Дорога до Христа.

7/14

Глава 6—Віра і принятє.

Скоро тільки збудить ся в нас через дїланє Св. Духа совість, тодї починаємо розуміти власть, вину і нужду гріха; тодї починаємо бридити ся ним. Приходимо до пізнаня, що гріх роз’єднав нас з Богом і що ми опинили ся рабами у власти лихого. Чим більше напружуємо ся утїчи від него, тим більше приходимо до пересвідченя нашої немочі. Заміри наші і серце наше нечисті. Бачимо, що наше житє повне самолюбства і гріха. Починаємо стреміти до прощеня, до очищеня і до свободи. Що треба нам робити, щоби прийти до згоди з Богом, щоби бути до него більше подібними? DDX 63.1

Треба нам примиреня — опрощеня з неба, мира і любови в наших серцях. Гроші, розум і мудрість не можуть анї купити, анї пристарати їх, але Бог дає їх нам, як ласкавий дар, “за дармо, без гроша.” (Ісаія 55, 1.) Вони будуть нашими, коли сягнемо за ними і візьмемо їх. Так каже Господь: “Коли гріх ваш червоний, як кров, то най стане він білим, як сніг; а коли він такий як багрянець, то най стане як біла вовна.” (Іс. 1, 18.) “І я хочу вам дати нове серце і нового духа!” (Єзек. 36, 26.) DDX 63.2

Ми признали ся до своїх гріхів і готові почати нове житє, з Богом. Тому можемо прийти до него з просьбою, щоби знищив наші гріхи і подарував нам нове серце. Ми мусимо бути переконаними, що він се зробить, бо вже обіцяв нам. Отсе та наука, яку проповідував Христос на землї, а власне, що обіцяний дар є нашою власностию, скоро лише єго з вірою приймемо. Ісус вилїчив людий від слабостий і немочів, коли вони мали довірє до чудової сили. На сїм світї помогав він їм порадою, словом і дїлом; і вони се бачили. Тим самим вливав він їм довірє до себе дотично тих річий, яких вони не могли бачити — вони навчили ся вірити у єго власть, прощати гріхи. Ся власть об’явила ся при вилїченю разслабленого: “А щоби ви знали, що Син чоловічий має також власть на земли прощати гріхи, то (сказав він до розслабленого:) кажу тобі: Встань, візьми постель твою і йди до дому!” (Мат. 9, 6.) Євангелист Йоан говорить про чуда Христові слїдуючими словами: Сї (чуда і ознаки) написані на те, щоб ви вірили, що Ісус є Христос, син Божий і щоб віруючи житє мали в єго імя. (Йоан. 20, 31.) DDX 64.1

З поединчих слів біблії, якими вона нам опо-відає о Ісусовім лїченю хорих, можемо ми дещо навчитись, як ми маємо в него вірувати, щоби дістати прощенє наших гріхів. Слїдїм ми за опо-віданєм про розслабленого у Витсаідї. Тут бачимо перед собою чоловіка бідного, безпомічного і хо-рого. Від трийцять і вісїм років не може він ору-дувати своїми членами, а все таки каже єму Спа-ситель: “Встань, візьми постіль свою і йди до дому.” Хорий міг би був сказати: “Господи, коли хочеш, то уздоров мене, я хочу слухати твого приказу.” Але нї — він вірив словам Христа, він вірив, що виздорові і піднїс ся із своєї постелї. Він спробував ходити і пішов. Він поступав після приказу Христа і Бог дав єму силу. Він був цїлком вилїченим. DDX 64.2

Так само має ся річ і з нами; в такім самім станї находимо ся і ми грішні. Ми не можемо відпокутувати своїх задавнених гріхів, не можемо обновити свого серця і власною силою не можемо дійти до святости. Але Бог обіцяє, що зробить се для нас через Христа. В сю обітницю ми мусимо вірити. Мусимо зізнати свої гріхи, передати себе Богови і єму служити. Скоро ми се зробимо, то Бог сповнить на нас свою обіцянку. Коли ми повіримо в сю обітницю, — повіримо, що наші гріхи простять ся і очистять ся, тодї Бог своє зробить; тодї й ми станемо освяче-ними, вилїченими від своїх гріхів і блудів, так са-мо, як і розслаблений. Воно станеть ся, коли ми тільки в се повіримо. DDX 65.1

