Дорога до Христа.

13/14

Глава 12—Що робити з сумнївом?

Богато таких, що початкують ще в християньскій вірі, мусять бороти ся з сумнївами о правдах єї. В біблїї є богато такого, що они не розуміють і що для них темне і неясне, а Сатана використовує се на то, щоби захитати їх віру в письмо, немовби оно не було обявленим словом Божим. Они кажуть: “Як менї пізнати правдиву дорогу до спасеня? Коли біблїя справдї слово Боже, то як менї увільнитись від таких сумнївів проти неї?” DDX 129.1

Бог нїколи не жадає від нас, щоб ми вірили, коли не маємо достаточної підстави для віри. Єго суть, єго прикмети, правдивість єго слова доказана такими сьвідоцтвами, які наш розум розуміти в силї; таких посьвідчень можна найти дуже богато. Але Бог не виключає можливість сумнїву. Нам треба вірити на основі сьвідоцтв, а не на основі доказів. Хто шукає сумнївів, той найде їх; але хто шукає від серця правду, той найде достаточно доказів, щоби на них оперти свою віру. DDX 129.2

Неможливо чоловікови пізнати єство і дїла Безконечного. Навіть найбистрійшому умови, найбільше ученому чоловікови не відкриєть ся тайна, що окружає сьвяте єство. “Чи то ж ти зможеш умом збагнути Бога ? Чи зможеш Вседерижтеля до кінця прослїдити? Таж він висший небес, — що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, — що можеш зрозуміти?” (Йов. 11, 7. 8.) DDX 129.3

Апостол Павло каже: “О глибино богацтва і премудрости і розуму Божого! Як недовідомі присуди єго і недослїджені дороги єго!” (Рим. 11, 33.) Хотяй каже ся: “Хмара і темрява кругом него”, то все таки “справедливість і суд — під валини престолу єго”. (Псал. 97, 2.) Ми можемо зрозуміти єго дїло для нас і причини до того так далеко і докладно, що пізнаєм єго безконечну любов і милосердє та єго всемогучість. Ми пізнаємо тілько з єго замірів і бажань для нас, скілько нам треба. А передовсїм треба нам спокійно звіритись руцї Всемогучого і серцю єго, повному любови. DDX 130.1

Слово Господнє і прикмети єго творця ста-влять перед нас такі тайни, яких ми звичайні смертельники не в силі докладно зрозуміти. Поява гріха на сьвітї, очоловіченє ся Христа, воскресенє і богато иньших подїй є за великими тайнами, щоби їх людский розум міг розяснити і докладно розуміти. Ми не маємо причини сумнївати ся о єго словах, коли не можемо розуміти тайни єго провидїня. В земнім сьвітї окружають, нас що дня тайни, яких ми собі пояснити не годні. Найменьші появи в житю є для нас нераз такими загадками, яких і найбільший мудрець не годен відгадати. Всюди бачимо чуда, яких поясненє пе-реходить наш розум. Як нам дивувати ся, коли і в духовнім сьвітї є тайни, яких нам не розгадати? Трудність лежить в немочі і в обмеженю людского духа. Дух Божий і Бог сам дав нам в сьвятім письмі досить доказів о єї божескім походженю і ми не повинні сумнївати ся о єго словах, не розуміючи всї тайни єго мудрости і піклованя. DDX 130.2

Апостол Петро каже, що в сьвятім письмі є богато написано “що тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують на свою власну по-гибіль. (2. Петр. 3, 16.) Отсими доказами висту-пали ті, що сумнївали ся, проти слова Божого; але мимо того, є се якраз сильним доказом про Боже натхненє біблїї. Якби она нам нїчого більше не розказувала про Бога, як лиш то, що нам легко розуміти, якби ми могли поняти Божу величність і славу, тодї-б не мало сьвяте письмо того незбитого доказу про свій Божий почин. Якраз велич-ність і таємність єго писань повинні піднести віру в тім, що сьвяте письмо є справдї словом Божим. DDX 131.1

Скромно і просто, приспособлена до потреб і бажань людского серця, вияснює біблїя правди Божі, про які дивують ся і найбільше учені люди і в яких найпростїйший і найбіднїйший чоловік може найти дорогу до спасеня. А все таке говорять сї правди, про такі далекосяглі і людский розум перевисшаючі річи, що мусимо їх уважати за нат- хнені Богом. Намір спасеня і відкупленя стоїть так ясно перед нашими очима, що кожда душа може легко пізнати, як повинна ступати у вірі до нашого Господа Ісуса Христа, щоби спасти ся тим способом, який назначив нам сам Бог. А всеж таки є між тими легкозрозумілими правдами і тайни, що закривають єго велич, тайни, які обезсилюють дух при роздумуваню над письмом, але які рівно-часно наповняють покорою і вірою того, що слї-дить за правдою. Чим більше він над біблїєю роз-думує, тим більше переконає ся він, що біблія — се обявлене слово Боже; і поклонить ся людский дух низше перед величностию божого обявленя. DDX 131.2

