця неба і землі. ПП 91.1

З неослабною енергією люди намагаються пояснити творіння як результат розвитку природних процесів, і такі твердження, всупереч ясним доказам Писання, приймаються навіть так званими християнами. Чимало таких християн перешкоджають дослідженню пророцтв, особливо книг Даниїла та Відкриття, запевняючи: вони настільки заплутані, що їх неможливо зрозуміти; однак ці ж самі особи охоче приймають припущення геологів, які суперечать книгам Мойсея. Але якщо те, що Бог нам відкрив, так важко зрозуміти, то наскільки ж нерозумно приймати звичайні припущення щодо того, чого Він не відкрив! ПП 91.2

“Що закрите те належить Господеві, Богові нашому; що ж відкрите — це наше й наших дітей навіки” (Втор.29:28). Бог, дійсно, не відкрив людям, яким саме чином була здійснена робота творіння. Людська наука не в стані проникнути в таємниці Всевишнього. Його творча могутність така ж незбагненна, як і Його буття. ПП 91.3

Бог послав потоки світла нашому світові як у галузі науки, так і мистецтва, але коли люди, що претендують на вченість, підходять до таких важливих питань з чисто людської точки зору, то їхні висновки неминуче будуть хибними. Робити різного роду припущення щодо не відкритого нам у Божому Слові може бути невинною справою, якщо тільки наші теорії не суперечать фактам Святого Письма. Але ті, що залишають Боже Слово і намагаються пояснити Його діла творіння за допомогою наукових припущень, блукають без карти і компаса в невідомому їм океані. Найвидатніші уми, котрі у своїх дослідженнях не керуються Божим Словом, розчаруються у своїх спробах встановити зв'язок між наукою і Божим Відкриттям. Оскільки Творець та Його діла є вищими від їхнього розуміння і не можливо дати їм пояснення з допомогою законів природи, вони розцінюють біблійну історію як таку, що не заслуговує на довір'я взагалі. Хто сумнівається у правдивості Старого і Нового Завітів, той зробить ще один крок і почне сумніватися в існуванні Бога; таким чином, утративши свій якір, подібні люди будуть залишені на поталу хвилям, доки не розіб'ються об скелі невір'я. ПП 92.1

Такі люди обов'язково втратять простоту віри. Дуже важливо твердо вірити в божественний авторитет святого Слова Божого. Біблія не може перевірятися науковими уявленнями людей. Людське знання — ненадійний дороговказ. Скептики, які читають Біблію лише задля критики, можуть через недостатнє розуміння як науки, так і Слова Божого стверджувати, нібито вони виявили існуючі поміж ними суперечності; однак при правильному підході стає очевидним: між наукою і Словом Божим існує ідеальна гармонія. Мойсей писав під керівництвом Духа Божого, і правдива теорія геології ніколи не підтвердить правдивості відкриттів, які суперечать його описам. Будь-яка істина чи то в природі, чи у Слові Божому не суперечить сама собі в усіх своїх проявленнях. ПП 92.2

У Слові Божому міститься чимало питань, на які ніколи не зможуть відповісти навіть найвидатніші вчені. Наша увага привертається до них лише для того, щоб ми могли усвідомити, як багато існує навіть у звичайному буденному житті такого, чого обмежений людський розум, який вихваляється своєю мудрістю, не зможе ніколи повністю збагнути. ПП 93.1

Однак мужі науки думають, що вони здатні збагнути й мудрість Божу, — усе те, що Він створив або може створити. Ідея про те, що Бог є обмежений Своїми власними законами, набула широкої популярності. Люди заперечують або ігнорують Його існування, думаючи, що можуть пояснити все, — навіть дію Його Духа на людське серце; такі люди не мають ані благоговіння перед Його Ім'ям, ані страху перед Його силою. Вони не вірять у надприродне, не розуміють Божих Законів та Його безмежної сили, яка діє в цих законах заради виконання Його волі. Під поняттям “закони природи” Переважно розуміють ті з них, які люди були здатні відкрити і які керують фізичним світом. Та які ж обмежені людські знання і яке неосяжне поле, де Творець може діяти за Своїми власними Законами, незбагненними для обмеженого людського розуму! ПП 93.2