Не жди, доки не почуєш, що ти вилїчений, але скажи: “Я вірю, се правда, не тому, що я се чую, але тому, що се Бог обіцяв.” DDX 66.1

Слова Ісуса звучать: “Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, і воно дасть ся вам.” (Мар. 11, 24.) Але ся обітниця має одно услівє: ми мусимо просити після волї Божої. А Божа воля є, очистити нас від гріхів, зробити нас єго дїтьми і здібними до святого житя. Отож по-винні ми просити єго о сї благодати і твердо ві-рити, що ми їх одержимо, повинні дякувати Богови, що ми їх дістали. Ми маємо право стати перед Ісусом і, очищені від гріхів, без встиду і без докорів сумлїня стояти перед законом. “Тому то тепер нема жадного осуду тим, хто в Христї Ісусї, котрі не по тїлу ходять, а по духу.” (Римл. 8, 1.) DDX 66.2

На дальше не будьте своїми власними, але викупленими дорогою цїною. “І знайте, що не тлїнним сріблом, або золотом викупились ви від марного житя вашого, способом батьків ваших, але дорогоцїнною кровю Христа, як непорочного і чи- стого ягняти.” (1. Петро 1, 18. 19.) ІІоєдинчою річею, що віримо в Бога, починає ся через Свя-того Духа в наших серцях нове житє. Ми родили ся дитиною Божої родини і він любить нас, як любить свого Сина. DDX 66.3

Коли ви вже передали себе Ісусови, то не відступайте, не відлучуйте ся від него, але зізна-вайте що дня: “Я належу до Христа; я віддав ся єму зовсїм.” Просїть єго, щоби він дав вам свого духа і держав вас в своїй ласцї. Як ви через цїлковиту передачу і віру в Бога стали єго дїтьми, то й цїле ваше житє мусить зникнути в єго житю. Апостол каже: ’’Оце-ж, як приняли ви Господа Ісуса Христа, так і ходїть у ньому.” (Колос. 2, 6.) DDX 67.1

В деяких, здаєть ся, панує почутє, що вони мусять наперед відбути тяжкі проби, щоби Госпо-деви доказати, що вони вже змінили ся, нїм ще стануть єго просити о єго благодати; але вони по-винні їх випросити вже тепер. Вони потребують Христової ласки і єго духа до помочи в своїй не-мочі, инакше вони не могли би оперти ся гріхови. Такими, як ми вже є, грішними, безпомічними і зависимими повинні ми прийти до Христа. Можемо припасти з покаянєм до єго ніг. Він тодї обійме нас раменами любови своєї, завяже наші рани і очистить їх від всякої нечести. DDX 67.2

Ось тут блуд, в який попадають тисячі тому, що вони сумнївають ся, чи Ісус особисто їм про-щає. Вони не беруть Бога за слово. Та-ж се є чудовим правом усїх, котрі сповняють всї услівя, щоби лише бути цілком певним відпущеня гріхів. Не сумнївай ся о тім, що Господь і тебе не забув в своїх обіцянках! Вони для кожного переступника, котрий дїйство кає ся. Сила і ласка повстали для нас через Христа, а услужливі ангели Божі приносять їх кождій віруючій душі. Нїхто не є таким грішним, щоби не міг найти в Ісусї сили, справедливости і чистоти, бо-ж він умер за него. Він хоче здоймити з них одежу оплямлену гріхом і дати білу одежу справедливости. Він не хоче смерти грішника, але, аби він жив. DDX 68.1

