Наочні уроки Христа
Розділ 14. “Хіба Бог не захистить вибраних Своїх?”
Христос говорив про період, що настане безпосередньо перед Його Другим приходом, та ті небезпеки, через котрі доведеться пройти Його послідовникам. Маючи на увазі саме той час, Він розповів притчу про те, “що треба завжди молитися і не занепадати духом”. НУХ 109.1
“В якомусь місті, — сказав Він, — був один суддя, що Бога не боявся і людей не соромився. Була в тому місті і вдова, що приходила до нього й казала: Захисти мене від мого супротивника! А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені! І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя. То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них? Кажу вам: Він оборонить їх негайно!” НУХ 109.2
Зображений у притчі суддя не має ані поваги до права, ані співчуття до страждання. Він постійно відмовлял удові, що дамагалася розгляду своєї справи. Знову і знову вона приходила до нього, і тільки для того, щоб зазнати презирства і бути вигнаною із суду. Суддя знав, що її справа справедлива; він міг би відразу допомогти їй, проте не бажав цього зробити. Він хотів показати свою деспотичну владу; йому приносило задоволення примушувати її надаремно просити, благати й молити. Однак вона не зупинялася і не розчаровувалася. Незважаючи на його байдужість і жорстокосердя, вона зверталася зі своїм проханням, поки суддя не погодився розглянути її справу. “Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, — сказав він, — але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені!” Аби врятувати свою репутацію й уникнути розголосу про його несправедливе, небезстороннє судочинство, він захистив наполегливу жінку. НУХ 109.3
“І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя. То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них? Кажу вам: Він оборонить їх негайно!” Тут Христос проводить різкий контраст між неправедним суддею і Богом. Суддя зглянувся на прохання вдови просто з егоїстичних міркувань, аби позбавитися її надокучань. Він не мав до неї ні жалю, ні співчуття, її горе нічого не значило для нього. Наскільки ж відрізняється ставлення Бога до тих, хто шукає Його! Благання нужденних і страдників Він приймає з безмежним співчуттям. НУХ 110.1
Жінка, що просила в судді справедливості, втратила чоловіка. Бідна й самотня, вона не могла повернути свою втрачену долю. Так і людина через гріх втратила зв'язок із Богом. Вона не може сама себе врятувати. Але у Христі ми знову прилучаємося до Отця. Божі вибранці дорогі для Його серця. Це ті, кого Він покликав із темряви до дивного Свого світла, аби вони звіщали Його чесноти і сяяли мов світила серед темряви світу. Неправедний суддя був абсолютно не зацікавлений долею вдови, котра докучала йому своїми просьбами про допомогу, однак, аби позбутися її жалісних благань, він вислухав її прохання і захистив від супротивника. Але Бог любить Своїх дітей безмежною любов'ю. Для Нього Його Церква — найдорожче на землі. НУХ 110.2
“Бо частка Господня — народ Його, Яків — відмірений уділ спадщини Його. Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав його, як зіницю оту свого ока” (П.Зак.32:9—10). “Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока” (Зах.2:12). НУХ 110.3
Прохання вдови: “Захисти мене (‘вияви до мене справедливість’ — англ. перекл.) від мого супротивника” — це молитва Божих дітей. Їхній великий супротивник — сатана. Він той “обвинувач наших братів”, що обвинувачує їх перед Богом день і ніч. Він постійно займається тим, щоб обмовити, звинуватити, обманути і знищити Божий народ. І саме заради їхнього звільнення від влади сатани та його слуг Христос у цій притчі навчає Своїх учнів молитися. НУХ 111.1
У пророцтві Захарії зображена обвинувачувальна робота сатани та протидія Христа супротивникові Його народу. Пророк говорить: “І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього ангела, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому. І сказав Господь сатані: Господь буде карати тебе, сатано, і буде карати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню? А Ісус був зодягнений у брудну одежу і стояв перед лицем ангела” (Зах.3:1—3). НУХ 111.2