Признавши ся, що не можемо розуміти великі правди біблії, признаємо ся, що наш людский розум не вистарчає на то, щоби поняти вічні правди; признаємо ся, що ми люди, з людским, обмеженим понятєм не можемо розуміти замірів Всемогучого. DDX 132.1

Всї, що сумнївають ся і що не вірять, не при-знають слова Божого, бо не можуть єго поняти; навіть богато з тих, що кажуть, буцїм то они вірять в біблїю, не є певні в тім. Апостол каже: “Остерегайтесь, братя, щоб не було в кого з вас серце лукаве й невірне, та не відступило від Бога живого. ” (Жид. 3, 12.) Добре є, роздумувати докладно над науками сьвятого письма і дослїджувати “глибокостий Божих” (1. Кор. 2, 10.) о скілько они обявлені в сьвятім письмі. Хотяй, ’’що втаєне, те належить Господеви, Богу нашому; що-ж відкрите, те наше і дїтий наших по віки” (5. Мойс. 29, 29.) то все таки старає ся Сатана наші роздумуючі ду-ховні сили збаламутити. З роздумованя над біблійними правдами випливає певна гордість на себе; люди стають нетерпеливими і слабодушними, коли не можуть собі докладно витолкувати кожде місце в сьвятім письмі. Они уважають се за велике пониженє, признати ся, що не розуміють Богом натхнених слів. Они не хочуть спокійно чекати, доки Бог обявить їм свої правди. Они гадають, що безпомічна, людска мудрість їх вистарчає, щоби розуміти сьвяте письмо; а тому, що не можугь єго поняти, не признають єго за сьвяте. Правда, що деякі теориї і науки, котрі уважано походячими з біблії, не основуються на сьвятім письмі, а стоять радше в суперечности з ним. Се стало людям причиною до сумнїву і баламуцтва. За сї блудні науки не можемо обвнняти слова Божого, а радше людий, що єго перекрутили. DDX 132.2

Як би сотвореним істотам було можливо на-брати зрозуміня о Бозї і єго дїлах, тодї не істну-вало-би для них дальшого дослїджуваня правди, нї дальшого розвитку розуму і серця. Бог не був-би для них більше найвисшим єством і люди не мали-б дальшого поступу, скоро би лиш досягнули найвисший ступень пізнаня і знання. Дякуймо Богу за те, що оно так не є. Бог безконечний; “в нїм заховані всї скарби премудрости і розуму”. (Кол. 2, 3.) Хотьби люди вік-вічно слїдили і учили ся, то нїколи не вичерпають скарбів єго мудрости, доброти і власти. DDX 133.1

Волею Божою є, щоби вже в сїм житю від-крила ся правда слів єго перед єго народом. Ро-зумінє їх можемо осягнути тілько через осьвяченє сьвятого Духа, про якого говорить ся: “Так і що в Бозї, нїхто не знає, тілько дух Божий.” “Бо Дух усего дослїджує, навіть і глибокостий Божих. ” (1. Кор. 2, 11. 10.) Спаситель приобіцяв своїм уче-никам і наслїдникам: “Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди: бо з мого прийме і звістить вам.” (Йоан. 16, 13. 14.) DDX 134.1

Бог жадає від нас, людий, щоби ми вправляли свій розум. Наука Сьвятого письма так єго скрі-пить, як нїяка иньша наука. Але треба стеречи ся, щоби нам не захотїло ся зробити наш розум, що підряджений немочам і людским хибам, до Бога подібним. Коли хочемо, щоб Сьвяте Письмо не було для нас неясним, то треба нам мати простоту і віру малої дитини, треба нам учити ся і просити помочи у Сьвятого Духа. Зрозумінє могучости і мудрости Божої, зрозумінє нашої безсильности, попяти велич єго — повинні наповнити наші серця покорою; з тою самою пошаною святою, з якою ступаємо перед обличе Бога, повинні ми відкривати єго слова. Коли приступаємо до біблії, то мусимо признати над собою високий авторітет і могучість, наші серця і розум мусять покорити ся Вічному. DDX 134.2

На око є богато трудних і неясних річий, які Бог роз’яснює тим, котрі старають ся порозуміти їх; але без проводу Святого Духа вони завсїгди перекручують Святе Письмо і толкують єго несправедливо. Вони читають богато, а часто і без користи, ба навіть і на шкоду. Коли ми слово Боже відкриваємо без пошани і молитви, коли наші серця і думки не звернені до Бога, або не стоять в згодї із єго волею, тодї наповняють нас сумнїви, недовірє, а й саме читане в біблії скріпляє нас тодї в нашім сумнїві. Сатана держить тодї наші думки в своїй руцї і поширює між нами фальшиве толкованє Святого Письма. Як довго люди словом і дїлом не будуть стреміти до того, щоби жити в мирі і спільности з Богом, доти будуть наражені на небеспеку — хоч би вони й як учені були — нерозуміти слів Святого Письма, а тодї небеспечно вірити їх виводам. Коли в Святім Письмі будемо шукати тільки противорічностий і суперечностий, то нїколи не прийдемо до єго духового зрозуміня. Нашим оберненим поглядом найдемо богато причин до сумнїву і недовіря що до тих річий, які в дїйсності зовсїм поєдничі ясні. DDX 135.1

