Наочні уроки Христа

Юдейський народ

Слідом за притчею про двох синів іде притча про виноградник. У першій Христос звернув увагу юдейських учителів на важливість послуху. У другій Він указав на даровані Ізраїлеві багаті благословення та пов'язані з ними Божественні вимоги послуху. Він розкрив перед слухачами всю велич Божих намірів, які вони могли б здійснити через послух. Піднімаючи завісу майбутнього, Він показує: нехтуючи перевагою виконати наміри Бога, увесь народ втрачає Його благословення і накликає на себе загибель. НУХ 197.1

“Був чоловік-господар, — сказав Христос, — що насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому чави- льню, збудував башту, найняв робітників і відійшов”. НУХ 197.2

Опис цього виноградника дає пророк Ісая: “Заспіваю ж я вам про свойого Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель. І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград…” (Ісаї 5:1, 2). НУХ 197.3

Господар вибирає ділянку необробленої землі; обгороджує, очищає, обкопує її та засаджує добірними лозами, сподіваючись багатого врожаю. Він очікував, що ця земля, яка тепер мала явні переваги в порівнянні з оточуючим пустирем, принесе йому честь, коли всі побачать результати його турботи і наполегливої праці. Так і Бог обрав у світі один народ, аби він був вихований та навчений Христом. Пророк говорить: “Бо виноградник Господа Саваота — то Ізраїлів дім, а муж Юди — коханий Його саджанець” (Ісаї 5:7). Бог наділив цей народ великими перевагами, рясно благословляючи його Своїм добром. Він сподівався, що вони прославлять Його своїми плодами. Вони мали відкрити перед усіма народами принципи Божого Царства, виявити Божий характер у грішному, злому світі. НУХ 198.1

Як виноградник Господа, вони повинні були приносити плоди, які б цілковито відрізнялися від плодів язичеських народів. Ці ідолопоклонники повністю віддалися учинкам нечестя. Насильство, злочинність, жадібність, гноблення, крайня підступність плекалися без жодних обмежень. Плодами цього дикого дерева були беззаконня, деградація, страждання. Помітною протилежністю їм мали стати плоди насадженої Богом лози. НУХ 198.2

Юдейський народ був удостоєний переваги виявити Божий характер, як він був відкритий Мойсееві. У відповідь на молитву Мойсея: “Покажи мені славу Свою!” Господь пообіцяв: “Я переведу все добро Своє перед тобою…” (Вихід 33:18—19). “І перейшов Господь перед лицем його та й викликнув: Господь, Господь, — Бог милосердний і милостивий, довготерпеливий і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх…” (Вихід 34:6—7). Саме такого плоду Бог чекав від Свого народу. Чистотою характеру, святістю життя, милосердям, добротою та співчуттям вони мали засвідчити, що “Господній Закон досконалий — він зміцнює душу” (Псал.18:8). НУХ 198.3

Бог мав на меті наділити всі народи щедрими благословеннями через юдейську націю. Ізраїль повинен був приготувати шлях для поширення Його світла у всьому світі. Народи світу, потураючи своїм нечестивим нахилам, втратили знання про Бога. Однак Бог у Своєму милосерді не знищив їх. Він бажав дати їм можливість познайомитися з Ним через Його Церкву. Згідно із задумом Господа принципи, відкриті через Його народ, мали стати засобом відродження морального Божого образу в людині. НУХ 198.4

Саме для здійснення цієї мети Бог покликав Авраама з його язичеської родини і звелів йому оселитися в Ханаанській землі. “Народом великим тебе я вчиню, — сказав Він, — і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, — і будеш ти благословенням” (Буття 12:2). НУХ 199.1

Нащадки Авраама — Яків та його потомки — були переселені до Єгипту, аби в середовищі цієї великої нечестивої нації відкрити принципи Божого Царства. Чистота Йосипа, його дивовижна праця задля збереження життя усього єгипетського народу були свідченням про життя Христа. Мойсей та багато інших також були Божими свідками. НУХ 199.2