Господь не поступає супроти нас так, як смертні люди супроти себе самих. Єго думки — то думки милосердїя, любови і милости. Він каже: “Нехай безбожник путь свою покине, а беззаконник помисли свої та нехай обернеть ся до Господа, а він помилує єго, і до Бога нашого, бо він на ласку дуже богатий.” (Ісаія 55, 7.) “Розжену мов туман твої беззаконія, мов ту хмару — гріхи твої. Поверни ся до мене і я спасу тебе!” (Ісаія 44, 22.) DDX 68.2

“Менї бо не люба смерть того, хто мусить умерти, говорить Господь Бог.” (Єзек. 18, 32.) Сатана завсїгди готов, украсти нам величаві Божі обітницї. Єго бажанєм є, відобрати душі послїдну іскорку надїї, послїдний ясний промінь, коли ми єго до того допустимо. Не слухай іскусителя, а крикни до него: Ісус умер за мене, щоби я міг жити! Любов єго до мене не допустить, щоби я пропав. Мій небесний Отець — милосердний і хоч я і над’уживав єго любов, хотяй зневажив єго благодати, то все таки хочу роскрити себе, піти до него і сказати: “Отче, согрішив я на небо і перед тобою, і вже не достойний зватись сином твоїм; прийми мене, як одного з наймитів твоїх.” (Лук. 15, 18. 19.) Ся притча вказує нам на принятє блудника: “Ще-ж він далеко був, як побачив єго батько єго і змилосердив ся, побіг і впав на шию єму тай поцїлував єго.” (Лук. 15, 20.) DDX 69.1

Але й ся зворушаюча притча не може хоч приближно описати безконечного милосердя небесного Отця. Господь вкладає то в уста пророка словами: “Віковічною любвою полюбив я тебе, тому й рос- простер я над тобою ласку мою.” (Єр. 31, 3.) Під-час коли грішник ще далеко від дому Отця, підчас коли марнує своє добро в грішнім краю, а серце батька тремтить до него. Кожде бажанє повороту до Бога не є нїчим иньшим, як лише остерігаючим голосом Святого Духа, що просить заблудшого сина, аби все таки вернув ся, який хоче єго потягнути до батьківского серця, яке бєть ся з любови до него. DDX 69.2

Чи можемо ми ще й сумнївати ся о сих при-надних обітницях біблії? Чи можемо вірити, що, коли бідні грішні люди навернуть ся і відцурають ся своїх гріхів, то Бог їх здержить, щоби вони каючись не кидались єму до ніг? Геть з такими думками! Нїчого не є для нашої душі більше шкідливим, як такий погляд на нашого небесного Отця. Він ненавидить гріх, але любить грішника і віддав ся через Христа на жертву, щоби тільки всї спасли ся і стали наслїдниками вічної слави. Чи може він більше переконуючо і сердечнїйше до нас говорити і виявити свою любов до нас, як отсими словами: ’’Хиба-ж забуде молодиця своє немовлятко? Чи-ж їй не буде жаль за власним тїлом? А хоч би вона й забула, та я тебе не забуду.” (Ісаія 49, 15.) DDX 70.1

О, ти, недовірку, ти боягузе, глянь на него! Ісус жиє і є твоїм заступником. Дякуй Богови за дар Сина свого і проси єго, щоби він не умер даремно за тебе. Сегодня говорить до тебе Дух Святий і запрошує тебе. Принеси Ісусови цїле своє серце, тодї зазнаєш єго благодатий. DDX 71.1

При читаню обітниць памятай добре, що вони дишуть невисказаною любвою і милосер-дїєм. Отцївске серце в своїй неописаній любві хилить ся сердечним милосердїєм до грішника. “В котрім маємо спасенє через єго кров і оставлене гріхів задля богацтва ласки єго.” (Єф. 1, 7.) Вір твердо, що Бог хоче тобі помочи і привернути знов Божу подобу в тобі. Як ти зближиш ся до него, зізнаш єму свої гріхи, покаєш ся, або зречеш ся їх, тодї він приближить ся й до тебе в Божім милосердїю і прощеню. DDX 71.2