Божий народ зображений тут як злочинець, що стоїть перед судом. Ісус, як первосвященик, просить благословення для свого народу, котрий опинився у великій біді. У той час як він благає Бога, сатана стоїть праворуч від нього як його супротивник. Він звинувачує Божих дітей і намагається представити їхню справу в найбільш безнадійному вигляді. Він представляє перед Господом їхні неправедні вчинки і вади. Він вказує на їхні помилки й падіння, сподіваючись, що в очах Христа вони виглядатимуть так, що Він відмовиться допомогти їм у їхній великій нужді. Ісус — представник Божого народу — стоїть звинувачуваний, одягнений у брудну одежу. Усвідомлюючи гріхи свого народу, він пригнічений цим становищем. Сатана обтяжує його душу відчуттям вини, що змушує його майже втратити надію. Однак він продовжує стояти як прохач, а поруч — налаштований проти нього сатана. НУХ 111.3
Робота сатани як обвинувача почалася ще на Небі. Від часу гріхопадіння людини він займається цією роботою на Землі і в міру наближення кінця історії цього світу вона набуватиме особливого характеру. Знаючи, що має обмаль часу, він буде працювати ще з більшою наполегливістю, щоб обманювати і вигубити. Він лютує, коли бачить на Землі народ, який, незважаючи на свою слабкість і гріховність, шанує Закон Єгови. Він вирішив перешкоджати їм слухатися Бога. Він знаходить задоволення в їхній недостойності та приготував підступний задум для кожної душі, аби заманити у свої сіті і роз'єднати з Богом. Сатана намагається звинуватити, засудити Бога й усіх, хто прагне співпрацювати з Ним у Його місії милосердя, любові, співчуття і прощення для цього світу. НУХ 112.1
Кожний прояв Божої сили для Його народу викликає гнів сатани. Щоразу, коли Бог діє для добра людей, сатана і його ангели з новими силами намагаються привести їх до загибелі. Він ревниво ставиться до всіх, хто черпає свою силу в Христі. Його мета — підбурювати до зла і, коли це вдається, — перекласти всю вину на спокушених. Він вказує на їхній брудний одяг та недосконалі характери. Він говорить про їхні слабості і нерозсудливість, їхні гріхи невдячності, їхню неподібність до Христа, що зганьбили їхнього Викупителя. Він наполягає, що всі ці аргументи доводять його право чинити над ними свою волю і провадити їх до загибелі. Він намагається залякати їхні душі думкою, що їхнє становище безнадійне і плями занечи- щення неможливо змити. Він сподівається настільки підірвати їхню віру, що вони цілком піддадуться його спокусам і відвернуться від Бога. НУХ 112.2
Народ Господній не може самостійно відповісти на звинувачення сатани. Дивлячись на себе, вони готові впасти у відчай. Але вони кличуть до Божественного Заступника. Вони покладаються на заслуги Викупителя. Тільки Бог “справедливий і оправдує того, хто вірить в Ісуса” (Римл.3:26). Діти Господа з довірою кличуть до Нього, щоб Він заборонив сатані звинувачувати їх та розвіяв його задуми. “Захисти мене від мого супротивника”, — благають вони, і могутнім свідченням хреста Христос змушує зухвалого обвинувача замовкнути. НУХ 112.3
“І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?” Коли сатана намагається обмовити і знищити Божий народ, Христос стає між ними. Хоч вони згрішили, Христос узяв вину за їхні гріхи на Свою душу. Він вихопив людський рід наче головешку з вогню. Своєю людською природою Він зв'язаний з людиною, і водночас через Свою Божественну природу Він — одне з безмежним Богом. Таким чином, допомога доступна кожній гинучій душі. Супротивникові дана відсіч. НУХ 113.1
“А Ісус одягнений був у брудну одежу і стояв перед лицем ангела. І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою і зодягну тебе в шати коштовні. І він сказав: Нехай покладуть чистого завоя на його голову! І поклали чистого завоя на його голову і зодягли його в шати, а ангел Господній стояв. І освідчив ангел Господній Ісусові, промовляючи: Так говорить Господь Саваот: Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут”, — навіть поміж ангелів, що оточують Божий престол (Зах.3:3—7). НУХ 113.2