Хоч би й як дуже хотїли ми закрити правдиві причини нашого недовіря, то все таки в най-більших случаях є ними замилуванє до гріха. На-уки і перестороги слова Божого противлють ся нашим гордим серцям, що полюбили гріх, а ті, що не слухають заповідий Божих, готові завше су- мнївати ся о їх правді і повазї. Щоби прийти до правди, треба мати сердечне бажанє і охоту, слу-хати єї. Всі, що студіюють біблію в тім розуміню, найдуть в нїй вистарчаючі докази, що вона є сло-вом Божим, і будуть черпати з неї таке зрозумінє правд спасеня, яке зробить їх здібними до спасеня. DDX 135.2

Христос висказує ся о тім ось як: “Коли хто хоче чинити єго волю, знати ме про сю науку, чи від Бога вона.” (Йоан. 7, 17.) Замість допитувати ся і робити вигадливі закиди що до тих річий, які нам неясні, повинні ми вважати на світло, яке вже маємо, а тодї стануть вони нам ще яснїйшими. Задля ласки Божої мусимо сповняти всї свої по-винности, які стали нам ясними, тодї будемо в силї розуміти і робити те, о чім тепер ще сумнїваємо ся. DDX 136.1

Маємо оден доказ, що всїм отвертий, як непросвіченим, так і найбільше просьвіченім: се до-каз досвіду. Бог запрошує нас усїх, щоби пере-конати нас о правді свого слова і своїх обітниць. Єго запрошуванє звучить: “Спробуйте і дізнайтесь, що Господь благий.” (Псал. 34, 9.) Замість спускати ся на слова других, повинні ми самі переконати ся. Господь обіцяв: “Просїть, то й одержите’” (Йоан. 16, 24.) а єго обіцянки сповнять ся. Вони завсїгди сповняли ся, вони не можуть обманювати. Коли приступимо близше до Ісуса і натїшимо ся єго совершенною любвою, тодї всї наші сумнїви щезнуть, а наша духовна темнота зникне в світлї єго присутности. Апостол Павло пише, що Бог “збавив нас од власти тьми і перенїс у царство свого улюбленого Сина.” (Колос. 1, 13.) DDX 136.2

Кождий, хто прекрав ся від смерти в житє, може потвердити, “що Бог правдивий.” (Йоан. 3’33.) Він може посьвідчити: “Я потребував помочи і найшов єї в Ісуса. Всяку потребу він залагодив і заспокоїв голод моєї душі. Біблія тепер є для мене об’явленєм Ісуса Христа. Питаєш ся, чому я вірю в Ісуса? Бо він є моїм божеским Спасителем. Питаєш, чого вірю в біблію? Бо вона є голосом Божим до моєї душі.” DDX 137.1

Тодї будемо мати свідоцтво в своїх серцях, що Христос є Син Божий. Пізнаємо, що ми не слухаємо хитро видуманих байок. DDX 137.2

Петро напоминає своїх братів: “Виростайте в ласцї і пізнаню Господа і Спаса нашого Ісус Хри-ста. ” (2. Петро 3, 18.) Коли дїти Божі виростають в ласцї Божій, то будуть мати яснїйше понятє слова Божого; в єго святій правдї побачуть нове світло і красу нову. О тій правдї свідчить історія церкви по всї віки і свідчити ме до кінця світа. “Стежка праведних — се та зоря, що світить рано вранцї і світить чимраз яснїйше і яснїйше аж до повного дня.” (Припов. 4, 18.) DDX 137.3

Вірою можемо заглянути на той світ, можемо взяти слово Боже яко запоруку за наш духовний зріст, можемо бути о тім переконаними, що єго Божі прикмети злучать ся з нашими людскими, а кожда сила нашої душі вступає в сполуку з же- релом всего світла. Ми повинні тим тїшити ся, що Бог вияснив нам в своїй мудрости всї річи, які були нам неясними, так, що ми найшли поясненя до того, чого ми передом не були в силї об’яснити собі; що тут, де ми передше бачили лише замота-ність і неясність, находить ся тепер як найкрасша і найдоскональша згода. “Бачимо тепер через дзеркало в загадцї, тодїж лицем до лиця; тепер пізнаю по части, тодї-ж пізнаю, як і я пізнаний.” (1. Кор. 13, 12.) DDX 137.4