Багато хто навчає, що матерія володіє життєвою енергією, має певні властивості, а тому може діяти завдяки притаманній їй енергії; що явища природи перебувають у повній гармонії із незмінними законами, над якими не має влади навіть Сам Бог. Це — фальшива наука, яка не має підтримки в Слові Божому. Природа перебуває на службі у свого Творця. Бог, дійсно, не скасовує Своїх законів і не діє всупереч їм, але завжди використовує їх як Своє знаряддя. Природа свідчить про наявність розуму, активної енергії, які виявляються в її законах і через них. У природі постійно діють Бог Отець і Бог Син. Христос говорить: “Отець Мій донині творить, і Я творю” (Йоан 5:17). ПП 93.3

Ось про що співали левіти в гімні, записаному Неємією: “Ти, Господи, єдиний! Ти сотворив небо, небеса небес, і все їхнє впорядження; землю й усе, що на ній… і Ти живиш усе” (Неєм.9:6). Щодо нашого світу, то Божа робота творіння є завершеною. Бо “діла Його були завершені від закладин світу” (Євр.4:3). Але Божа енергія все ще в дії, щоб підтримувати Своє творіння. Биттям своїх сердець і диханням усе живе завдячує не якомусь механізмові, який одного разу був приведений у дію і продовжує функціонувати внаслідок притаманної йому енергії. Ні, кожний ковток повітря, кожний удар серця є доказом всеохоплюючої турботи Того, Котрим “ми живемо, рухаємось, й існуємо” (Дії 17:28). Земля з року в рік родить щедрий урожай та здійснює оберти навколо Сонця не тому, що володіє якоюсь успадкованою енергією. Рука Божа спрямовує планети і підтримує порядок і гармонію їхнього руху на небесах. Точним рухом планет у Всесвіті керує Божа рука. “Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його” (Ісая 40:25). Це завдяки Його силі зеленіють рослини, з'являється листя, розквітають квіти… “Він зрощує траву на горах” (Псал.146:8), завдяки Йому долини стають родючими. “Вся звірина лісова… чекає від Бога своєї поживи”, і кожна жива істота — від найменшої комахи до людини — щоденно залежать від Його Провидіння та турботи. Про це чудово сказав псалмист: “Всі вони чекають Тебе. … Даєш їм — вони збирають, руку Свою розкриваєш — добром насичуються” (Псал.103:27—28). Боже Слово має владу над стихіями: “Він укриває хмарами небо і посилає на землю дощ… Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, як порох” (Псал.146:8, Псал.147:5), “Коли голос Його забринить, — у небесах шумлять води, і підіймає Він хмари із країв землі. Він з блискавками дощ проливає і вітер виводить із сховищ Своїх…” (Єрем.10:13). ПП 93.4

Бог основа всього. Кожна правдива наука співзвучна Його творінню; будь-яка істинна освіта провадить до послуху Законам Його правління. Наука відкриває перед нами нові чудеса; вона підіймається вгору і досліджує нові глибини, однак не знаходить нічого, що суперечило б божественному відкриттю. Лише неуцтво може посилатися на наукові докази, підтримуючи хибне уявлення про Бога, але книга природи і Слово Боже пояснюють одне одного. Усе це навчає нас поклонятися Творцеві, і наша віра в Його Слово не буде сліпою. ПП 94.1

Жодний смертний розум не здатний збагнути буття, могутності, мудрості та чину рук Безмежного. Богонатхненний автор говорить: “Чи Божу істоту ти можеш збагнути, чи знаєш аж до кінця Всемогутнього? Вона вища від неба, — що зможеш вдіяти? Вона глибша від шеолу, — як пізнаєш її? Її міра — довша за землю, і ширша від моря!” (Йов 11:7—9). Найгеніальніші земні уми не можуть збагнути Бога. Люди можуть постійно досліджувати, постійно навчатися, і все ще залишатимуться безмежні простори для пізнання. ПП 95.1

Діла творіння свідчать про Божі могутність і велич. “Небеса розповідають про Божу славу, а про чин Його рук розказує небозвід” (Псал.18:2). Хто приймає Боже Слово за свого порадника, для того наука стане допоміжним засобом до розуміння Бога. “Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество через розглядання творіння видимі” (Римл.1:20). ПП 95.2