Незважаючи на вади Божого народу, Христос не відвертається від об'єктів Своєї опіки. Він має владу змінити їхній одяг. Він здіймає брудну одежу і зодягає Своїх розкаяних віруючих дітей у Свої власні шати праведності. Він записує прощення напроти їхніх імен у небесних книгах. Він визнає їх Своїм народом перед небесним Всесвітом. Сатану, їхнього супротивника, викрито як обвинувача і неправдомовця. Бог виявить справедливість до Своїх вибраних. НУХ 113.3
Молитва: “Захисти мене від мого супротивника”, стосується не тільки сатани, але і його прибічників, котрих він підбурює обмовляти, спокушувати й вигублювати Божий народ. Ті, хто вирішив дотримуватися Божих Заповідей, на власному досвіді зрозуміють, що вони мають супротивників, керованих силами темряви. Жодна людина не може навіть уявити, з якою постійністю й рішучістю ці супротивники протидіяли Христу на кожному Його кроці. Учні Христа, подібно до їхнього Вчителя, також постійно переслідувані спокусами. НУХ 113.4
Писання змальовує стан нашого світу напередодні Другого приходу Христа. Апостол Яків пише, що великого поширення набудуть жадібність і пригноблення. Він говорить: “Тепер послухайте ви, багаті, … ви назбирали скарбів на останні дні. Ось затримана вами платня робітників, які жали на ваших нивах, вже волає, і зойки женців досягли вух Господа Саваота. Ви розкошували на землі й насолоджувалися, наситили свої серця, немов на заколення. Ви засудили й убили Праведника: Він вам не чинив опору” (Якова 5:1—6). Цю картину ми спостерігаємо і сьогодні. За допомогою різних способів гноблення і здирства люди награбовують величезні багатства, у той час як зойки голодуючих підносяться до Бога. НУХ 114.1
“І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася правда, праведність же не може прийти, — і правда зникла, а той, хто від злого відходить, грабований” (Ісаї 59:14—15). Це виконалося в житті Христа на землі. Він був вірний Божим Заповідям, обминаючи людські традиції та постанови, що були піднесені вище Заповідей. За це Його ненавиділи і переслідували. Ця історія повторюється. Закони й традиції людей поставлені вище Божого Закону, а ті, хто залишається вірним Божим Заповідям, зазнають ганьби та переслідувань. Христос через Свою вірність Богові був звинувачений у порушенні суботи та богозневазі. Про Нього говорили, що Він має біса, і Його назвали Вельзевулом. Подібним чином звинувачують та обмовляють і Його послідовників. Так сатана сподівається підштовхнути їх до гріха і знеславити Бога. НУХ 114.2
Христос зобразив у притчі суддю, котрий Бога не боявся і людей не соромився, аби показати характер правосуддя тих часів, який невдовзі мав виявитися і при Його засудженні. Він бажає, щоб у всі часи Його народ розумів, як мало надії можна покладати на земних правителів та суддів у день нещастя. Часто вибраному Божому народові доводиться стояти перед офіційними особами, які не обрали Слово Боже своїм керівником і порадником, натомість діють під впливом власних неосвячених неконтрольованих спонукань. НУХ 114.3
У притчі про немилосердного суддю Христос показав, що ми маємо чинити. “То хіба Бог не захистить вибраних своїх, що кличуть до Нього день і ніч?” Христос, наш приклад, не робив нічого задля Свого виправдання або звільнення. Свою долю Він доручив Богові. Так і Його послідовники не повинні звинувачувати, засуджувати або використовувати силу задля свого звільнення. НУХ 115.1
Коли прийдуть випробування, які здаватимуться нам незрозумілими, ми не повинні втрачати спокою. Як би несправедливо з нами не поводилися, не допускаймо проявів гніву. Потураючи духові помсти, ми шкодимо самим собі. Ми руйнуємо наше довір'я до Бога і засмучуємо Святого Духа. На нашій стороні — свідок, небесний вісник, котрий задля нас піднесе прапор проти ворога. Він сховає нас у яскравих променях Сонця Праведності. Сатана не може подолати цю перешкоду. Він не може пройти крізь цей щит святого світла. НУХ 115.2
Коли світ прогресує у злі, ніхто з нас не повинен потішати себе думкою, що ми не матимемо жодних труднощів. Однак саме ці труднощі приводять нас до приймальної Всевишнього. Ми можемо шукати поради в Того, Хто Сам є безмежна Мудрість. НУХ 115.3
