Наочні уроки Христа

Мова

Сила мови — талант, який слід старанно розвивати. З усіх одержаних нами від Бога дарів жоден не може бути більшим благословенням, ніж цей. За допомогою голосу ми переконуємо і навчаємо, промовляємо молитву і славимо Бога, розповідаємо іншим про любов Викупителя. Тому дуже важливо розвивати цей дар, щоб якомога ефективніше використати для добра. НУХ 233.5

Культурою та правильним використанням голосу вельми нехтують навіть освічені люди і християнські діячі. Багато хто читають або говорять так тихо чи так швидко, що їх важко зрозуміти. Деякі мають важку, нечітку вимову, інші говорять високим, різким, пронизливим голосом, що боляче сприймається слухачами. Часом тексти, гімни, доповіді й виступи виголошуються перед аудиторією таким чином, що їх не розуміють або ж їхні сила та вплив втрачені. НУХ 234.1

Це зло можна і необхідно виправити. Біблія дає певні вказівки з цього питання. Про левитів, котрі за часів Ездри читали Писання народові, сказано: “І читали в книзі, у Божому Законі виразно, і вияснювали значення, і робили зрозумілим читане” (Неєм.8:8). НУХ 234.2

Докладаючи старанних зусиль, усі можуть виробити вміння читати виразно, говорити повним, чистим, приємним голосом, що справляє враження на слухачів. Цим ми, як працівники Христа, можемо значно підвищити свою ефективність. НУХ 234.3

Кожний християнин покликаний благовістити іншим незбагненне багатство Христа, тому має удосконалювати свою мову. Йому слід так подавати Слово Боже, щоб воно приваблювало слухачів. Бог не бажає, щоб Його людські канали передачі Слова були невідшліфовані. Його волі немає на те, щоб людина принижувала або послаблювала небесний потік, який зливається через неї на світ. НУХ 234.4

Нам необхідно дивитися на Ісуса — досконалий зразок; ми повинні молитися про допомогу Святого Духа, з Його силою намагаючись тренувати кожну частину тіла для досконалої праці. НУХ 234.5

Це особливо стосується тих, хто покликаний до громадського служіння. Кожний служитель, кожний учитель повинні пам'ятати, що несуть людям вістку, з якою пов'язані вічні інтереси. Проголошена Істина судитиме їх у великий день остаточної відплати. І для деяких душ манера проголошення вістки проповідником визначить її прийняття або відкинення. Отож, нехай слово буде сказане так, аби промовляло до розуму та впливало на серце. Його необхідно говорити непоспішно, виразно й урочисто, з усією серйозністю, якої вимагає його важливість. НУХ 234.6

Культура та правильне використання сили мови пов'язані з кожною сферою християнської діяльності; вони також стосуються особистого життя і нашого спілкування одне з одним. Нам слід привчати себе говорити приємним тоном, чистою, правильною мовою, уживаючи лагідні, ввічливі слова. Приємні, лагідні слова — як роса й ніжний дощ для душі. Писання говорить про Христа, що в Його устах була “розлита краса та добро”, Він мав “мову вправну, щоб уміти зміцнити словом змученого” (Псал.44:3; Ісаї 50:4). Господь велить і нам: “Слово ваше нехай буде завжди ласкаве” (Колос.4:6), “щоб воно подало благодать тим, хто чує” (Ефес.4:29). НУХ 235.1

Намагаючись виправити інших або сприяти їхньому перетворенню, ми повинні бути обережні в словах, бо вони стануть або запахом життя — на життя, або ж запахом смерті — на смерть. Висловлюючи зауваження або пораду, багато хто дозволяють собі говорити різкою, суворою мовою, словами, які не спроможні зцілити поранену душу. Ці нерозсудливі вислови збуджують дух, і часто грішники бувають підбурені ними до протидії. Усі, хто захищає принципи Істини, мають потребу в небесній оливі любові. За всіх обставин докір необхідно висловлювати з любов'ю, тоді наші слова будуть перетворювати, а не дратувати. Христос Своїм Святим Духом наділить нас силою і владою. Це Його робота. НУХ 235.2