У виході Ізраїлю з Єгипту Господь знову виявив могутність і милосердя. Його чудодійні прояви під час звільнення ізраїльтян з рабства та Його ставлення до них упродовж подорожі по пустелі були благословенням не тільки для них. Це були наочні уроки для навколишніх народів. Господь відкрив Себе як Бог, Котрий стоїть понад будь-якими людськими авторитетом і величчю. Ознаки й чудеса, здійснені Ним задля Свого народу, продемонстрували Його владу над природою та найвеличнішими з тих, що поклонялися природі. Бог перейшов гордою землею Єгипту, як пройде по Землі в останні дні. Вогнем і бурею, землетрусом і смертю великий “Я Є” викупив Свій народ. Він звільнив їх від рабства. Він провадив їх “цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф і скорпіон…” (П.Зак.8:15). Він “спустив, немов дощ, на них манну для їжі, — і збіжжя небесне їм дав” (Псал.77:24). “Бо частка Господня, — сказав Мойсей, — народ Його, Яків — відмірений уділ спадщини Його. Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю Свого ока. Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх та носить їх він на рамені крилатім своїм, так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було” (П.Зак.32:9—12). Так Він узяв їх до Себе, щоб вони жили під покровом Всевишнього. НУХ 199.3

Христос був вождем дітей Ізраїлевих під час їхньої мандрівки в пустелі. Перебуваючи в хмарному стовпі вдень і вогняному — вночі, Він провадив і скеровував їх. Він охороняв їх від небезпек пустелі, привів до Обіцяної землі та перед лицем усіх народів, що не визнавали Бога, утвердив Ізраїля як Свою вибрану власність, як виноградник Господа. НУХ 200.1

Цьому народові було доручене Слово Боже. Огорожею йому слугували постанови Божого Закону — вічні принципи Істини, справедливості й чистоти. Послух цим принципам мав стати їхнім захистом, рятуючи їх від руйнівної сили гріховних учинків. Подібно до башти у винограднику, Бог спорудив посеред їхньої землі Свій святий храм. НУХ 200.2

Христос був Наставником цього народу. Як колись у пустелі, Він залишався їхнім Учителем і Керівником. У Святая Святих над престолом благодаті скинії та храму перебувала Його слава. Він постійно виявляв до них багатства Своєї любові й довготерпіння. НУХ 200.3

Бог бажав, щоб ізраїльський народ був Його хвалою і славою. Їм були даровані всі духовні переваги. Бог не відмовляв їм ні в чому, що могло сприяти формуванню такого характеру, який би гідно представляв іншим Його Самого. НУХ 200.4

Послух Божому Законові сприяв би їхньому надзвичайному процвітанню перед лицем народів світу. Той, Хто міг дати їм мудрість і здібність до всілякої мистецької роботи, і надалі залишався їхнім учителем, ушляхетнюючи та звеличуючи їх через дотримання Його законів. Якби ізраїльтяни виявили послух, вони були б захищені від хвороб, що уражали інші народи, та обдаровані силою інтелекту. Слава, велич та сила Бога мали виявитися в їхньому добробуті. Вони повинні були стати царством священиків. Бог наділив їх усіма здібностями, щоб вони зробилися найвидатнішим народом на Землі. НУХ 200.5

Христос через Мойсея ясно окреслив ізраїльтянам Божу мету та пояснив умови їхнього процвітання. “… Ти святий народ для Господа, Бога свого, — сказав Він, — тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. …І ти пізнаєш, що Господь, Бог твій, — Він той Бог, той Бог вірний, що стереже заповіта та милість для тих, хто любить Його та хто додержує Його заповіді, на тисячу поколінь… Ти будеш виконувати заповіді й постанови та закони, що Я сьогодні наказую виконувати їх. І станеться, — за те, що ви будете слухатися цих законів, і будете додержувати, і будете виконувати їх, то й Господь, Бог твій, буде додержувати для тебе заповіт та милість, що був присягнув батькам твоїм. І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї утроби та плід твоєї землі, — збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на цій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі. Ти будеш благословенний поміж усіма народами… І Господь відхилить від тебе всяку хворобу, і жодних лютих єгипетських недуг, які ти знаєш, не наведе їх на тебе” (П.Зак.7:6, 9, 11—15). НУХ 200.6