Господь говорить: “До Мене поклич в день недолі” (Псал.49:15). Він запрошує нас прийти до Нього з нашими труднощами, турботами і потребою в Божій допомозі. Він закликає нас молитися, не зволікаючи. Як тільки виникають труднощі, нам слід відразу ж занести до Нього наші щирі серйозні благання. Наполегливість у молитві свідчить про велике довір'я до Бога. Відчуття потреби спонукує нас серйозно молитися, і Небесний Отець зворушений нашими проханнями. НУХ 115.4
Часто ті, хто зазнає ганьби чи переслідувань за свою віру, спокушувані думати, що вони залишені Богом. В очах людей вони в меншості. Може видаватися, що вороги святкують перемогу над ними. Проте нехай ніщо не змусить їх діяти проти свого сумління. Той, Хто за них постраждав і поніс їхні болі й немочі, не покинув їх. НУХ 115.5
Божі діти не залишені самотніми та беззахисними. Молитва приводить в рух руку Всемогутнього. Молитви “перемогли царства, чинили справедливість, одержали обітниці, замкнули лев'ячі пащі, згасили силу вогню” (ми дізнаємося, що це означає, коли почуємо розповіді про мучеників, що померли за свою віру), “обернули до втечі полки чужинців” (Євр.11:33—34). НУХ 116.1
Якщо віддаємо наше життя на служіння Богові, ми ніколи не опинимося в такому становищі, коли б Він не турбувався про нас. Якою б не була ситуація, ми маємо Провідника, що скерує наш шлях; якими б не були труднощі, у нас є надійний Порадник; якими б не були наші болі, втрати чи самотність, ми маємо співчутливого Друга. Якщо в нашому незнанні припускаємося помилок, Христос не залишає нас. Його чистий ясний голос промовляє: “Я є Дорога, і Правда, і Життя!” (Івана 14:6). “Бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що не має собі допомоги!” (Псал.71:12). НУХ 116.2
Господь проголошує, що Він буде прославлений Своїми дітьми, котрі вірно виконують Його служіння. “Душу, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає” (Ісаї 26:3). Рука Всемогутнього простягнута, аби провадити нас усе вперед і вперед. Ідіть вперед, говорить Господь, Я пошлю вам допомогу. Коли будете просити, ви одержите заради слави Мого імені. Я буду прославлений перед тими, хто чекає вашої поразки. Вони побачать славну перемогу Мого Слова. “І все, що попросите в молитві з вірою, — одержите” (Матв.21:22). НУХ 116.3
Нехай усі засмучені та несправедливо переслідувані клит чуть до Бога. Відверніться від тих, чиї серця тверді, наче сталь, і принесіть свої прохання Творцеві. Нікому, хто приходить до Нього в покаянні серця, не буде відмовлено. Жодна щира молитва не буде знехтувана. Серед співів небесного хору Бог чує зойки найслабшої людської істоти. Ми відкриваємо наші сердечні бажання в тиші домівки, подумки мовимо молитву, йдучи дорогою, і наші слова сягають престолу Владики Всесвіту. Їх може не почути жодне людське вухо, але вони не можуть відійти у мовчання, ані загубитися серед розмаїття буденщини. Ніщо не може заглушити бажання душі. Воно підноситься над гуркотом вулиць, над вируючим натовпом і лине до небесних осель. Ми розмовляємо із Самим Богом, і наша молитва почута. НУХ 116.4
Ви, що відчуваєте себе найбільш негідними, не бійтеся доручити вашу справу Богові. Віддаючи Себе у Христі за гріх світу, Він узяв на Себе справу кожної душі. “Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього?” (Римл.8:32). Чи не виконає Він благодатного слова, даного для нашого підбадьорення і зміцнення? НУХ 117.1
Христос нічого не бажає так сильно, як визволення Свого спадку з-під влади сатани. Але перш ніж ми будемо звільнені від його влади зовні, це звільнення має зазнати наше внутрішнє єство. Господь допускає випробування, аби ми могли бути очищені від земного, егоїстичного, від грубих, нехристиянських рис характеру. Він дозволяє глибоким водам переживань пройти над нашими душами, щоб ми пізнали Його та посланого Ним Ісуса Христа, відчувши глибоку сердечну потребу в очищенні від гріха, та вийшли з випробування більш чистими, святими, щасливими. Часто ми входимо у вогняну піч випробування з думкою, затьмареною самолюбством, проте з терпінням перейшовши через вирішальне випробування, вийдемо з нього, відображаючи Божественний характер. Коли в цьому переживанні буде досягнута Його мета, “Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов південь” (Псал.36:6). НУХ 117.2