Жодного слова не слід говорити необдумано. З уст послідовника Христа не повинні виходити ні лихослів'я, ні легковажні розмови, роздратовані скарги чи нечисті припущення. Натхнений Святим Духом апостол Павло говорить: “Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст” (Ефес.4:29). Погане слово означає не тільки негідні вирази. Це — будь-які вислови, що суперечать святим принципам та чистій, неспотвореній релігії. Сюди відносяться нечисті натяки, приховані нашіптування зла. Якщо їм не протистати відразу, вони призведуть до великого гріха. НУХ 235.3

На кожній сім'ї, на кожному християнинові лежить обов'язок перекривати шлях негідній мові. Якщо ми опинилися в товаристві, де точиться легковажна розмова, наш обов'язок — змінити, по можливості, її тему. З допомогою Божої благодаті ми повинні спокійно сказати кілька слів або почати іншу тему, щоби перевести розмову в корисне русло. НУХ 236.1

Завдання батьків — прищепити дітям правильні навички мови. Найкраща школа для таких уроків — сімейне коло. З ранніх років діти мають бути навчені говорити з повагою і любов'ю з батьками та одне з одним. Їх необхідно навчити, що з їхніх уст можуть виходити тільки ввічливі, правдиві, чисті слова. Нехай самі батьки щоденно будуть учнями в школі Христа. Тоді напученням та особистим прикладом вони зможуть навчити своїх дітей уживати “здорове й бездоганне слово” (Тита 2:8). Це один з їхніх найбільших, найвідповідальніших обов'язків. НУХ 236.2

Як послідовники Христа, ми повинні дбати, аби своїми словами допомагати і підбадьорювати один одного в християнському житті. Нам потрібно набагато більше розповідати дорогоцінні досвіди з нашого духовного життя. Ми маємо говорити про милосердя й люблячу турботу Бога, про незмінну глибину любові Спасителя. Наші слова повинні бути словами хвали і подяки. Якщо розум і серце сповнені Божої любові, це виявиться в розмові. Неважко поділитися тим, що складає зміст нашого духовного життя. Величні думки, шляхетні стремління, ясне розуміння Істини, безкорисливі цілі, прагнення побожності і святості — принесуть плід у словах, які відкриють скарб серця. Коли Христос таким чином буде відкриватися в нашій мові, вона матиме силу навертати душі до Христа. НУХ 236.3

Ми маємо говорити про Христа тим, хто Його ще не знає. У спілкуванні з людьми нам потрібно наслідувати Христа. Де б Він не перебував — у синагозі, при дорозі, у човні біля берега, на гостині у фарисея чи за столом митника, — Він говорив з людьми на теми прийдешнього життя. Сцени природи, події щоденного життя Він пов'язував зі словами Істини. Серця Його слухачів линули до Нього, бо Він зціляв їхні хвороби, потішав засмучених, брав на руки і благословляв їхніх дітей. Коли Він відкривав уста і починав говорити, їхня увага була прикута до Нього і кожне Його слово було для когось запахом життя — на життя. НУХ 236.4

Це — приклад для нас. Де б не перебували, ми повинні знаходити можливість розповісти іншим про Спасителя. Якщо будемо наслідувати Христа в доброчинності, серця людей відкриються для нас, як відкривалися для Нього. Не нав'язливо, а з тактовністю, підказаною Божественною любов'ю, ми зможемо розповісти їм про Того, Хто “визначніший від десяти тисяч інших” і Хто “увесь — пожадання” (П.Пісень 5:10, 16). Це — найбільш престижна робота, де можемо використати талант мови. Він даний нам, щоб ми могли представити Христа як Спасителя, Котрий прощає гріхи. НУХ 237.1