Якби вони виконували Його Заповіт, Бог обіцяв годувати їх достатком пшениці, насичувати медом зі скелі. Довгістю днів Він би наситив їх, дав би побачити спасіння Його. НУХ 201.1

Через непослух Богові Адам і Єва втратили Едем, через гріх прокляття спіткало всю землю. Однак якби Божий народ жив згідно з Його повеліннями, то краса й родючість його землі були б відтворені. Бог Сам давав їм вказівки щодо обробітку землі, і вони мали співпрацювати з ним у справі її відновлення. Таким чином, завдяки Божій турботі вся земля стала наочним уроком духовної істини. Подібно до того, як земля, перебуваючи у згоді з Божими законами природи, принесла б свої багаті плоди, так і людські серця, підкоряючись Його моральному Законові, відображали б риси Його характеру. Навіть язичники визнали б перевагу тих, хто служить і поклоняється живому Богові. НУХ 201.2

“Дивіться, — сказав Мойсей, — навчив я вас постанов та законів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Краю, куди ви входите, щоб посісти його. Бережіть і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд! Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього? І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?» (П.Зак.4:5—8). НУХ 201.3

Діти Ізраїлю повинні були заселити всю, призначену для них Богом територію. Народи, які відкинули поклоніння та служіння істинному Богозі, мали бути позбавлені цих земель. Але Божий намір полягав у тому, аби через Ізраїль відкрити Свій характер і навернути людей до Себе. Євангельське запрошення повинно було прозвучати для усього світу. Через служіння жертвоприношення Христос мав бути звеличений перед народами, щоб кожний, хто споглядатиме Його, міг жити. Усі, хто, подібно до Рахав- хананеянки та Рут — моавітянки, відцураються ідолопоклонства і служитимуть істинному Богові, повинні з’єднатися з Його вибраним народом. У міру зростання чисельності ізраїльтян їхні кордони мали розширятися, аж поки їхнє царство не охопить увесь світ. НУХ 202.1

Бог прагнув привести всі народи під Своє милосердне управління. Він бажав, щоб земля наповнилася радістю й миром. Він створив людину для щастя і намагається наповнити людські серця небесним миром. Він хоче, щоб земні сім'ї були символом великої небесної родини. НУХ 202.2

Однак Ізраїль не здійснив Божих намірів. Господь говорить: «Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він — насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?» (Єрем.2:21). «Ізраїль — буйний виноград, що родить подібне собі» (Осії 10:1). «Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть-но між Мною й Моїм виноградником: що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди? А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде, зроблю Я загубу йому, — він не буде обтинаний ані підсапуваний, — і виросте терня й будяччя на ньому, а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього! Бо… сподівався правосуддя, та ось кровопролиття, сподівався справедливості Він, та ось зойк…” (Ісаї 5:3—7). НУХ 202.3

Господь через Мойсея показав Своєму народові, якими будуть результати невірності. Відмовляючись дотримуватися Його заповіту, вони відокремилися від життя Бога, тому Його благословення не могли зливатися на них. “Стережися, — сказав Мойсей, — щоб не забув ти Господа, Бога свого, не пильнуючи Його заповідей, і законів Його, і постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них, а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, і все, що твоє, розмножиться, то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого … щоб ти не сказав у серці своїм: ‘Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут…’ І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і підеш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, — ви конче погинете! Як ті люди, що Господь вигубляє з-перед вас, так ви погинете за те, що не будете слухатися голосу Господа, Бога вашого!” (П.Зак.8:11—14, 17, 19, 20). НУХ 203.1