Нам не загрожує небезпека, що Господь знехтує молитвами Свого народу. Небезпека полягає в тому, що під час випробування і спокуси ми можемо втратити мужність і наполегливість у молитві. НУХ 117.3
Спаситель виявив Божественне співчуття до жінки си- рофінікіянки. Його серце було зворушене її горем. Він усім серцем бажав відразу ж дати їй запевнення, що її молитва почута. Але водночас Він хотів дати урок і Своїм учням, тому деякий час здавалося, ніби Він не звернув уваги на зойк зболілого серця матері. Коли ж вона виявила свою віру, Спаситель сказав їй слова схвалення та відпустив із тим дорогоцінним даром, якого вона просила. Учні ніколи не забували цього уроку; він записаний, аби показати результат наполегливої молитви. НУХ 117.4
Христос Сам уклав у серце цієї матері таку наполегливість, яка не могла бути знехтувана. Це Христос дав благаючій вдові мужність і рішучість перед суддею. Це Христос століття тому в таємничій боротьбі при потоці Яббок надихнув Якова такою ж наполегливою вірою. І те довір'я, яким Він Сам наділяє, Він ніколи не залишав не винагородженим. НУХ 118.1
Той, Хто перебуває у небесній святині, судить праведно. Його народ, котрий бореться зі спокусами у світі гріха, тішить Господа більше, ніж сонми ангелів навколо Його престолу. НУХ 118.2
Увесь небесний Всесвіт виявляє величезний інтерес до крихітної планети, бо Христос заплатив безмежну ціну за душі її мешканців. Викупитель світу з'єднав Землю з Небом узами спілкування, адже тут перебувають викуплені Господом. Сьогодні небесні істоти продовжують відвідувати землю, як і за тих днів, коли вони ходили й розмовляли з Авраамом та Мойсеєм. Серед ділового виру наших великих міст, серед натовпу, що юрмиться на широких дорогах та заповнює торгові центри, де з ранку до ночі люди поводяться так, ніби бізнес, спорт і задоволення складають увесь зміст життя, де так мало людей замислюється над невидимими реаліями, — навіть тут Небо ще має своїх спостерігачів та святих. Невидимі істоти стежать за кожним словом і вчинком людей. На всіх ділових зібраннях, у місцях розваг, на всіх богослужіннях присутні більше слухачів, ніж можна побачити звичайним зором. Іноді небесні спостерігачі відхиляють завісу, що приховує невидимий світ, аби відвернути наші думки від поспіху й марноти життя і нагадати про невидимих свідків усього, що ми робимо чи говоримо. НУХ 118.3
Нам потрібно краще розуміти місію ангельських відвідувачів. Було б добре пам'ятати, що в усій нашій роботі з нами співпрацюють, про нас дбають небесні істоти. Невидимі армії світла й сили відвідують лагідних і покірних, котрі з вірою просять виконання Божих обітниць. Херувими, серафими й ангели, наділені надзвичайною силою, — десять тисяч десятків тисяч і тисячі тисяч стоять по правиці Бога, — “всі вони є духами служіння, що посилаються на служіння задля тих, які мають успадкувати спасіння” (Євр.1:14). НУХ 118.4
Ці небесні посланці ведуть ретельні записи слів та діл синів людських. Кожний жорстокий чи несправедливий учинок щодо Божих дітей, усе, що вони змушені терпіти від влади злочинців, реєструється на Небесах. НУХ 119.1
“То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, що кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них? Кажу вам: Він оборонить їх негайно!” НУХ 119.2
“Тому не залишайте вашої відваги, бо вона варта великої нагороди. Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю. Адже ще трохи, дуже недовго — і прийде Той, Хто йде, — і не забариться” (Євр.10:35—37). “Ось хлібороб очікує дорогоцінного врожаю від землі, терпляче очікує його, доки випаде ранній та пізній дощ. Довготерпеливі будьте й ви; зміцніть ваші серця, бо прихід Господа вже близько” (Якова 5:7—8). НУХ 119.3
Боже довготерпіння дивовижне. Справедливість довго очікує, поки милість благає за грішника. Але “справедливість та право — підстава престолу Його” (Псал.96:2). “Господь повільний на гнів”, але Він “великої потуги, та очистити винного — Він не очистить. Господь — у бурі та в вихрі дорога Його, а хмара — від стіп Його курява” (Наума 1:3). НУХ 119.4