Єврейський народ не звернув уваги на це попередження. Вони забули Бога і втратили розуміння своєї високої переваги бути Його представниками у світі. Одержані ними благословення не принесли жодного добра для світу. Усі свої переваги вони використали для власного прославлення. Юдеї обікрали як Бога, не виконавши довіреного Ним служіння, так і ближніх, не ставши для них релігійними керівниками та святим прикладом. Подібно до мешканців допотопного світу вони потурали гріховним нахилам своїх сердець. Таким чином, євреї перетворили священне служіння на фарс, говорячи: “Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут!” (Єрем.7:4); водночас вони справляли спотворене враження про характер Божий, ганьбили Його ім'я й опоганювали Його святиню. НУХ 203.2

Виноградарі, котрим було доручено доглядати за Господнім виноградником, не виправдали виявленого до них довір'я. Священики й учителі не були вірними наставниками народу. Вони не розкривали перед народом доброту й милосердя Бога та Його право на їхню любов й віддане служіння. Ці виноградарі прагнули тільки власної слави. Вони бажали присвоїти плоди виноградника, намагаючись привернути увагу й пошану людей до себе. НУХ 203.3

Вина вождів Ізраїлю не подібна до вини звичайного грішника. Ці люди взяли на себе найсерйозніші зобов'язання перед Богом. Вони присвятили себе тому, щоб навчати відповідно до “Так говорить Господь” та виявляти досконалий послух у щоденному житті. Однак вони спотворили Писання. Вони накладали на плечі людей непосильні тягарі, змушуючи їх на кожному кроці виконувати вигадані ними церемонії. Люди жили в постійному неспокої, оскільки не могли виконати усіх вимог, покладених на них рабинами. Усвідомлюючи неможливість виконання людських заповідей, вони ставали недбалими і стосовно Заповідей Божих. НУХ 204.1

Господь навчав Свій народ, що саме Він є власником виноградника, а все, чим володіють люди, довірено їм для служіння Йому. Але священики і вчителі не виконали дорученої їм святої справи, поводячись так, ніби були володарями Божої власності. Вони систематично обкрадали Бога в засобах та здібностях, доручених їм для успіху Його роботи, їхні скупість і жадібність викликали презирство навіть у язичників. Внаслідок цього язичеський світ мав хибне розуміння характеру Бога та законів Його Царства. НУХ 204.2

Бог ставився до Свого народу з батьківським терпінням. Він намагався промовляти до його серця, то даруючи йому Свої милості, то позбавляючи його їх. Він терпляче вказував юдеям на їхні гріхи і так само терпляче очікував від них вдячності. Щоб нагадати про відповідальність перед Богом, до робітників виноградника були послані пророки й вісники, однак їх не вітали, натомість зустрічали як ворогів. Виноградарі переслідували й убивали їх. Бог посилав інших вісників, та з ними поводилися, як і з попередніми, і навіть зі ще більшою ненавистю. НУХ 204.3

Тоді Бог удався до останнього засобу: Він послав Свого Сина, кажучи: “Посоромляться Мого Сина”. Проте запеклість виноградарів зробила їх мстивими, і вони сказали один до одного: “Це спадкоємець; ходімо вб'ємо його й одержимо його спадщину”. Тоді заволодіємо виноградником, а з плодами вчинимо як заманеться. НУХ 204.4

Юдейські вожді не любили Бога, тому відмежувалися від Нього, відкинувши всі Його спроби налагодити справедливі взаємовідносини. Христос, улюблений Божий Син, прийшов, аби підтвердити права Власника виноградника, але виноградарі поставилися до Нього з відкритим презирством, говорячи: “Ми не бажаємо, аби ця Людина панувала над нами”. Вони заздрили красі Христового характеру. Його вміння мовчати набагато перевищувало їхні методи, і вони боялися Його успіху. Він напучував їх, викриваючи їхнє лицемірство і вказуючи на неминучі наслідки таких дій. Вони ж при цьому скаженіли від люті. Вони не могли терпіти докорів, яких не в змозі були спростувати. Юдейські вожді ненавиділи той високий зразок праведності, котрий постійно являв Христос. Вони бачили, що Його вчення викриває їхній егоїзм, тому вирішили вбити Його. У всіх Його вчинках вони бачили взірець правдивості, доброчесності й високої духовності, і це викликало їхню ненависть. Усе Його життя було докором їхньому самолюбству; і коли прийшло останнє випробування, яке мало виявити їхній остаточний вибір: послух на життя вічне або ж непослух на вічну загибель, — вони зреклися Святого Ізраїлевого. Коли їм було запропоновано обрати між Христом і Вараввою, вони вигукнули: “Відпусти Варавву!” (Луки 23:18). Коли Пилат запитав: “А що я маю зробити з Ісусом?” — вони несамовито закричали: “Хай буде розп'ятий!” (Матв.27:22). “Вашого Царя розіп'яти?” — запитав Пилат і почув відповідь від священиків та правителів: “Ми не маємо царя, крім кесаря!” (Івана 19:15). Коли Пилат умив руки, кажучи: “Невинний я в крові Цього Праведника”, — священики об'єдналися з темним натовпом, шалено вигукуючи: “Кров Його на нас і на наших дітях!” (Матв.27:24—25). НУХ 205.1

Ось так юдейські вожді зробили свій вибір. Їхнє рішення було зареєстроване в книзі, котру Іван бачив у руці Сидячого на престолі і котру ніхто з людей не міг розгорнути. Це рішення постане перед ними в усій своїй безпощадності того дня, коли книга буде розпечатана Левом із покоління Юдиного. НУХ 205.2

Юдейський народ тішив себе думкою, що був улюбленцем Неба і завжди займатиме високе становище як Божа Церква. Вони називали себе дітьми Авраама, вважаючи основу свого добробуту такою непохитною, що ні земля, ні небо неспроможні позбавити їх таких переваг. Однак власним неправедним життям вони приготували собі засудження Неба та розділення з Богом. НУХ 206.1

Змалювавши перед священиками в притчі про виноградник заключний акт їхнього нечестя, Христос запитав: “Тож коли прийде господар виноградника, що зробить тим робітникам?” Священики з глибокою цікавістю слухали розповідь і, не усвідомлюючи, що притча стосується їх самих, приєдналися до відповіді народу: “Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть віддавати йому частку впору”. Несвідомо вони винесли собі вирок. Ісус подивився на них, і під проникливим поглядом вони зрозуміли, що Він читає таємниці їхніх сердець. Його Божественність засяяла перед ними з очевидною силою. Вони побачили у виноградарях самих себе і мимоволі вигукнули: “Нехай так не буде!” НУХ 206.2

Урочистим, сповненим жалю голосом Христос запитав: “Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших? Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди. І хто впаде на цей камінь, розіб'ється, а на кого він упаде, того розчавить”. НУХ 206.3

Якби юдейський народ прийняв Його, Христос відвернув би від них вирок. Але заздрість і ревність зробили їх запеклими, і вони вирішили не приймати Ісуса з Назарета як Месію. Вони відкинули Світло для світу, і відтоді їхнє життя огорнула опівнічна темрява. Юдейський народ спіткала передречена доля. Люті некеровані пристрасті людей зумовили їхню загибель. У сліпій ненависті вони нищили один одного. Їхня бунтівна, уперта гординя стягнула на них гнів римських завойовників. Єрусалим був зруйнований, храм лежав у руїнах, а місце, де він стояв, було зоране, наче поле. Діти Юди помирали найжахливішою смертю. Мільйони були продані в рабство до язичеських країн. НУХ 206.4

Як народ, юдеї не виконали Божих намірів, і виноградник був забраний від них. Переваги, котрими вони зловживали, справа якою знехтували, — були довірені іншим. НУХ 207.1