Світ став зухвалим у порушенні Божого Закону. У відповідь на довготерпіння Господа люди потоптали Його авторитет. Вони підтримували одне одного в утисках і жорстокості щодо Його спадку, говорячи: “Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість?” (Псал.72:11). Проте існує межа, якої вони не можуть перейти. Наближається той час, коли вони досягнуть встановленої межі. Навіть тепер вони майже перевершили межі довготерпіння Божого, межі Його благодаті й милосердя. Господь втрутиться у розвиток подій, щоб захистити Свою честь, звільнити Свій народ та приборкати поширення нечестя. НУХ 119.5
За днів Ноя люди зневажали Божий Закон, доки усяка пам'ять про Творця була майже втрачена на землі. Їхнє беззаконня досягло таких загрозливих розмірів, що Господь навів води потопу на землю та змив з неї її нечестивих мешканців. НУХ 120.1
Із покоління в покоління Господь відкривав характер Своїх діянь. Коли надійшла криза, Він явив Себе і втрутився, аби перешкодити здійсненню планів сатани. Він часто допускав такий розвиток подій, коли цілі нації, родини або окремі особи доходили до кризи, аби Його втручання було очевидним для всіх. Тоді всі бачили, що є Бог в Ізраїлі, Котрий утверджує Свій Закон і захищає Свій народ. НУХ 120.2
У наш час повсюдного беззаконня ми можемо бачити наближення останньої великої кризи. Коли відверта зневага до Божого Закону стане майже всезагальною, коли Його народ буде терпіти утиски й переслідування з боку ближніх, Господь неодмінно заступиться за Своїх дітей. НУХ 120.3
Недалеко вже той час, коли Він скаже: “Іди, Мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде! Бо Господь ось виходить із місця Свого навідати провини мешканців землі, кожного з них, — і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх” (Ісаї 26:20—21). Люди, які вважають себе християнами, можуть зараз обманювати і пригноблювати бідних, грабувати вдів та сиріт, потурати своїй сатанинській ненависті через те, що не здатні поневолити совість Божого народу, — але за все це Бог приведе їх на суд! На них буде “суд без милосердя”, бо і вони “не чинили милосердя” (Якова 2:13). Невдовзі вони стануть перед Суддею всієї землі, щоб відповісти за біль, завданий тілам і душам Його спадку. Зараз ці люди можуть невпинно фальшиво звинувачувати і зневажати тих, кого Бог призначив виконувати Його роботу. Вони можуть прирікати Його віруючих на ув'язнення, на каторгу в кайданах, вигнання, смерть, але за кожне болісне страждання, за кожну пролиту сльозу їм доведеться дати відповідь. Бог віддасть їм удвічі за їхні гріхи. Стосовно Вавилону, символу церкви-відступниці, Він говорить до виконавців Свого суду: “Бо її гріхи досягли неба, і Бог згадав про її злочини. Відплатіть їй так, як вона вам платила; удвічі відплатіть за її вчинки! Чашею, якою вона черпала, — зачерпніть їй подвійно!” (Об'явл.18:5—6). НУХ 120.4
З Індії, Африки, Китаю та морських островів, від мільйонів пригнічених у так званих християнських країнах до Бога підноситься зойк людського горя. Цей зойк не залишиться довго без відповіді. Бог очистить землю від морального розтління, але не морем води, як за днів Ноя, а морем вогню, якого не зможуть загасити жодні людські зусилля. НУХ 121.1
“І буде час утиску, якого не було від існування люду аж до кінця часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі” (Дан.12:1). НУХ 121.2
Із горищ, хатин, в'язниць, ешафотів, із гір та пустель, із земних печер і морських западин Христос збере до Себе Своїх дітей. На землі вони терпіли нестатки, горе й тортури. Мільйони зійшли в могилу знеславленими, бо відмовилися підкоритися обманливим претензіям сатани. Земним судом Божі діти були визнані наймерзеннішими злочинцями. Але близький той день, коли всі визнають, “що Бог — Він суддя” (Псал.49:6). Тоді земні вироки будуть скасовані. “І ганьбу народу Свого Він усуне з усієї землі” (Ісаї 25:8). Кожному з них буде дано білий одяг (Об'явл.6:11). “І будуть їх звати народом святим, викупленцями Господа” (Ісаї 62:12). НУХ 121.3
Який тільки хрест вони не були покликані нести, яких тільки втрат вони не зазнали, яких тільки переслідувань не знесли аж до втрати тимчасового життя, — але після всього цього діти Божі будуть рясно винагороджені. “І побачать Його обличчя, а Його Ім 'я на їхніх чолах” (Об'явл.22:4). НУХ 121.4